Справа № 640/7844/21
06 січня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, про стягнення вихідної допомоги при звільненні,
встановив:
У березні 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, в якому позивач просить суд стягнути з Офісу Генерального прокурора належну до виплати вихідну допомогу при звільненні у розмірі 36943,88 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що з 2002 року працював в органах прокуратури та наказом Генерального прокурора України №1569у від 15.11.2019 був звільнений з посади прокурора відділу прийому громадян управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України на підставі п.9 ч.1 ст.51 ЗУ «Про прокуратуру». Незважаючи на те, що у наказі про звільнення, крім іншого, було зазначено про необхідність Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні виплати при звільненні, позивачу, за його твердженням протиправно не було виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2021 відкрито провадження в даній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
На виконання положень Закону України №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва наказом ДСА України від 16.09.2024, затвердженого наказом ДСА України від 16.09.2024 №399, дану справу передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2025, для розгляду цієї адміністративної справи визначена суддя Хлімоненкова М.В.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 прийнято до провадження дану справу №640/7844/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, про стягнення вихідної допомоги при звільненні. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що Законом України «Про прокуратуру» передбачено, що у разі звільнення на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 цього Закону не передбачено виплату вихідної допомоги. У свою чергу, ст. 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі п. 9 ч. 1ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». З огляду на наведене відповідач вважає, що позивача звільнено з підстав та в порядку, визначених Законом України «Про прокуратуру», яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, відтак позивач не набув права на її отримання.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України з 2002 року по 2019 рік на різних посадах.
Наказом Генерального прокурора України №1569у від 15.11.2019 позивача звільнено з посади прокурора відділу прийому громадян управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20 листопада 2019 року.
Відповідно до абзацу другого резолютивної частини наказу Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України доручено провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
При цьому, як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, при звільненні позивачу не була виплачена вихідна допомога.
Відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 02.12.2019 №18-1077зп, середня заробітна плата позивача, яка обчислена виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню (вересень-жовтень 2019), складає 36943,88 грн, а середньоденна 1718,32 грн.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив при звільненні ОСОБА_1 сум вихідної допомоги при звільненні, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697 прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Згідно з підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органі прокуратури" (далі - Закон № 113) установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
Судом встановлено, що позивача звільнено з посади на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19.09.2019.
Водночас, Законом України «Про прокуратуру» та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органі прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019 не врегульовано питання виплати вихідної допомоги у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, або в разі неуспішного проходження атестації.
За приписами пунктів 1, 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
Відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Так, суд зазначає, що внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19.09.2019 в Закон України «Про прокуратуру» та Кодекс законів про працю України не встановлюють жодних обмежень щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органі прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019.
Закон України «Про прокуратуру» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у зв'язку із звільненням прокурорів, проте Кодекс законів про працю регулює трудові правовідносини, що виникли між працівником і роботодавцем в тій частині, що не врегульовано спеціальним законом.
Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав.
Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.
Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику роботодавцем у випадках, передбачених законом, або сторонами в колективному договорі. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
У постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №823/244/16 та від 17.10.2018 у справі № 823/276/16 міститься правовий висновок, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Законом України «Про прокуратуру» не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні працівників у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством.
Разом з тим, Верховним Судом у постанові від 26.10.2023 у справі №480/12359/21, зроблено аналогічні висновки та зазначено, що …метою запровадження законодавцем такої виплати, як вихідна допомога, є захист працівника (службовця) у разі втрати ним роботи не за власним бажанням та не у зв'язку з неналежним її виконанням (дисциплінарним проступком). Однією з підстав надання такого захисту є невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації.
Суд наголосив, що метою запровадження Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» інституту атестації, було саме підтвердження здатності прокурорами виконувати повноваження на належному рівні за визначеними законом критеріями, шляхом здійснення оцінки їхньої професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що стосувалась, зокрема, усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
У постанові від 22.08.2023 у справі № 420/25920/21 Верховний Суд зробив висновок, що пункт 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» і пункт 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України передбачають однакові за своїм змістом підстави звільнення - невідповідність займаній посаді, що свідчить про застосовність приписів статті 44 Кодексу законів про працю України до правовідносин щодо виплати вихідної допомоги прокурору, звільненому у зв'язку із рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації.
Крім того, Верховним Судом зауважено, що зміни, внесені до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» Законом № 1554-IX від 15.06.2021, виключили з пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення вказівку, що звільнення відбувається на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру. Проте така зміна нормативного акту в частині виключення посилання на правову підставу звільнення не змінила її фактичної підстави, якою є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
За урахуванням правової позиції, викладеної у постанові від 22.08.2023 у справі №420/25920/21, Верховний Суд прийшов до висновку що і за підстави звільнення за підпунктом 2 пункт 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», прокурор набуває право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що оскільки позивача було звільнено на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органі прокуратури» №113-IX від 19.09.2019 на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, то позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення №255 Кадрової комісії №1 від 04 листопада 2019 року про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 15 листопада 2019 року №1569ц про звільнення позивача з посади прокурора відділу прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20 листопада 2019 року. Поновлено позивача на посаді прокурора відділу прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України з 21 листопада 2019 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 508622,72 грн. Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення позивача на посаді прокурора відділу прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України. Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 36943,88 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року змінено рішення суду першої інстанції, виклавши абзац четвертий резолютивної частини в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді аналогічній посаді прокурора відділу прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України з 21 листопада 2019 року в Офісі Генерального прокурора». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.07.2022, касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора - задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі №640/24850/19 змінено щодо мотивів задоволення позовних вимог, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді аналогічній посаді прокурора відділу прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України з 21 листопада 2019 року в Офісі Генерального прокурора, залишивши в силі в цій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі №640/24850/19 - залишено без змін.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду від 27.04.2021, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 у справі № 640/24850/19 та заяви ОСОБА_1 наказом Генерального прокурора від 04.10.2021 №1443ц наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 № 1569ц скасовано та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу прийому громадян управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України з 21.11.2019.
Відтак, оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади скасовано та поновлено позивача на посаді з моменту звільнення, у відповідача відсутній обов'язок, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до наведених вимог, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Офіс генерального прокурора, код ЄДРПОУ 00034051, адреса: вул.Різницька, 13/15, м.Київ, 01011.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА