Справа № 420/33904/25
05 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участі третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач) від 16.06.2025 №063350038225 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 09.06.2025 року ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213- VІII зарахувавши до стажу по Списку 1 періоди роботи з 01.07.1991 по 19.01.2006 за професією ткача. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.06.2025 №063350038225, на заяву про призначення пенсії, встановлено, що загальний страховий стаж роботи позивача на дату звернення (датою звернення у листі вказано 09.06.2025) становить 34 роки 23 дні, в т.ч. пільговий стаж за Списком №1 14 років 06 місяців 17 днів. Станом на дату звернення, вік Позивача становить 52 роки 4 місяці. Тобто, на момент подання заяви про призначення пенсії, позивачу виповнилось 52 роки, отже позивач досяг пенсійного віку та має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020 року, а тому рішення є протиправним.
Ухвалою судді від 13.10.2025 року відкрито провадження, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача надав до суду відзив, у якому вимоги не визнає, з підстав того, що після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. № 2148 (далі Закон № 2148) яким внесені зміни до Законів №1788 та №1058, питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років також передано в сферу застосування Закону №1058.
Закон № 1058 на підставі п.п. 26 п. 19 розділу І Закону №2148 доповнено розділом ХІV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Фактично Законом №2148 врегульовані правовідносини щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років та одночасно припинено в цій частині застосування Закону №1788. Законом №1058 передбачено його пріоритет над іншими законами України та іншими нормативно-правовими актами у сфері пенсійного страхування, а також визначено сферу, в якій Закон №1788 продовжує діяти одночасно з цим Законом. Зміни, внесені Законом №2148, є чинними та неконституційними не визнавались. Таким чином, пенсійний вік, визначений п 1 ч 2 ст 114 Закону № 1058, становить 55 років, необхідний страховий стаж - 20 років.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Позивач звернулась за пенсією у віці 52 роки 4 місяці, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п 6 ч 2 ст 114 Закону № 1058.
Відповідно до п 1.7 Порядку № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Таким чином, позивач має право на призначення пенсії після досягнення 55 років.
Третя особа надала до суду відзив на позов у якому вказує, що позов не підлягає задоволенню.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року по справі № 240/11483/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути питання про зарахування до страхового стажу періоди роботи з 01.10.1996 по 31.10.1996, з 01.04.1998 по 30.04.1998, з 01.08.1998 по 31.10.1998, з 01.06.1999 по 30.09.1999, з 01.02.2000 по 30.04.2000, з 01.08.2000 по 30.09.2000, з 01.04.2002 по 30.04.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 30.06.2006, з 01.09.2003 по 30.09.2003, з 01.11.2003 по 28.02.2004, з 01.12.2004 по 28.02.2005 на посаді ткача четвертого розряду та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення.
Комісія при ГУ ПФУ в Житомирській області, за результатами розгляду заяви позивача про підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, 17.02.2023 прийняла рішення №6863/03-16, та рішення від 04.09.2024 №16131/03-16 яким зарахувала до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 6 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи на Житомирському льонокомбінаті, згодом ВАТ «Льонотекс», ткачем з 01.10.1996 по 31.10.1996, з 01.04.1998 по 30.04.1998, з 01.08.1998 по 31.10.1998, з 01.06.1999 по 30.09.1999, з 01.02.2000 по 30.04.2000, з 01.08.2000 по 30.09.2000, з 01.04.2002 по 30.04.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 30.06.2006, з 01.09.2003 по 30.09.2003, з 01.11.2003 по 28.02.2004, з 01.12.2004 по 28.02.2005.
ОСОБА_1 1973р.н. 09.06.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про призначення пенсії за віком відповідно до п.6 ч.2 ст.114 Закону України №1058.
Заява за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яке за результатами розгляду вказаної заяви рішенням від 16.06.2025 за №63350038255 відмовлено у призначенні пенсії через не досягнення пенсійного віку 55 років.
Згідно вищевказаного рішення вік заявника 52 роки 4місяці, страховий стаж становить 34 роки 23 дні пільговий стаж за списком №2 становить 14 років 06 місяців 17 днів.
Уважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулася із цим позовом до суду.
Джерела права та висновки суду.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ(далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV(далі Закон №1058-IV).
За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції чинній до 01.01.2018, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з пунктом б статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років та збільшено тривалість страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 20 років до 25 років.
03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, пункт 2 частини другої статті 114 якого визначає: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Разом з цим, Законом №2148-VIII, викладено у новій редакції пункт 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, згідно з яким "пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону".
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Рішенням Конституційного суду № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення), наведені положення Закону № 1788-ХІІ втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).
Конституційний Суд України в рішенні у справі 1-р/2020 зазначив, що зміни, внесені до ст. 13 Закону № 1788 Законом № 213-VIII вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б-«г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 № 1-р/2020 встановлений порядок виконання цього Рішення шляхом застосування положень Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.
Відповідно до ст. 45 Закону України № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Пунктом 1частини 1 цієї статті встановлено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Рішенням відповідача від 16.06.2025 відмовлено позивачу у призначенні пенсії через недосягнення нею віку 55 років згідно з п. 2 частини другої ст. 114 Закону України № 1058, що відповідно до вимог статті 114 Закону №1058-IV унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та недостатності пільгового стажу.
Під час надання оцінки відмови в призначенні пенсії з підстав недосягнення позивачем віку 55 років суд виходить із такого.
З 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом б частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020" у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII".
Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом б частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який становить 50 років за пунктом б частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІ І у редакції Закону №2148-VIII.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, посилаючись на правову позицію Великої палати Верховного суду в постанові у справі 520/15025/16 а під час вирішення справи з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на підставах, що визначені одночасно положеннями п. 2 частини другої ст. 114 Закону № 1058 та п. б ст. 13 закону № 1788, застосував до спірних правовідносин у справі положення п. б ст. 13 Закону № 1788, як такі що містять більш сприятливі умови призначення пенсії особі.
В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в такому випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.
В рішенні у зразковій справі судом визначені обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач - особа, яка звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23.01.2020 з підстав, визначених статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення;
на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років;
набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення;
б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки обставини справи № 420/33904/25 стосуються призначення пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення 50 років відповідають визначеним у зразковій справі обставинам, суд визначає як безпідставні доводи відповідача про недосягнення позивачем віку призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії з підстав недосягнення нею віку призначення пенсії протиправною.
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити з 09.06.2025 року, то суд враховує, що згідно статті 45 ЗУ №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права.
Враховуючи встановлені обставини суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом : визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.06.2025 №063350038225 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 09.06.2025 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1.
При цьому суд враховує, що відповідач в оскаржуваному рішенні вже зарахував до пільгового стажу роботи позивача за списком №1 період роботи з 01.07.1991 року по 19.01.2006 року, а тому в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.
Відвідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності власних дій та оскарженого рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Оскільки при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 969 грн., то відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача з урахуванням часткового задоволення вимог підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 484,48 грн. судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.06.2025 №063350038225 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 09.06.2025 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 484,48грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна. 83), код ЄДРПОУ 20987385.
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича, буд. 7) код ЄДРПОУ 13559341.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.А.Іванов