справа №380/10787/25
31 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ044003 від 21.05.2025 року.
Посилається на те, що уповноваженими особами відповідача за результатами перевірки транспортного засобу марки Mercedes (державний номерний знак НОМЕР_1 ), належного позивачеві, встановлено порушення вимог абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевезення вантажу без наявності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначено ст.48 цього Закону, а саме - у водія ОСОБА_2 відсутня індивідуальна контрольна книжка або копія графіку змінності.), внаслідок чого до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф. Позивач з таким не погоджується та вказав, що він, як власник транспортного засобу, не вчиняв жодних порушень Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки не є суб'єктом господарювання, який надає послуги з перевезення. Крім того, звернув увагу, що особисто транспортним засобом не керував, а передав його в квітні 2025 року у користування ОСОБА_2 , який і здійснював керування. Вважаючи, що відповідач не мав правових підстав для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу, просив суд задовольнити позов.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідно до п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340, водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф. Однак вказані документи у позивача були відсутні, що й не заперечується ним самим. Щодо встановлення особи автомобільного перевізника зазначив, що відповідно до даних товарно-транспортної накладної №17 від 17.04.2025 року, яка надана водієм транспортного засобу під час проведення рейдової перевірки, автомобільним перевізником зазначено - ФОП ОСОБА_1 , вантажовідправник - ФОП ОСОБА_1 , вантажоодержувач - ФОП ОСОБА_3 , автомобіль Мерседес спрінтер НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_2 . Зважаючи на зазначене, вважає, що Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області вірно встановлено особу автомобільного перевізника та правомірно винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 044003 від 21.05.2025 року. Усі інші наведені у позовній заяві твердження є надуманими та направлені на ухилення від встановленої законом відповідальності. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 09.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
17.04.2025 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на рейдову перевірку №НР003363 від 11.04.2025 року, на автомобільній дорозі М-05 Київ - Одеса 210 км. + 450 м., проводилась рейдова перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників.
В ході цієї перевірки о 14:10 год був перевірений транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 .
Під час проведення рейдової перевірки водій транспортного засобу надав посадовим особам Укртрансбезпеки документ на вантаж, а саме - товарно-транспортну накладну №17 від 17.04.2025 року.
Відповідно до даних цієї товарно-транспортної накладної, автомобільним перевізником зазначено - ФОП ОСОБА_1 , вантажовідправник - ФОП ОСОБА_1 , вантажоодержувач - ФОП ОСОБА_3 , автомобіль Мерседес спрінтер НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , вищевказаний автомобіль належить позивачеві ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт №АР113649 від 17.04.2025 року, в якому встановлено наступні порушення: перевезення вантажів транспортним засобом, який не обладнаний тахографом з повною масою 3500 кг., без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ, а саме у водія ОСОБА_2 відсутня індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіку змінності водіїв, п.6.3 Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 року, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме у водія ОСОБА_2 відсутня індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіку змінності водіїв.
У графі «пояснення водія про причини порушень» вказано - «ознайомлений».
Про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбувся 21.05.2025 року о 09:00 год, позивача повідомлено листом Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.05.2025 року.
Позивач був присутні на розгляді справи, що підтверджується його власноручним підписом; документів, які б спростували порушення, не надав.
21.05.2025 року за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відповідач виніс постанову №ОПШ044003, якою застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.ст.39 і 48, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погодившись з правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Частиною 2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до ч.7 ст.6 Закону №2344-ІІІ, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Згідно ч.12 ст.6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною 14 ст.6 Закону №2344-ІІІ визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
У відповідності до ч.ч.17-20 ст.6 Закону №2344-III, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).
За приписами п.14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до п.15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
Згідно з ч.ч.1-3 ст.48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник; автомобільний перевізник;
вантажоодержувач; транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
Статтею 49 Закону №2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Зокрема, згідно х п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340, водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
В силу п.п.21, 22 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Відповідно до п.25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ключовим питанням, яке постало перед судом у цій справі є те, чи був позивач в момент указаної перевірки дійсним автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
Суд враховує, що Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень ст.48 Закону №2344-III в контексті реалізації повноважень Укртрансбезпеки щодо притягнення суб'єктів господарської діяльності до адміністративної відповідальності, який викладено у постановах від 06.09.2023 року справі №20/5064/22, від 16.08.2023 року у справі №160/12371/22, від 19.10.2023 року у справі №40/27759/21. Висновки, у вказаних справах є релевантними до обставин цієї справи, суд не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.
Так, Верховний Суд, проаналізувавши наведені положення законодавства у постанові від 19.10.2023 року у справі №640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
За висновком Верховного Суду у справі №640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
У постанові від 22.02.2023 року у справі №240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
Суд встановив, під час проведення рейдової перевірки було зупинено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Відповідно до наданої водієм товарно-транспортної накладної №17 від 17.04.2025 року, автомобільним перевізником зазначено позивача - ФОП ОСОБА_1 , вантажовідправник - ФОП ОСОБА_1 , вантажоодержувач - ФОП ОСОБА_3 , водій - ОСОБА_2 .
При цьому, суд зазначає, що у нього немає підстав вважати, що дані, які містяться у представленій товарно-транспортній накладній, є помилковими або невірними. Доказів того, що вказана товарно-транспортна складена помилково, пояснень за яких обставин сталася така помилка, до суду позивачем не надано.
З огляду на що, суд не приймає до уваги аргументи позивача про те, що він не є суб'єктом відповідальності, оскільки згідно з приписами ст.1 та ст.33 Закону №2344-III, а також Правил №363, саме товарно-транспортна накладна є первинним документом, що ідентифікує перевізника. Оскільки позивач власноруч зазначив себе перевізником у товарно-транспортній накладній №17 від 17.04.2025 року, він добровільно прийняв на себе статус суб'єкта господарювання, що надає послуги з перевезення.
Так, згідно з ч.1 ст.1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону №2344-III, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
При цьому, відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.
Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна накладна (ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Проаналізувавши викладене у сукупності, суд приходить висновку, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених ст.48 Закону №2344-III, зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Водночас перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки ст.48 Закону №2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
Зокрема, до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством, віднесено у даному випадку: індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв (п.6.3 Положення №340).
Непред'явлення під час проведення перевірки, зазначених у ст.48 Закону №2344-III документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст.60 Закону №2344-ІІІ. При цьому Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.
Як підтверджено матеріалами справи, на час проведення посадовими особами відповідача рейдової перевірки у водія ОСОБА_2 була відсутня індивідуальна контрольна книжка водія та/чи копія графіка змінності водіїв.
При цьому, вказане не заперечувалося ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, оспорював лише те, що він буцімто не є суб'єктом відповідальності у спірних правовідносинах, однак ним не спростовувався факт відсутності вищезазначених документів.
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб'єктами, суд вважає, що доводи позивача про протиправність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ044003 від 21.05.2025 року є такими, що не підтверджені письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, та спростовані в ході судового розгляду.
Зважаючи на викладене, суд приходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, обґрунтованим, ухваленим у відповідності із критеріями, визначеними у ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо рішення суб'єкта владних повноважень, а тому підстави для його скасування - відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ044003 від 21.05.2025 року - слід відмовити.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення буде складено до 05.01.2026 року.
Суддя Ланкевич А.З.
Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 05.01.2026 року.