Справа № 420/40336/25
05 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центр оцінювання функціонального стану особи (пров.Макаревського Феодосія,1-А, м.Дніпро, 49005), Пенсійного фонду України (вул.Бастіонна,9, м.Київ, 01014), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центр оцінювання функціонального стану особи, Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом якого позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонального особи №ЦО-12512 від 09.10.2025 року, прийняте Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медикосоціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центру оцінювання функціонального стану особи про не встановлення жодної групи інвалідності, відсутність підстав визнання особи з інвалідністю та скасування групи інвалідності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 );
зобов'язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центр оцінювання функціонального стану особи внести дані через електронну систему охорони здоров'я в Централізований банк даних з проблем інвалідності, про встановлення другої групи інвалідності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про скасування пенсійного посвідчення ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 від 15.05.2025;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про повернення ОСОБА_1 надміру виплаченої суми пенсії в розмірі 2 156 грн.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити з 09.10.2025 року пенсійні виплати за другою групою інвалідності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
зобов'язати Пенсійний фонд України внести дані у реєстр застрахованих осіб (РЗО) - функціональну підсистему Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про присвоєння статусу пенсіонера по інвалідності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про безпідставність позбавлення його інвалідності. Означене слугувало підставою для протиправного припинення виплати пенсії. Як стверджує ОСОБА_1 , оскаржуване рішення прийнято без участі позивача та в порушення процедури його прийняття .
Ухвалою суду від 09 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи, що витяг № ЦО-12512 не скасовано та не надано жодного документу, який би підтверджував наявність інвалідності з 09.10.2025, у Позивача відсутнє право на отриманням пенсії по інвалідності.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи, яку було встановлено та підтверджено у встановленому законодавством порядку.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на обліку в Головному управлінні та з 25.04.2022 отримував пенсію по інвалідності відповідно Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Первинно Позивачу було встановлено II групу інвалідності з 29.03.2022 по 01.04.2023 на підставі довідки до Акту МСЕ серії 12 ААВ №523734 від 29.03.2022, причина - загальне захворювання. Пенсійним фондом України видано Пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 від 28.04.2022, терміном дії до 31.03.2023.
При черговому переогляді, на підставі довідки до Акту МСЕ, серії 12 ААГ №454035 від 20.03.2023, Позивачу повторно встановлено II групу інвалідності строком до 01.04.2025 (Рішення Одеської обласної МСЕК №310 від 21.03.2023). ПФУ видано посвідчення № НОМЕР_3 , серії НОМЕР_5 від 01.05.2023, терміном дії до 31.03.2025.
16.04.2025 року Позивач пройшов черговий переогляд, за результатами якого експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» було прийнято Рішення №128/25/719/Р (Витяг № 128/25/719/В). У пункті 16 цього Витягу зазначено: «Згідно клінічних проявів, лабораторно-інструментальних методів обстежень, основне захворювання пацієнта (цукровий діабет 2 типу) призводить до виражених, стійких, незворотніх обмежень в щоденній діяльності пацієнта. Продовжено статус інваліда на 2 роки». Дата повторного оцінювання була встановлена на 16.04.2028 року. На підставі цього рішення ПФУ видав Позивачу посвідчення № НОМЕР_3 , серії НОМЕР_2 від 15.05.2025, терміном дії до 30.04.2028.
Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонального особи №ЦО-12512 від 09.10.2025 року ОСОБА_1 було скасовано інвалідність за період з 09.10.2025 року.
У вказаному рішенні зазначено, що команда вивчила надану медико-соціальну документацію та прийшла до висновку, що 2 група, загальне захворювання, строком на 2 роки встановлена необґрунтовано. При оцінюванні ступенів функціональних порушень та ступенів обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни з боку серцево-судинної, ендокринної, нервової систем, які не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності та не дають підстави визнати ОСОБА_1 особою з інвалідністю. Група скасована 09.10.2025 (Постанова КМУ №1317 від 03.12.2009 року).
Судом встановлено, що після отримання інформації про скасування інвалідності, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувало пенсію Позивача та припинило йому виплату пенсії по інвалідності з 09.10.2025.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначає, що за період з 09.10.2025 по 31.10.2025 у позивача виникла переплата пенсії в сумі 2156,00 грн, у зв'язку з чим винесено рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 13.11.2025 № 4047, про що Позивача було повідомлено листом № 1500-0404-8/188024 від 17.11.2025.
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 30.10.2025 повідомило позивачу про необхідність повернення паперового пенсійного посвідчення.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити належний соціальний захист.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 №1317 (втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1338 від 15.11.2024) було затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, відповідно до яких медико-соціальну експертизу проводили медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 №561 ( втратив чинність на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я №2067 від 10.12.2024) була затверджена Інструкція про встановлення груп інвалідності, пунктом 1.4 якої було визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. При огляді у МСЕК проводились вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Вказана Інструкція була чинна станом на час встановлення позивачу групи інвалідності у 2017.
З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян України, посилення протидії корупції в державних органах, недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи Радою національної безпеки і оборони України 22.10.2024 прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів».
Означене рішення введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024.
Пунктом 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
Підпунктами «б-ґ» пункту 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» Кабінету Міністрів України рекомендовано:
- забезпечити утворення Міністерством охорони здоров'я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів (далі - робочі групи);
- у тримісячний строк доповідь про результати перевірки робочими групами обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, у разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень - ініціювання їх перегляду в установленому порядку та інформування за наявності підстав правоохоронних органів, а також інших уповноважених органів для вжиття ними відповідних заходів реагування;
- підготовку та подання Міністерством охорони здоров'я України разом з Міністерством цифрової трансформації України на розгляд Кабінету Міністрів України у двотижневий строк плану цифровізації проходження всіх етапів медико-соціальних експертних комісій;
- проведення разом із Пенсійним фондом України, Державним бюро розслідувань, Національною поліцією України, Службою безпеки України у тижневий строк аудиту нарахувань пенсійних виплат по інвалідності посадовим особам державних органів.
На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 25.10.2024 № 1207 «Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу», від 08.11.2024 №1276 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317».
26.10.2024 Міністерством охорони здоров'я України видано наказ №1809 «Про покладання прав та обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ».
Пунктом 1 цього наказу права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" з дати підписання цього наказу.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26.10.2024 №1809 права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії було покладено на державну установу "Український державний науково - дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" з дати підписання цього наказу. Цим же наказом затверджено нове Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ. Вказаний наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я №2022 від 03.12.2024 "Про покладання прав та обов'язків Центру оцінювання функціонального стану особи". Цим наказом права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладені на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).
Відповідно до цього наказу Центру оцінювання функціонального стану особи наказано забезпечити прийняття медико-експертних справ, скарг та документів, які пов'язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Положення) експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою №1338. У пункті 7 Положення зазначено, що права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Згідно з пунктом 10 Порядку №1338 рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.
Згідно з підпунктом 2 пункту 8 Положення Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення.
Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
Аналогічне положення зазначене у пункті 51 Порядку, в якому встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
Згідно з абзацом 13 пункту 51 Порядку за результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 53 Порядку після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв'язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв'язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.2024 №2067 "Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи" затверджено серед іншого: перелік відомостей, що містяться в направленні на оцінювання повсякденного функціонування особи; перелік відомостей, що містяться в протоколі розгляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи; перелік відомостей, що містяться в рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; форму направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи; форму рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; форму витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.
Первинно Позивачу було встановлено II групу інвалідності з 29.03.2022 по 01.04.2023 на підставі довідки до Акту МСЕ серії 12 ААВ №523734 від 29.03.2022, причина - загальне захворювання. Пенсійним фондом України видано Пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 від 28.04.2022, терміном дії до 31.03.2023.
При черговому переогляді, на підставі довідки до Акту МСЕ, серії 12 ААГ №454035 від 20.03.2023, Позивачу повторно встановлено II групу інвалідності строком до 01.04.2025 (Рішення Одеської обласної МСЕК №310 від 21.03.2023). ПФУ видано посвідчення № НОМЕР_3 , серії НОМЕР_5 від 01.05.2023, терміном дії до 31.03.2025.
16.04.2025 року Позивач пройшов черговий переогляд, за результатами якого експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» було прийнято Рішення №128/25/719/Р (Витяг № 128/25/719/В). У пункті 16 цього Витягу зазначено: «Згідно клінічних проявів, лабораторно-інструментальних методів обстежень, основне захворювання пацієнта (цукровий діабет 2 типу) призводить до виражених, стійких, незворотних обмежень в щоденній діяльності пацієнта. Продовжено статус інваліда на 2 роки». Дата повторного оцінювання була встановлена на 16.04.2028 року.
На підставі цього рішення ПФУ видав Позивачу посвідчення № НОМЕР_3 , серії НОМЕР_2 від 15.05.2025, терміном дії до 30.04.2028.
Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонального особи №ЦО-12512 від 09.10.2025 року ОСОБА_1 було скасовано інвалідність за період з 09.10.2025 року.
Водночас, суду не надані будь-які докази того, що позивач отримував рішення чи повідомлення про необхідність проведення щодо нього повторного оцінювання, запрошення на огляд від Центру оцінювання функціонального стану особи при державній установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України». Протилежне відповідач суду не довів.
Також не надано доказів того, що спірне рішення приймалось відповідачем на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, проведених щодо нього необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова; не надані докази того, що позивач від проходження повного медичного обстеження відмовився.
Крім того, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження законних підстав проведення переогляду позивача і переоцінки раніше прийнятого рішення МСЕК.
Згідно з висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Суд зазначає, що прийняття будь-яким суб'єктом владних повноважень певного рішення лише на основі внутрішнього переконання та суб'єктивного ставлення до ситуації/події, проте без належного підкріплення цього рішення підставами для його існування, не може бути легітимізовано посиланням на наявність «обґрунтованого сумніву» та може призвести до можливих зловживань та порушити принципи належного урядування та верховенства права.
Загалом, обґрунтований сумнів - це певний стандарт доведення, що означає, що позиція сторони має бути доведена чи представлена в тій мірі, що у «розсудливої людини» не може лишатися «розумного сумніву», щодо вказаної обставини/позиції.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової оцінки. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб позиція однієї з сторін (тим більше суб'єкта владних повноважень) була лише більш вірогідною.
За приписами ч.2 ст.78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Однак, суб'єктом владних повноважень на виконання вимог ч.2 ст.78 КАС України не подано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного в даній справі рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» №ЦО-12512 від 09.10.2025 року.
Означене призводить до протиправності індивідуального акту суб'єкта владних повноважень.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З приводу вказаного принципу Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі №280/988/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права. Критеріями дотримання такого балансу є наявність виправданого втручання суб'єкта владних повноважень у право особи та обов'язковість дотримання розумного співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається для захисту суспільного (публічного) інтересу, та засобами, які використовуються для її досягнення.
15.12.2023 набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру», який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону України «Про адміністративну процедуру»).
Згідно положень статті 4 цього Закону України «Про адміністративну процедуру» принципами адміністративної процедури є:
1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності;
2) рівність перед законом;
3) обґрунтованість;
4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу;
5) добросовісність і розсудливість;
6) пропорційність;
7) відкритість;
8) своєчасність і розумний строк;
9) ефективність;
10) презумпція правомірності дій та вимог особи;
11) офіційність;
12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні;
13) гарантування ефективних засобів правового захисту.
Зміст наведених вище принципів адміністративної процедури, а також обов'язки, покладені на суб'єкта владних повноважень з метою їх належної реалізації, деталізовано у статтях 5-18 Закону України «Про адміністративну процедуру». Ці положення визначають стандарти діяльності адміністративного органу під час розгляду адміністративних справ, зокрема, щодо дотримання принципів законності, обґрунтованості рішень та забезпечення участі особи у провадженні.
Частинами першою-третьою статті 8 Закону України «Про адміністративну процедуру» встановлено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зобов'язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов'язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 17 Закону України «Про адміністративну процедуру» особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи. Адміністративний орган зобов'язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов'язків.
Таким чином, при оцінці правомірності дій адміністративного органу у межах цієї справи, слід враховувати не лише дотримання формальних вимог законодавства, але й змістовну відповідність дій органу зазначеним принципам, що забезпечують справедливий баланс між публічними і приватними інтересами та гарантують належний рівень захисту прав особи.
Однак, за наслідком з'ясування фактичних обставин справи судом встановлено, що суб'єктом владних повноважень не надано ОСОБА_1 жодної інформації про його права та обов'язки в адміністративній процедурі, не повідомив його про право на участь у такому провадженні, а також про право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.
З огляду на вищевикладене, рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» №ЦО-12512 від 09.10.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Пунктом 55 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, передбачено, що у триденний строк надсилається витяг з рішення, що формується в електронній системі у зв'язку з прийнятим рішенням, до територіального органу Пенсійного фонду України або структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (для осіб, у яких причиною інвалідності є інвалідність з дитинства).
Згідно фактичних обставин справи, отримавши рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» №ЦО-12512 від 09.10.2025 року органом Пенсійного фонду 09.10.2025 було припинено ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності та внесено до Реєстру застрахованих осіб відповідні зміни.
Тобто, підставою для припинення ОСОБА_1 виплати пенсії по інвалідності та внесення до Реєстру застрахованих осіб відповідних змін слугувало саме рішення №ЦО-12512 від 09.10.2025 року щодо скасування ОСОБА_1 з 09.10.2025 ІІ групи інвалідності, яке, як встановлено вище, є протиправним.
Відповідно до п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Пов'язаними між собою можна уважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Суд зазначає, що в позовній заяві ОСОБА_1 заявлено кілька вимог, які виникли із спільного юридичного факту, тобто мають єдину підставу позову.
У даному випадку, основною позовною вимогою є визнання протиправним та скасування рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» №3946 від 31.01.2025, а похідними зобов'язання органів Пенсійного фонду поновити виплату пенсії по інвалідності та внести до Реєстру застрахованих осіб відповідних змін.
Отже, оскільки суд дійшов висновку про необхідність задоволення основної позовної вимоги, то похідні позовні вимоги також підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку правовідносинам в контексті позовної вимоги ОСОБА_1 , стосовно поновлення виплати пенсії, окружним адміністративним судом помилково досліджувались законодавчі приписи передбачені статтею 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де встановлено наступне: «Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати».
З цього приводу, суд вказує, що в даному випадку не є спірним питання відносно утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій, визначений згаданою вище статтею Закону. Позивач просив поновити йому раніше встановлені пенсійні виплати. Тому, судом першої інстанції, в досліджуваній частині правовідносин, застосований закон, який не підлягає застосуванню.
Суд зазначає, що на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонального особи №ЦО-12512 від 09.10.2025 року, прийнятого Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центру оцінювання функціонального стану особи про не встановлення групи інвалідності та відсутність підстав визнання особи з інвалідністю ОСОБА_1 , Пенійним фондом України виключено позивача з реєстру застрахованих осіб, що є функціональною підсистемою Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, задоволення похідних вимог ОСОБА_1 щодо поновлення виплати пенсії та внесення до Реєстру застрахованих осіб відповідних змін, залежить виключно від Пенсійного фонду і його структурних підрозділів.
Суд уважає безпідставним довід ГУ ПФУ в Одеській області відносно наявності в нього в досліджуваних правовідносинах дискреційних повноважень, з огляду на таке.
Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - це повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Комітетом Міністрів Ради Європи у рекомендаціях № R (80) 2 сформульовано принципи, які слугують змістовними гарантіями ухвалення справедливого рішення. Здійснюючи дискреційні повноваження адміністративний орган: переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями: дотримується принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які - стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою: приймає своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечує послідовне застосування загальних адміністративних приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку так, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Під дискреційним повноваженням слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Повноваження суду при вирішенні справи визначено статтею 245 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, у тому числі, про зобов'язання вчинити певні дії.
За наслідками дослідження законодавчих приписів у контексті спірних правовідносин, апеляційним судом установлено, що в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не наділено повноваженнями самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
У досліджуваних правовідносинах у суб'єкта владних повноважень є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки, зокрема, поновити ОСОБА_1 виплату пенсії та внести до Реєстру застрахованих осіб відповідні зміни.
Відповідно до п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідачі під час прийняття оскаржуваних рішень та дій не діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, відтак є протиправними.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Верховний Суд в постанові від 02.12.2021 у справі №120/1859/19-а, зазначив, що Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року №495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року №805/2340/17-а), яка є невід'ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб'єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб'єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні. У постанові від 30 липня 2020 року у справі № 824/875/19-а Верховний Суд наголосив, що вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб'єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду. Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб'єкти владних повноважень, діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загально-правовим принципам, що встановлені органами правосуддя. Верховний Суд зазначає, що порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність.
Суд констатує, що ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центр оцінювання функціонального стану особи» відзив на позов та підтверджуючі докази не подав, суд вирішив справу за наявними у ній матеріалами згідно ч.6 ст.162 КАС України та поданими доказами згідно ч.9 ст.80 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», інші витрати для розподілу відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центр оцінювання функціонального стану особи (пров.Макаревського Феодосія,1-А, м.Дніпро, 49005), Пенсійного фонду України (вул.Бастіонна,9, м.Київ, 01014), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонального особи №ЦО-12512 від 09.10.2025 року, прийняте Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центру оцінювання функціонального стану особи про не встановлення жодної групи інвалідності, відсутність підстав визнання особи з інвалідністю та скасування групи інвалідності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центр оцінювання функціонального стану особи (пров.Макаревського Феодосія,1-А, м.Дніпро, 49005, ЄДРПОУ 03191673) внести дані через електронну систему охорони здоров'я в Централізований банк даних з проблем інвалідності, про встановлення другої групи інвалідності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про скасування пенсійного посвідчення ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 від 15.05.2025.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про повернення ОСОБА_1 надміру виплаченої суми пенсії в розмірі 2 156 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385) поновити з 09.10.2025 року пенсійні виплати за другою групою інвалідності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Пенсійний фонд України (код ЄДРПОУ 00035323, адреса: вул.Бастіонна, буд. 9, м. Київ-14, Київська область, 01601) внести дані у реєстр застрахованих осіб (РЗО) - функціональну підсистему Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про присвоєння статусу пенсіонера по інвалідності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко