справа № 380/23911/24
05 січня 2026 року
м.Львів, вул. Чоловського, буд. 2
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі 380/23911/24 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження основного розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку його пенсії з 01.02.2021 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/19086-суд від 23.10.2023 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 максимальним розміром максимальним розміром. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/19086-суд від 23.10.2023 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження основного розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку його пенсії з 01.02.2022 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/19087-суд від 23.10.2023 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 максимальним розміром максимальним розміром. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/19087-суд від 23.10.2023 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла сформована через систему «Електронний суд» заява представника заявника про встановлення судового контролю, в якій представник просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 380/23911/24.
Заява обґрунтовується тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не виконує рішення суду, яке набрало законної сили, тим самим позбавляючи позивача права на належний розмір пенсії, що є проявом правового свавілля з боку відповідача.
Вирішуючи заяву представника позивача, суд зазначає таке.
Метою судового контролю є встановлення судом факту виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Під час розгляду заяви в порядку статті 382 КАС України суд не надає правову оцінку діям відповідача, вчиненим на виконання рішення суду, а встановлює лише факт невиконання такого рішення.
Суд встановив, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі 380/23911/24 набрало законної сили 30.10.2025; заяви про видачу виконавчих листів у справі представником позивача подано до суду 03.12.2025.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях виклав правову позицію, що право на справедливий суд є примарним, якщо судове рішення є невиконаним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зазначено: виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, відповідно до положень статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи.
Отже використання, передбачених статтею 382 КАС України, інструментів здійснюється у випадках, коли є ознаки неналежного виконання суб'єктом владних повноважень рішення суду у відповідній справі.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У свою чергу суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Вказаний порядок встановлений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в ч. 1 цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частиною 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення представника позивача після направлення суду заяв від 03.12.2025 про видачу виконавчих листів до органів Державної виконавчої служби з метою примусового виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі 380/23911/24.
Таким чином, суд вважає, що примусовий порядок виконання рішення не завершений, оскільки відсутні примусові дії Державної виконавчої служби стосовно відповідача, та без надання належної оцінки відповідним органом, суд не може стверджувати, що встановлені законом заходи примусового виконання рішення суду наразі є вичерпаними.
Відтак, станом на день подання представником позивача заяви, що розглядається, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення, судом не встановлено підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
Керуючись ст.ст. 287, 370, 372, 373, 382, КАС України, суд
у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Суддя Лунь З.І.