07 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/24111/24 пров. № А/857/13742/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.
Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Крутько О.В.), ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львові 14 березня 2025 року у справі № 380/24111/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» до Львівської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними,
28.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Львівської митниці, просило:
визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2024/003564;
визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209230/2024/100550/2 від 03.11.2024.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів, у разі, якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Суд першої інстанції вказав, що відповідно до вимог частин 12 - 14 статті 58 Митного кодексу, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної, у таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Суд першої інстанції вказав, що сам по собі факт пов'язаності продавця і покупця не може бути підставою для розгляду задекларованої вартості товару як неприйнятної, для висновку про вплив такої обставини на ціну товару митний орган повинен надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. Суд першої інстанції також зауважив, що доводи митного органу про розбіжності з приводу умов поставки є безпідставними, оскільки умова FCA чи ЕХW не впливають на правильність визначення митної вартості товарів. Суд першої інстанції дійшов висновку, що подані до митного оформлення документи на підтвердження транспортування (перевезення) товару не містять розбіжностей та підтверджують понесені витрати. Суд першої інстанції зауважив, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та безпідставно оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі №380/24111/24 та прийняти постанову суду, якою відмовити ТОВ «Армалітас» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до відомостей, внесених до єдиного державного реєстру, засновникомами (директорами) обох фірм-контрагентів є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто відповідно до вимог ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, покупець і продавець є пов'язаними особами. У зв'язку з цим Львівська митниця мала обґрунтовані підстави вважати, що така взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваних товарів. Скаржник вказує, що ціна товару, що поставлявся для позивача, мала би становити більше числове значення, адже продавцем виступала компанія, а не компанія-виробник, тому мали місце посередницькі відносини. Скаржник зауважує, що посередницько-збутова націнка (логістичні та інші витрати обігу та прибуток посередницької компанії MB Guolis market) економічно невиправдана. Скаржник вважає, що компанія MB Guolis market у розглядуваній зовнішньоекономічній операції понесла такий обсяг валових витрат, які свідчать про відсутність прибутку зокрема і торгової націнки загалом, що засвідчується ціною, зазначеною у МД від 02.11.2024 №24UA209230103063U0. Скаржник також зауважує, що при декларуванні товару позивачем не було надано митному органу документального підтвердження наявності або відсутності впливу взаємозв'язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну спірного товару, ціна товару занижена, що свідчить про надання спеціальних цін позивачу, це суперечить статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, також звертаємо увагу, що мало місце ненадання всіх документів, які б підтверджували митну вартість імпортованого товару. Скаржник вказує, що докази відсутності впливу взаємозв'язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну товару має надати саме позивач на стадії подання митої декларації та обрання основного методу визначення ціни товару. Скаржник вважає, що Львівська митниця мала достатні підстави вважати, що взаємопов'язаність вплинула на ціну товарів (заявлена митна вартість товарів є нижчою ніж митна вартість на подібні товари імпортовані між не пов'язаними особами), про що було повідомлено декларанта.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 25 листопада 2022 року між компанією MB GUOLIS MARKET (постачальник) та ТОВ «АРМАЛІТАС» (покупець) укладено Контракт на продаж товару № 2511001 від 25.11.2022.
З метою здійснення митного оформлення товару на виконання Контракту №2511001 від 25.11.2022 оформлено та подано до Львівської митниці митну декларацію (далі - МД) №24UA209230103063U0 від 02.11.2024, в якій визначено митну вартість товару за пряжу з волокон склоровінг в сумі 13 173,55 дол. США та у графі 45 митної декларації визначено митну вартість товару в сумі 583 151,83 грн.
Митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Львівська митниця 02.11.2024 направила запит (повідомлення) (повідомлення) та відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України запропонувала подати додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ.
У відповідь на такий запит Декларант/представник ТОВ «МІД-БРОК СХІД» листом №02/11 від 02.11.2024 повідомило про відсутність можливості надати додаткові документи, які підтверджують заявлену вартість товарів, за їх відсутності.
Розглянувши подані Товариством документи, Львівська митниця склала Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/003564 та прийняла рішення №UA209230/2024/100550/2 від 03.11.2024 про коригування митної вартості товарів.
У графі 33 вказаного рішення про коригування митної вартості зазначено, що відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:
- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;
- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни;
- відповідно до відомостей, внесених до єдиного державного реєстру, продавець ОСОБА_1 , а покупець ОСОБА_2 є пов'язаними особами. Таким чином, відповідно до вимог ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, покупець і продавець є пов'язаними особами. У зв'язку з цим Львівська митниця Держмитслужби має обґрунтовані підстави вважати, що така взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваних товарів. Львівська митниця Держмитслужби має інформацію, що продаж подібних товарів між непов'язаними суб'єктами здійснюється за вищою митною вартістю. У зв'язку з цим митний орган має підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну оцінюваних товарів;
- у Зовнішньоекономічному контракті 2511001 від 25.11.22 відсутні печатки;
- згідно п.2.2 Контракту 2511001 умови поставки EXW Lithuania, а у фактурі № 3010001 від 30.10.24 FCA Klaipeda. Інформація про зміну таких умов відсутня;
- згідно п.2.3 Контракту 2511001 оплата за товар у формі 100% передоплати, у фактурі відсутні чіткі умови розрахунку;
- Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій «Облік і калькулювання собівартості перевезень» визначено: «Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального». Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що довідка про транспортні витрати від 30.10..2024 б/н містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу;
- відповідно до вимог п.2.2 зовнішньоекономічного контракту від 25.11.2022 №2511001 (зі змінами та доповненнями внесеним у додатковій угоді від 27.03.2023 №1) визначено, що загальна вартість товару в межах цього контракту на умовах EXW становить 400000 USD. Проте відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 30.10.2024 №30100001/24 а також у гр. 20 митної декларації, умови поставки за даною зовнішньоекономічною операцією FCA;
- відповідно до вимог п. 2.4 зовнішньоекономічного контракту від 25.11.2022 №2511001 (зі змінами та доповненнями внесеним у додатковій угоді від 27.03.2023 №1) визначено, що усі витрати, пов'язані з передачею Постачальником товару включаючи витрати на перевезення цього товару, експортне митне оформлення, митні експортні мита, збори, оформлення документів що додаються до товару, оплачує Покупець за власний рахунок. Відповідно до інформації яка наведена у довідці про транспортні витрати від 30.10.2024 б/н та декларації митної вартості, декларантом до розрахунку митної вартості товару враховано лише одні транспортні витрати на перевезення товару до митного кордону. Відсутній рахунок на перевезення. В довідці від 30.10.2024№б/н-в примітках зазначено довідка носить інформаційний характер. Відповідно до п.1.1 договору на перевезення від 30.10.2024 № 3010000124 - має подаватися заявка. Даного документа до митного оформлення не поданий. Вищезазначений договір не містить печатки замовника.
- експортна декларація країни відправлення 24LTU90000012A962 заповнена у режимі транзиту, та не містить числових даних що підлягають перевірці.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів. На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: - рахунок на перевезення; - прайс лист підприємства яке експортує товар (має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб); - комерційна пропозиція. Проте інших додаткових документів, які спростовують виявлені митним органом розбіжності, декларантом не надано митному органу.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості: - товару № 1 слугувала мд № UA209230/2023/066588 від 22.06.2023 де митна вартість товару зі схожими характеристиками (пряжа із скловолокна, скловорінг) становить 1,81 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.
З урахуванням прийнятого Львівською митницею оскаржуваного рішення та картки відмови ТОВ «АРМАЛІТАС» подало нову електронну митну декларацію №24UA209230103136U1.
Сума донарахованих митних платежів за рішенням про коригування митної вартості товарів № UA209230/2024/100550/2 від 03.11.2024 становить 297 251,38 грн.
Вважаючи, що митний орган безпідставно прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ТОВ «АРМАЛІТАС» звернулось з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (частина 1, 2 статі 51 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина 4 статті 53 МК України).
Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом норм МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 09 липня 2020 року (справа № 804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17), від 31 січня 2024 року (справа № 821/189/18), від 04 червня 2025 року (справа №520/4495/2020)
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезених товарів визначена позивачем за першим методом - ціною договору.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості ввезеного товару, митний орган вказував на те, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, тоді як митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з пунктом «b» статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
З матеріалів справи суд першої інстанції встановив, що метою здійснення митного оформлення товару до Львівської митниці декларант разом із митною декларацією подав у т.ч. зовнішньоекономічний договір (контракт) на продаж товару №2511001 від 25.11.2022, текст якого викладено у новій редакції, відповідно до Додаткової угоди №1 від 27.03.2023.
Відповідно до умов вказаного Контракту Постачальник зобов'язується поставити Товар, а Покупець зобов'язується своєчасно сплатити Товар за умов цього контракту. Найменування, кількість, ціна Товару зазначені у Інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту.
Пунктом 2.2. Контракту передбачено, що загальна вартість Товару у межах цього Контракту на умовах ЕХW Lithuania, становить 400 000 USD (чотириста тисяч, 00 центів USD) і складається із суми Інвойсів, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Розрахунки за цим Контрактом здійснюються згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Пунктом 3.1. Контракту передбачено умови постачання ЕХW Lithuania або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту згідно з умовами Інкотермс 2000.
У поданій Товариством митній декларації №24UA209230103063U0 від 02.11.2024 митну вартість товару визначено за пряжу з волокон склоровінг в сумі 13 173,55 дол. США та у графі 45 митної декларації визначено митну вартість товару в сумі 583 151,83 грн.
Разом із вказаною МД декларант подав такі документи: пакувальний лист №3010001/24 від 30.10.2024, рахунок-проформу №2908001/24 від 29.08.2024, рахунок-фактуру (інвойс) №3010001/24 від 30.10.2024, автотранспортну накладну (СMR) від 30.10.2024, платіжне доручення в іноземній валюті №4 від 28.10.2024, довідку щодо вартості транспортування вантажу від 30.10.2024, контакт №2511001 від 25.11.2022, додаткову угоду №1 від 27.03.2023, додаткову угоду №1 від 31.12.2023, договір доручення на надання брокерських послуг та декларування товарів №0105/001 від 01.05.2023, договір транспортної експедиції організації автомобільних перевезень вантажів №1/301024 від 30.10.2024, договір транспортного експедирування №3010001/24 від 30.10.2024, транспортну накладну B/L №SZ240900261 від 03.09.2024, заявку на автоперевезення №1 від 30.10.2024, рахунок-фактуру (інвойс) №SDFE8240619 від 28.08.2024, пакувальний лист від 28.08.2024, платіжне доручення (свіфт) СN №328 від 15.07.2024, платіжне доручення (свіфт) СN №356 від 25.10.2024, копію митної декларації країни відправлення №24LTLU90000012А962 від 30.10.2024.
В наданих рахунку-проформі (proforma invoice) №2908001/24 від 29.08.2024, рахунку-фактурі (invoice) №3010001/24 від 30.10.2024 вказано: умови оплати: 100% передоплата.
Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №4 від 28.10.2024 Товариство здійснило розрахунок із MB GUOLIS MARKET у повному обсязі.
Таким чином, твердження митного органу про відсутність у фактурі чітких умов розрахунку є безпідставними.
Щодо зміни умов поставки, то в укладеному Товаристві Контракті визначено дві умови постачання товару або ЕХW Lithuania або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту.
Остаточні умови поставки товару сторони визначили в рахунку-фактурі (інвойсі) №3010001/24 від 30.10.2024, а саме FCA Klaipeda, Lithuania.
Відповідне зазначення щодо умови поставки у вигляді FCA наявне й у митній декларації, що була надана позивачем, а також у міжнародній товарно-транспортній накладній (СMR) від 30.10.2024.
Отже, здійснення поставки товару за умовами FCA відповідає умовам укладеного Товариством Контракту та підтвердженого наданими митному органу документами.
Згідно з умовами FCA (Free Carrier - Франко перевізник) відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.
На підтвердження понесених транспортних витрат Товариство надало митному органу: 1) договір транспортного експедирування №3010001/24 від 30.10.2024; 2) заявку на автоперевезення №1 від 30.10.2024; 3) довідку щодо вартості транспортування вантажу від 30.10.2024, на загальну суму 71 371,00 грн із зазначенням транспортних витрат до кордону України в сумі 40 146,00 грн, що включається до митної вартості.
У довідці про транспортні витрати від 30.10.2024 зазначено, що страхування вантажу не проводилося, вантажно-розвантажувальні роботи входять у вартість доставки, вартість транспортування вантажу по маршруту Литва-Україна від місця завантаження м.Клайпеда (Литва) до митного кордону України п/п Рава-Руська становить 40 146 грн. 00 коп., від митного кордону України до пункту розвантаження с.Хоросно (Україна) - 31 225 грн. 00 коп.
Вказаними документами повністю підтверджено інформацію про вартість понесених позивачем транспортних витрат до кордону України та спростовано твердження відповідача про не включення у митну вартість витрат на експортне митне оформлення, митні експортні мита, збори, оформлення документів.
Щодо покликань митного органу на положення Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, то суд апеляційної інстанції зауважує, що такі мають рекомендаційний характер та не є обов'язковими для суб'єктів господарювання. До того ж відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом, як за межами України так і на території України, не є предметом державного цінового регулювання.
Щодо відсутності рахунку на перевезення та заявки, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що порядок розрахунків визначений положеннями розділу 4 Договору транспортного експедирування №301000/24 від 30.10.2024, які передбачають, зокрема, що вартість послуг Перевізника за даною угодою має бути заздалегідь погоджена сторонами і вказана в додатках до договору (заявках) (п. 4.1 Договору).
Позивач до митного оформлення надав заявку на автоперевезення №1 від 30.10.2024 та довідку щодо вартості транспортування вантажу від 30.10.2024, що підтверджують вартість витрат на транспортування товару, тоді як в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено, яким чином відсутність рахунку на перевезення впливає на правильність визначення митної вартості.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 викладено правовий висновок про те, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/ або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Вказаний висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 07 липня 2023 року (справа № 803/718/17), від 15 жовтня 2024 року (справа № 520/6058/24).
Товариством до митного оформлення подані документи, які повністю підтверджують понесені витрати з транспортування (перевезення) товару, такі документи не містять розбіжностей, а тому аргументи скаржника в цій частині є безпідставними.
Щодо відсутності печаток у Договорі транспортного експедирування №301000/24 від 30.10.2024 та Зовнішньоекономічному контракті 2511001 від 25.11.22, то суд апеляційної інстанції зауважує, що наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків (стаття 58-1 Господарського кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
Оскільки зазначені документи скріплені підписами уповноважених осіб, то наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання жодним чином не може вплинути на дійсність таких документів та не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару.
До того ж, в Контракті зазначено, що такий набирає чинності після підписання представниками обох сторін.
Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарювання забороняється.
Щодо заповнення експортної декларації країни відправлення 24LTLU90000012A962 у режимі транзиту та відсутності числових даних що підлягають перевірці, то суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позивач не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення.
Експортна декларація це документ, який підтверджує проходження вантажем митного оформлення в країні відправлення та є документом, що підтверджує вивезення продукту, створеного або реалізованого в Європейському Союзі (ЄЕС).
Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.
Як зазначено у листі Європейської Комісії до Держмитслужби щодо експортних декларацій країни відправлення від 27.03.2008, експортна декларація не є «власністю» імпортера, але належить експортерові та митним органами країни експорту. Відповідно до міжнародних митних стандартів, транспортні документи та/або інвойси, але не експортна декларація, мають бути представлені імпортером для підтвердження та перевірки митної декларації. Ці документи містять достатню інформацію, наприклад країна відправлення/призначення, вартість, тощо.
Згідно з частиною 3 статті 53 МК України, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом та подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.
Отже дані, які зазначені в такій декларації, позивач не вносив, такі жодним чином не повинні впливати на числове значення заявленої митної вартості товару, наданого до митного оформлення. Водночас, подана Товариством експортна митна декларація містить достатньо відомостей, які дозволяють її ідентифікувати як товаросупровідний документ конкретної поставки товару.
Також скаржник вказує на те, що відповідно до вимог ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, покупець і продавець є пов'язаними особами. У зв'язку з цим Львівська митниця має обґрунтовані підстави вважати, що така
Відповідно до частини 12 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце (частина 13 вказаної статті).
У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Таким чином, обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині 12 статті 58 Митного кодексу, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
У постанові Верховного Суду від 25.08.2023 № 826/3098/16 зазначено, що сам по собі факт пов'язаності продавця і покупця не може бути підставою для розгляду задекларованої вартості товару як неприйнятної, для висновку про вплив такої обставини на ціну товару митний орган повинен надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
В оскаржуваному рішенні відсутні обґрунтування вищенаведених тверджень митного органу про те, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну оцінюваних товарів. Отже, слід вважати, що такі відносини не вплинули на вартість товару.
Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.
Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, за умови не підтвердження належними і допустимими доказами наявності у поданих на підтвердження митної вартості товару документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий товар, суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуване Товариством рішення, діяв не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство надало відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем відповідачу належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Також суд апеляційної інстанції зауважує, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а тому таке рішення не може вважатись обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17 та у постанові від 09 вересня 2020 року (справа №400/3133/18).
Митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що не дозволяє суду апеляційної інстанції надати правову оцінку ідентичності факторам, які впливали на формування ціни на імпортований товар.
З огляду на викладене, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що митний орган, визначаючи необхідним до застосування резервного методу визначення митної вартості ввезеного позивачем товару, спирався виключно на аргументи, які, при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу.
Оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд апеляційної інстанції доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених відомостей для визначення митної вартості товару. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару та картки відмови, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 380/24111/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний