Справа № 420/31497/25
06 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур'євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; код ЄДРПОУ 40108740), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 28.08.2025 року №2045, в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області;
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 09.09.2025 року №1122 (по особовому складу), в частині призначення на посаду інспектора відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 , в порядку виконання дисциплінарного стягнення, звільнивши з посади старшого інспектора цього ж відділення;
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 09.09.2025 року №2145, в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області;
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 12.09.2025 року №1143 по особовому складу), про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора відділення снайперів батальйону поліції особливо призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області, за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);
Ухвалою від 18.09.2025 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
03.10.2025 року (вх. №ЕС/103623/25) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про долучення доказів.
07.10.2025 року (вх. №ЕС/104900/25) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
10.10.2025 року (вх. №ЕС/106454/25) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.
20.10.2025 року (вх. №ЕС/110091/25) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.
Ухвалою від 06.01.2026 року відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відносно позивача було прийнято оскаржувані накази, якими ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби. Позивач вважає оскаржувані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у звязку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з матеріалів справи, Наказом ГУНП в Одеській області від 28.08.2025 року №2045 капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора відділення снайперів батальйону поліції особистого призначення (стрілецький) в Одеській області, застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.
Наказом ГУНП в Одеській області від 09.09.2025 року №1122 (по особовому складу) капітана поліції ОСОБА_1 призначено інспектором відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області в порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення, звільнення з посади старшого інспектора цього ж відділення.
Наказом ГУНП в Одеській області від 09.09.2025 року №2145 до капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області, застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Одеській області від 12.09.2025 року №1143 (по особовому складу) капітан поліції ОСОБА_1 , інспектор відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області, звільнений зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Не погоджуючись із вказаними наказами відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Спірні відносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIІI «Про Національну поліцію», який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, статтею 18 Закону №580-VIII визначено обов'язки поліцейських.
Зокрема, поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Пунктами 1, 3-5 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність народові, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягати вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки, постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень.
Згідно частини першої статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У той же час, однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 6 частини першої ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»).
Для визначення сутності службової дисципліни, обов'язків поліцейських стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок їх накладення застосуванню підлягає Закон України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, яким затверджено Дисциплінарний статус Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно із частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком згідно із статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Серед іншого, до поліцейських може застосовуватись такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.
З аналізу наведених вище положень Дисциплінарного статуту вбачається, що службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів з питань службової діяльності, бездоганному та неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, та належному виконанні обов'язків поліцейського, визначених законом. Водночас порушення поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення, зокрема звільнення зі служби в поліції.
У цьому випадку, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до цього виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №802/1150/17-а вказав на те, що під час правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із вчиненим діянням.
Так, згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок №893).
Вказаним Порядком передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції України і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі, в частині обрання виду стягнення.
Вирішуючи цей спір, суд враховує, що обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із вчиненим діянням.
04.09.2025 командиром БПОП(С) ГУНП в області капітаном поліції Д. Лапіним керівництву ГУНП подано доповідну записку (вих. № 114253-2025 (416721) та запропоновано призначити службове розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими БПОП(С) ГУНП, які 31.08.2025 відмовились від виконання наказу зведеного підрозділу ДПД НПУ від 30.08.2025 № 954 ДСК/ВС «Про виконання бойових (спеціальних) завдань».
У межах проведеного службового розслідування, з метою перевірки відомостей, викладених у вищевказаній доповідній записці встановлено, що відповідно до оперативної директиви Головнокомандувача ЗСУ від 20 липня 2025 № 1692 ОКП Київ ЗСУ здійснено перехід на корпусну систему управління з 00:00 08.08.2025 переформовується (перейменовується) ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на ОСУВ «Дніпро». Згідно листа НПУ від 06.08.2025 № 7292, наказу ГУНП в Одеській області від 07.08.2025 № 1323 ДСК працівників БПОП(С) ГУНП в області відряджено до сил та засобів ОСУВ «Дніпро» в підпорядкування командиру зведених підрозділів ДПОП ОШБ НПУ «ЛЮТЬ», які відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 28.12.2024 № 26499 ДПУ-3 - ЛОЗОВА виконуватимуть бойові (спеціальні) завдання та спеціальні операції з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.
Окремих поліцейських БПОП(С) ГУНП, відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.12.2024 № 26499 ДПУ-3 - ЛОЗОВА, у складі ЗП ДПД НПУ залучено до виконання бойових (спеціальних) завдань з метою здійснення заходів щодо забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України в межах взаємодії підрозділів Національної поліції України із Збройними Силами України та іншими складовими сектору безпеки і оборони держави, зокрема: інспектора відділення снайперів (на час вчинення дисциплінарного проступку обіймав посаду - старшого інспектора цього ж відділення) БПОП(С) ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_2 (0042895) ІНФОРМАЦІЯ_2 , освіта неповна вища, в ОВС проходив службу з 13.03.2006 по 06.11.2015, в НПУ з 07.11.2015, в займаній посаді з 09.09.2025 по службі характеризується посередньо, має діюче дисциплінарне стягнення - у виді звільнення з посади, оголошене наказом ГУНП від 28.08.2025 № 2045.
Так, 31.08.2025 о 11:11 у визначеному місці населеного пункту Краматорськ Краматорського району Донецької області капітаном поліції ОСОБА_3 , у присутності працівників ВМК цього ж батальйону, начальника відділу психологічного забезпечення УКЗ ДПОП «ОШБ «Лють» підполковника поліції ОСОБА_4 та заступника начальника відділу - лікаря відділу лікувально евакуаційного забезпечення управління домедичної та медичної допомоги («медична рота») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_3 » капітана поліції ОСОБА_5 , вищезазначеним поліцейським було доведено наказ ЗП ДПД НПУ від 30.08.2025 № 954 ДСК/ ВС.
Після доведення вимог наказу старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , лейтенант поліції ОСОБА_7 , старший сержант поліції ОСОБА_8 , старший сержант поліції ОСОБА_9 , старший сержант поліції ОСОБА_10 , старший сержант поліції ОСОБА_11 , сержант поліції ОСОБА_12 , капітан поліції ОСОБА_13 , капітан поліції ОСОБА_14 , старший сержант поліції ОСОБА_15 , капітан поліції ОСОБА_16 , капітан поліції ОСОБА_17 повідомили, що зміст наказу їм зрозумілий частково, однак з різних причин, зокрема через погіршення стану здоров'я, в тому числі занижений морально-психологічний стан вони не готові до його виконання.
Факт доведення наказу та відмови від його виконання старшого лейтенанта поліції ОСОБА_18 , лейтенанта поліції ОСОБА_19 , старшого сержанта поліції ОСОБА_20 , старшого сержанта поліції ОСОБА_21 , сержанта поліції ОСОБА_22 , капітана поліції ОСОБА_23 , капітана поліції ОСОБА_24 , старшого сержанта поліції ОСОБА_25 , капітана поліції ОСОБА_26 та капітана поліції ОСОБА_27 було зафіксовано працівниками відділення моніторингу та контролю БПОП(С) ГУНП в області за допомогою портативного реєстратора «ЕН 22В» № 001650.
Опитаний у межах проведення службового розслідування капітан поліції ОСОБА_17 надав дисциплінарній комісії ГУНП в області пояснення, що вважає наказ ЗП ДПД НПУ від 30.08.2025 № 954 ДСК/ВС незаконним, у зв'язку з тим, що дані позиції на які мають заступити поліцейські повністю зруйновані та перебувають під прямим ворожим обстрілом, тому виконувати бойові (спеціальні) завдання на вказаних позиціях не представляється можливим та додав, що потребує медичного лікування в умовах стаціонару про, що 29.08.2025 о 08:47 телефоном повідомляв чергового медика БПОП(С) ГУНП - поліцейського взводу № 1 роти № 5 цього ж батальйону старшого сержанта поліції ОСОБА_28 .
В свою чергу опитаний старший сержант поліції ОСОБА_29 зазначив, що рішення про наявність у поліцейських медичних протипоказань для виконання бойових (спеціальних) завдань приймає не він, а лікар УДМД ДПОП ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » капітан поліції ОСОБА_30 .
Крім цього дисциплінарною комісією ГУНП в області у межах проведення службового розслідування було опитано капітана поліції ОСОБА_31 , який зазначив, що дійсно ним було доведено наказ ЗП ДПД НПУ від 30.08.2025 № 954 ДСК/ ВС до окремих поліцейських БПОП(С) ГУНП.
Згідно вказаного наказу група мала броньованим транспортом дістатися позиції «С...» та «Б...» (координати розголошенню не підлягають) та тримати її оборону до спеціального розпорядження (ротації групи).
Після доведення вимог наказу його підлеглі - старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , лейтенант поліції ОСОБА_7 , старший сержант поліції ОСОБА_8 , старший сержант поліції ОСОБА_9 , старший сержант поліції ОСОБА_10 , старший сержант поліції ОСОБА_11 , сержант поліції ОСОБА_12 , капітан поліції ОСОБА_13 , капітан поліції ОСОБА_14 , старший сержант поліції ОСОБА_15 , капітан поліції ОСОБА_16 , капітан поліції ОСОБА_17 повідомили, що зміст наказу їм зрозумілий частково, однак з різних причин, зокрема через погіршення стану здоров'я, в тому числі занижений морально-психологічний стан вони не готові до його виконання.
Водночас психолог та медик, які були присутні під час оголошення наказу, за результатами бесіди та візуального спостереження не виявили у вказаних поліцейських жодних протипоказань до виконання бойового (спеціального) завдання згідно з вимогами наказу від 30.08.2025 № 954 ДСК/ВС, окрім старших сержантів поліції ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , щодо яких лікарем зроблено висновок про наявність у них медичних протипоказань для виконання бойових (спеціальних) завдань. Водночас на оголошенні бойового наказу був відсутній ОСОБА_34 , який перебував на добовому чергуванні по охороні БК.
При цьому, згідно порталу Пенсіонного фонду України листи непрацездатності на капітана поліції ОСОБА_27 , зокрема у період часу з 30.08.2025 по 08.09.2025 не оформлювалися.
Тобто, вказані обставини свідчать про доведеність до відома, зокрема до позивача, бойового наказу та відмову від його виконання.
Окремо слід звернути увагу, що позивач не заперечує факт доведення до нього бойових наказів та їх ясність.
Разом з тим, суд зазначає, що чинним законодавством регламентовано обов'язок осіб, які проходять службу в органах поліції неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання.
Так, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
У свою чергу, законодавством регламентовано спеціальний режим роботи органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану. Особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов'язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює підвищені вимоги до кожного поліцейського, якими він не може нехтувати за жодних обставин.
При цьому, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Відповідно, відмова від виконання бойового наказу без наявності для цього реальних об'єктивних причин може призвести до розлагодження колективу, що, в свою чергу, може мати серйозні наслідки, адже в умовах, коли кожен член команди покладається на інших, будь-яка нестабільність може загрожувати не лише успішному виконанню завдань, але й життю та здоров'ю інших осіб.
Відтак, невиконання позивачем наказу в бойових умовах без належних на те підстав є ухиленням від виконання своїх посадових та військових обов'язків, а тому така бездіяльність з боку позивача є дисциплінарним проступком в розумінні Дисциплінарного Статуту.
У свою чергу, приписами частин першої, третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19 - 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно частини четвертої статті 19 Дисциплінарного статуту обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка;
3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;
4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, зокрема, вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення (пункт 2 частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту).
Відтак, при оцінці співмірності обраного керівником виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, наявність (відсутність) непогашених дисциплінарних стягнень на момент притягнення його до відповідальності за цим дисциплінарним проступком і, як підсумок, наявність (відсутність) причинного зв'язку із тим чи не сталася ця подія внаслідок особистої безвідповідальності, низьких ділових та моральних якостей позивача та його неналежного ставлення до службових обов'язків.
При цьому, є помилковими та не приймаються до уваги доводи позивача, що підставою до застосування відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби стала його негативна характеристика, яка є спотвореною та неправдивою.
При цьому, є помилковими та не приймаються до уваги доводи позивача у відповіді на відзив про те, що підставою до застосування відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби стала його негативна характеристика, яка є спотвореною та неправдивою.
Суд звертає увагу позивача, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Суд зазначає, що в даному випадку, навіть бездоганна характеристика позивача, не може бути підставою для звільнення його від дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку у вигляді невиконання бойового наказу.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Таким чином, звільнення з органів Національної поліції як вид стягнення є крайнім та найсуворішим заходом дисциплінарного впливу і повинно застосовуватись у виняткових випадках та за вчинення особливих дисциплінарних проступків.
Суд звертає увагу на розділ ІІ Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС № 987 від 04.12.2017, згідно якого до завдань підрозділів поліції особливого призначення відноситься участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану. За рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції, підрозділи поліції особливого призначення, можуть брати участь в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України під час дії воєнного стану.
Надалі, постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року №30 було утворено міжрегіональний територіальний орган Національної поліції - Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_3 », основним завданням якого є участь у реалізації державної політики у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, забезпечення публічної (громадської) безпеки і порядку, оборони України, виконання завдань територіальної оборони, забезпечення та здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану, у тому числі шляхом взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони України.
Тобто, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейських підрозділів поліції особливого призначення в умовах воєнного стану, що пов'язано з їх особливою підготовкою та статусом, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.
У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
За наведеного правового регулювання позивач, у силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати вчинків, які можуть зганьбити звання працівника поліції або підірвати авторитет поліції, не допускати виникнення ситуацій, коли у суспільства може виникнути уявлення про протиправний характер діяльності конкретного поліцейського та поліції в цілому.
У зв'язку з цим, вищевказана поведінка позивача містить ознаки істотного дисциплінарного проступку, оскільки невиконання бойового наказу поліцейським департаменту особливого призначення під час дії воєнного стану, створює серйозну загрозу розлагодженості дій департаменту поліції особливого призначення у надзвичайних ситуаціях, загрозу національній безпеці та суверенітету України в цілому.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22 повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
З послужного списку позивача слідує, що позивач мав дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.
Отже, суд дійшов висновку, що з огляду на характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, доведеність його вчинення, наявність та ступінь вини позивача, негативні наслідки, які могли настати через вчинений проступок, а також встановлену Дисциплінарним статутом Національної поліції України дискрецію керівника у виборі виду дисциплінарного стягнення, суд дійшов висновку, що такий вид стягнення, як звільнення зі служби в поліції є пропорційним покаранням.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.01.2026 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.