05 січня 2026 року м. Львівсправа № 380/14732/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (відповідач/ЦВЛК ЗС України), в якому просить визнати бездіяльність відповідача протиправною і зобов'язати відповідача - Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України вчинити певні дії, а саме розглянути заяву позивача - ОСОБА_1 про винесення Постанови про ступінь придатності до військової служби (за військовою спеціальністю).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13 травня 2025 року ВЛК Клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону проведено медичний огляд старшого солдата ОСОБА_1 , за результатами якого складено довідку військово-лікарської комісії № 2025-0515-1201-3091-7 від 13 травня 2025 року, відповідно до якої він визнаний придатним до військової служби. Позивач стверджує, що опис захворювань, анамнез не відповідають висновку, зазначеному у цій довідці, - «придатний до військової служби», такий висновок не узгоджується із нормами чинного законодавства України та потребує скасування. Тож не погодившись із таким висновком, позивач засобами поштового зв'язку звернувся із заявою до ЦВЛК ЗС України від 01 липня 2025 року, в якій просив: скасувати довідку військово-лікарської комісії № 2025-0515-1201-3091-7 від 13 травня 2025 року; виключити записи з військово-облікових документів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформацію, внесену відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2025-0515-1201-3091-7 від 13 травня 2025 року; винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю). Вказану заяву відповідач отримав 02 липня 2025 року, однак станом на дату звернення до суду (14 липня 2025 року) вона не розглянута ЦВЛК ЗС України. Уважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що відповідно до абзацу сьомого підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402), на ЦВЛК покладається розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. Порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК визначений главою 3 розділу І Положення № 402. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 глави 3 розділу І Положення № 402 вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов'язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735. Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян. Посадові особи ЦВЛК ЗС України розглянули заяву позивача від 01 липня 2025 року та надали відповідь на неї листом від 20 серпня 2025 року № 598/9/19813, про що позивача було проінформовано за адресою, вказаною ним у заяві. Отже, відповідач у спірних правовідносинах діяв відповідно до положень чинного законодавства України, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні, з огляду на що у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 23 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача докази та письмові пояснення щодо розгляду заяви позивача від 01 липня 2025 року.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 13 червня 2016 року Управлінням персоналу штабу управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
13 травня 2025 року ВЛК Клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону проведено медичний огляд старшого солдата ОСОБА_1 (військова частина НОМЕР_2 ), за результатами якого складено довідку військово-лікарської комісії № 2025-0515-1201-3091-7 від 13 травня 2025 року, відповідно до якої він визнаний придатним до військової служби.
Не погодившись із таким висновком ВЛК, позивач засобами поштового зв'язку звернувся із заявою до ЦВЛК ЗС України від 01 липня 2025 року, в якій просив:
- скасувати довідку військово-лікарської комісії № 2025-0515-1201-3091-7 від 13 травня 2025 року;
- виключити записи з військово-облікових документів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформацію, внесену відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2025-0515-1201-3091-7 від 13 травня 2025 року;
- винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю).
До вказаної заяви позивач долучив такі документи:
- копію довідки військово-лікарської комісії від 26 вересня 2023 року № 9190;
- копію довідки військово-лікарської комісії № 2025-0515-1201-3091-7 від 13 травня 2025 року;
- копію запису лікаря психіатра від 21 листопада 2024 року;
- копію довідки військово-лікарської комісії від 26 серпня 2024 року № 4189;
- копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 27 серпня 2024 року.
Зазначена заява отримана ЦВЛК ЗС України 02 липня 2025 року, що підтверджується даними з офіційного сайту Укрпошти, трек-номер відправлення 0319109168269.
Листом від 20 серпня 2025 року № 598/9/19813 ЦВЛК ЗС України повідомила позивача у відповідь на його заяву від 01 липня 2025 року про те, що згідно з наданими ним копіями медичних документів наявність захворювань, які відповідно до вимог Положення № 402 зумовлюють його непридатність до військової служби, не вбачається. Підстав для скасування постанови ВЛК КАД ВМКЦ ЗР про ступінь придатності до військової служби згідно з довідкою ВЛК від 13 травня 2025 року № 2025-0515-1201-3091-7 чи направлення позивача начальником ЦВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби станом на сьогодні немає.
Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду його заяви від 01 липня 2025 року про скасування довідки військово-лікарської комісії № 2025-0515-1201-3091-7, виключення інформації, внесеної до неї, з записів військово-облікових документів та винесення постанови про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка відповідності поведінки відповідача вимогам законодавства України під час розгляду заяви позивача від 01 липня 2025 року про скасування довідки військово-лікарської комісії № 2025-0515-1201-3091-7, виключення інформації, внесеної до неї, з записів військово-облікових документів та винесення постанови про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю).
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно із частиною другою цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно до частини тринадцятої статті 2 Закону № 2232 та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової
освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Основним завданням військово-лікарської експертизи є, зокрема визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням (абзац дев'ятий пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення № 402).
Згідно з положеннями пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать, зокрема Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК).
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).
Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України (абзац п'ятнадцятий підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402).
Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).
Отже, ЦВЛК є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, на який покладено організацію військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також розгляд заяв військовослужбовців з питань військово-лікарської експертизи.
Порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК (до яких належить ЦВЛК) врегульовано главою 3 розділу І Положення № 402, пунктами 3.1, 3.2 якого передбачено, що вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов'язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962. Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
Отже, вимоги до заяв військовослужбовців, їх права, порядок та строки розгляду поданих ними заяв, а також обов'язки штатних ВЛК щодо їх розгляду регулюються Законом України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Своєю чергою, пунктами 3.3, 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 передбачено, що штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов'язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.
У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз'яснення, оформлене листом.
Аналіз наведених норм Закону № 393/96-ВР та Положення № 402 у їх системному взаємозв'язку вказує, що заява військовослужбовця з питань військово-лікарської експертизи за загальним правилом повинна бути розглянута ЦВЛК ЗС України у строк не більше одного місяця від дня її надходження, а про результати її розгляду заявник повинен бути повідомлений письмово. Водночас у разі якщо ЦВЛК ЗС України визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, заявнику надається відповідне роз'яснення, оформлене листом.
Суд встановив, що у відповідь на заяву позивача від 01 липня 2025 року з питань військово-лікарської експертизи ЦВЛК ЗС України своїм листом від 20 серпня 2025 року № 598/9/19813 повідомила позивача про те, що підстав для скасування постанови ВЛК КАД ВМКЦ ЗР про ступінь придатності до військової служби згідно з довідкою ВЛК від 13 травня 2025 року № 2025-0515-1201-3091-7 чи направлення його начальником ЦВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби станом на сьогодні немає.
Отже, з наведеного слідує, що заява позивача від 01 липня 2025 року розглянута ЦВЛК ЗС України. За результатами її розгляду ЦВЛК ЗС України визнала постанову ВЛК Клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону, оформлену довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0515-1201-3091-7 від 13 травня 2025 року, обґрунтованою та визначила відсутність підстав для направлення позивача на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, про що позивачу, як заявнику, надано відповідне роз'яснення, оформлене листом від 20 серпня 2025 року № 598/9/19813, що відповідає вимогам абзацу п'ятого пункту 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402.
Суд наголошує, що предметом оскарження у цій справі є виключно бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 01 липня 2025 року про скасування довідки військово-лікарської комісії № 2025-0515-1201-3091-7, виключення інформації, внесеної до неї, з записів військово-облікових документів та винесення постанови про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю).
Суд відзначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Оскільки заява позивача від 01 липня 2025 року з питань військово-лікарської експертизи розглянута відповідачем та за результатами її розгляду позивачу, як заявнику, надано відповідне роз'яснення, оформлене листом від 20 серпня 2025 року № 598/9/19813, що відповідає вимогам абзацу п'ятого пункту 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402, то підстави для твердження про вчинену відповідачем бездіяльність, яка є предметом оскарження у цій справі, відсутні.
Водночас результати розгляду заяви позивача від 01 липня 2025 року з питань військово-лікарської експертизи (лист ЦВЛК ЗС України від 20 серпня 2025 року № 598/9/19813) не є предметом оскарження у цій справі, що з урахуванням положень статті 9 КАС України, якою визначено межі позовних вимог, позбавляє суд процесуальної можливості оцінювати їх у рамках розглядуваної справи.
Суд також не може оминути й те, що заява позивача від 01 липня 2025 року з питань військово-лікарської експертизи отримана ЦВЛК ЗС України 02 липня 2025 року, а письмову відповідь на неї надано 20 серпня 2025 року, тобто така розглянута відповідачем поза межами місячного строку, визначеного частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР.
Однак порушення відповідачем строку розгляду відповідної заяви не визначене позивачем як підстава цього позову та, відповідно, не впливає на висновок суду про відсутність оскаржуваної позивачем бездіяльності відповідача саме щодо її розгляду по суті з урахуванням положень абзацу п'ятого пункту 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402.
До того ж, варто відзначити, що на момент звернення позивача з цим позовом до суду (14 липня 2025 року) визначений Законом № 393/96-ВР загальний (місячний) строк розгляду заяви позивача від 01 липня 2025 року з питань військово-лікарської експертизи (отримана відповідачем 02 липня 2025 року) ще не сплив, тож фактично звернення позивача з цим позовом до суду та його твердження про вчинену відповідачем бездіяльність на час подання позовної заяви до суду було передчасним.
Тож з урахуванням викладеного вище позовна вимога позивача щодо визнання протиправною оскаржуваної бездіяльності відповідача та похідна від неї позовна вимога про зобов'язання відповідача до вчинення певних дій - розгляду заяви позивача про винесення Постанови про ступінь придатності до військової служби (за військовою спеціальністю) задоволенню не підлягають.
У процесі розгляду цієї справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а решта доводів позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна, 16, м. Київ, 01133) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 05 січня 2026 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна