Справа № 420/42208/25
06 січня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд :
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 04.11.2025 р. індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.
Ухвалою судді від 29.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Так, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В порушення вимог вищезазначеної статті позивачем до позову додано документ про сплату судового збору в розмірі 969 (замість 968,96) грн, що є неповною сумою судового збору за пред'явленими позовними вимогами.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Розмір судового збору за одну вимогу немайнового характеру становить 1211,20 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року) та 968,96 грн, якщо позов подано засобами Електронного суду (з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, суд враховує, що вимога про визнання протиправними дій як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування рішень) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Позивачем оскаржуються чотири дії (бездіяльності) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115. Також заявлено чотири похідні позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Таким чином, позов в сукупності містить чотири вимоги немайнового характеру, за що підлягає сплаті судовий збір в розмірі 3875,84 грн (968,96 х 4), у зв'язку із чим позивачу належить доплатити 2906,84 грн судового збору та надати до суду відповідний доказ.
На виконання вищезазначеної ухвали представником позивача 01.01.2026 до суду надано заяву, в якій зазначено, що позивачм заявлено одну вимогу здійснити перерахунок з 04.11.2025 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, оскільки позивач має право на відповідний перерахунок.
Позивачем не заявляється вимога про проведення індексації пенсії за кожен рік окремо, починаючи з 2022 року, в силу приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проведення індексації пенсії здійснюється наростаючим підсумком, що так само не заперечується відповідачем.
Позивач просить зробити перерахунок пенсії з однієї дати з 04.11.2025р року тобто, позивачем не заявляються вимоги здійснення індексації пенсії за кожен рік окремо (за 2022 у розмірі 1,14, за 2023 рік у розмірі 1,197, за 2024 рік у розмірі 1,0796 та за 2025 рік у розмірі 1,115), відтак, позовна заява містить лише одну позовну вимогу, щодо перерахунку пенсії.
Так, у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18, 05 червня 2020 року у справі № 280/5161/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 520/10578/19, 05 лютого 2021 року у справі № 400/2863/19, від 02 грудня 2021 року у справі №280/5145/19, від 08 лютого 2022 року у справі №400/6051/21, від 25.04.2023 у справі №300/3800/22 Верховний Суд сформулював висновок про те, що системний аналіз частини першої статті 6 Закону № 3674-VI, частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Також, Третій апеляційний адміністративний суд, переглядаючи ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/25900/24, у постанові від 19 грудня 2024 по справі №160/25900/24 зазначив, зокрема, про наступне: «Предметом спору у даній справі є питання правомірності дій пенсійного органу щодо нездійснення перерахунку (індексації) пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії та із застосуванням коефіцієнту збільшення у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 за 2022-2024 роки. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем заявлено декілька позовних вимог немайнового характеру, за кожну з яких позивачу необхідно сплатити судовий збір, оскільки фактично позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру про визнання дій пенсійного органу протиправними разом з похідною вимогою про зобов'язання вчинити дії щодо проведення перерахунку (індексації) пенсії за відповідний період.».
Відповідно, з огляду на викладене, враховуючи предмет позову (визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та зобов'язання вчинити певні дії), позивач заявив одну позовну вимогу немайнового характеру, а отже, мав сплатити судовий збір у сумі 968,96 грн, як за одну позовну вимогу немайнового характеру.
Позивач надав квитанцію про сплату судового збору у сумі 969,00 грн., про що зазначено в ухвалі суду, а тому вважає, що позовну заяву подано з додержанням вимог, встановлених статями 160, 161 КАС України.
Таким чином, вимоги ухвали суду станом на 06.01.2026 позивачем не виконано. Натомість представник позивача висловив свою незгоду із правовою позицією суду, навівши власні уявлення відносно спірних правовідносин, які суд визнає неспроможними.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовна заява містить 4 окремих позовних вимог немайнового характеру, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Суд не приймає до уваги доводи представника позивача про те, що заявлені у позові вимоги становлять одну вимогу немайнового характеру, яка складається з основної та похідної.
Так, представник позивача зазначає, що в прохальній частині позову не ставиться вимога про окремий перерахунок пенсії за кожен рік, а зобов'язальна частина стосується проведення індексації лише з 04.11.2025 у сукупності з усіма коефіцієнтами. Проте суд вважає ці аргументи неспроможними з огляду на таке.
По-перше, предметом спору у даній справі є правомірність дій відповідача щодо нездійснення індексації із застосуванням чотирьох окремих коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати - 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115. Кожен із них відповідає різному часовому періоду та різним нормативним актам Кабінету Міністрів України, якими встановлювався відповідний коефіцієнт. Визнання протиправності бездіяльності щодо одного коефіцієнта не тягне автоматичного висновку про протиправність щодо іншого, оскільки кожен випадок має самостійний фактичний склад та окремі правові наслідки для позивача.
По-друге, посилання представника позивача на те, що перерахунок здійснюється «наростаючим підсумком», не змінює правової природи вимог. Наявність технічного механізму нарахування індексації не нівелює того факту, що позивач оспорює кілька різних дій (бездіяльностей) відповідача щодо застосування конкретних коефіцієнтів.
По-третє, правові висновки Верховного Суду, на які посилається позивач, стосуються ситуацій, коли оскаржувалась одна дія чи одне рішення суб'єкта владних повноважень, а вимога про зобов'язання вчинити певні дії розглядалася як похідна. У даній справі позивач оспорює чотири різні дії відповідача, що за своєю природою утворює чотири окремі немайнові вимоги.
Суд констатує, що позивач оскаржує не одну узагальнену бездіяльність Управління ПФУ, а чотири окремі дії (бездіяльності), які полягають у незастосуванні різних коефіцієнтів індексації середньої заробітної плати (1,14; 1,197; 1,0796; 1,115), кожен з яких відповідає різному часовому періоду та окремому нормативному регулюванню, а отже має самостійний фактичний і правовий склад.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовна заява містить чотири самостійні вимоги немайнового характеру, з яких кожна має похідну вимогу про зобов'язання відповідача провести відповідний перерахунок. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», позивач зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі, пропорційному кількості заявлених вимог, а саме - 3875,84 грн, з яких фактично сплачено лише 968,96 грн.
Суд також звертає увагу представника позивача на приписи ч. 7 ст. 78 КАС України, згідно з якою правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Приймаючи до уваги те, що до теперішнього часу позивачем недоліки не усунено, суд вважає за потрібне позовну заяву відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України повернути позивачу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 169 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Завальнюк