про відмову в задоволенні відводу судді
06 січня 2026 року 320/61271/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 відвід судді в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Національної поліції України
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Національної поліції України, в якому просить:
- визнати бездіяльність відповідача незаконною та протиправною під час виконання ним владних управлінських функцій як органу державної влади за наслідками вчинення ним нікчемного правочину та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо вжиття заходів контролю стосовно питань здійснення службової перевірки з питань відповідності займаним посадам працівника Національної Поліції України ОСОБА_2 та керівника ГУНП в Харківській області генерала поліції Тимошко В.В. за фактами виявлення порушення чинного законодавства України та Конституції України при зверненні громадянина ОСОБА_1 із наданням відповіді за результатами розгляду на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1
- стягнути на користь ОСОБА_1 із відповідача Національної Поліції України заподіяну ним моральну шкоду у розмірі 32 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
05.12.2025 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Колеснікової І.С. в адміністративній справі № 320/61271/24, яка мотивована порушенням головуючим суддею визначених Кодексом адміністративного судочинства України строків розгляду адміністративної справи. На переконання заявника вказані дії свідчать про упередженість суду та є підставою для відводу судді.
Ухвалою суду від 05.12.2025 відвід судді Київського окружного адміністративного суду Колеснікової І.С. у справі № 320/61271/24 визнано необґрунтованим, матеріали адміністративної справи передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід відповідно до частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Басаю О.В.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Басай О.В. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Колеснікової І.С. в адміністративній справі № 320/61271/24 відмовлено.
Разом з цим, 30.12.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Колеснікової І.С. від розгляду справи №320/61271/24.
Вищезазначену заяву передано на розгляд судді Колесніковій І.С. 06 січня 2026 року, у перший робочий день після відпустки згідно акту від 06.01.2026.
В обґрунтування поданої заяви заявник вказує на факти порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при здійсненні розгляду справи суддею Колесніковою І.С.
Також, вказує на порушення строків розгляду даної адміністративної справи, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Окрім цього, заявник вказує, що суддя не може зберігати неупередженість та об'єктивність, оскільки нею подано скаргу до ВРП.
З урахуванням перебування судді у відпустці з 29.12.2025 до 05.01.2026 включно, судом розглянуто матеріали адміністративної справи у перший робочий день після відпустки.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого позивачем відводу, суд зазначає таке.
За приписами статей 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.
Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, в силу положень частин першої та другої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Крім того, до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).
Проаналізувавши викладені в заяві позивача про відвід судді доводи, суд дійшов висновку про відсутність визначених Кодексом адміністративного судочинства підстав для відводу судді у даній справі.
Згідно змісту заяви про відвід судді Колеснікової І.С., остання подана ОСОБА_1 внаслідок суб'єктивних міркувань, так як не погоджується з процесуальними діями судді при розгляді позовної заяви, що не свідчить про її упередженість та необ'єктивність.
Разом з тим, відповідно до застереження, передбаченого частиною четвертою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, не може бути підставою для відводу.
Як вбачається із заяви про відвід, заявниця вказує на підставу для відводу, зокрема, подання нею до ВРП дисциплінарної скарги на дії судді.
Водночас, сторони у справі та інші особи наділені правом звертатись до ВРП із дисциплінарними скаргами на дії суддів, при цьому, закон не передбачає правової підстави для відводу судді з підстав подання дисциплінарної скарги на дії такого судді, відповідно подання скарги на дії судді не може бути підставою для відводу такого судді.
Окрім цього, у заяві про відвід судді заявниця висловила недовіру судді Колесніковій І.С., позаяк на думку заявниці, суддею порушено розумні строки розгляду цієї справи.
Суд зазначає, що згідно частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією та законами України; вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.
Зміст зазначених у статті 126 Конституції України гарантій незалежності суддів розкрито у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 19-рп/2004, відповідно до якого незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які під час здійснення правосуддя підкоряються лише закону.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань (прямих чи непрямих) з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-ІV) встановлено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі "Білуха проти України" ("Belukha v. Ukraine", заява № 33949/02) Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення від 09.11.2006 дійшов висновку, що наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. При цьому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення у справі "Білуха проти України"). Відносно об'єктивного критерію Суд зазначив, що під час вирішення питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України", пункт 44 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення у справі "Мікалефф проти Мальти").
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не виключно, чи йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Разом із цим, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто неодмінно мають бути зазначені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі № 800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі № 9901/673/18 та від 04.10.2018 (провадження № 11-429сап18).
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді, суд також бере до уваги той факт, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу судді не може бути підставою для застосування такого процесуального інституту.
З аналізу аргументів і доводів заяви заявниці не встановлено будь-якої залежності чи взаємозв'язку, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість судді Колеснікової І.С. щодо учасників справи, або ж зацікавленості у вирішенні справи на чиюсь користь. Суд також не встановив інших підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали розгляд справи суддею Колесніковою І.С. та викликали б необхідність її відводу.
Варто зазначити, що тривалий розгляд справи поза межами визначених КАС України строків, на які звертає увагу заявниця, зумовлено виключно надмірною завантаженістю суддів Київського окружного адміністративного суду внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва.
За інформацією Ради суддів України, розміщеною на офіційному веб-сайті, орієнтовна нормативна чисельність суддів Київського окружного адміністративного суду за даними звітності за 9 місяців 2025 року - 372 (https://rsu.gov.ua/oas-2025_3-maps), за даними звітності за І півріччя 2025 року - 383 (https://rsu.gov.ua/oas-2025_2-maps), за 2024 рік - 377 (https://rsu.gov.ua/oas-2024_4-maps). У той же час, чисельність суддів відповідно до наказів Державної судової адміністрації України та рішення Вищої ради правосуддя - 29.
З огляду на зазначене, судді Київського окружного адміністративного суду докладають значних зусиль і роблять усе можливе, щоб забезпечити справедливий, якісний і своєчасний розгляд справ, однак ситуація, в якій опинилися судді Київського окружного адміністративного суду, з об'єктивних причин не дає можливості останнім дотримуватися визначених процесуальних строків щодо розгляду позовних заяв і клопотань.
Порушення строків щодо ухвалення рішення у цій справі не може свідчити про упередженість чи зацікавленість судді під час розгляду справи.
Одночасно суд звертає увагу на положення статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Відтак, з урахуванням викладеного, суд вважає, що зазначені позивачем обставини в обґрунтування заяви про відвід не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, які б містили належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію», яким керується Європейський суд з прав людини, у вирішенні даної адміністративної справи, а те, що заявник, внаслідок суб'єктивних міркувань, не погоджується з процесуальними діями судді при розгляді адміністративної справи не свідчить про її упередженість та необ'єктивність, і як наслідок, не тягне за собою її усунення від розгляду адміністративної справи №320/61271/24, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Колеснікової І.С. є необґрунтованою.
Згідно частини 4 статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Частиною 3 статті 262 КАС України визначено, що підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 12 статті 40 КАС України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у адміністративній справі №320/61271/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - необґрунтованою.
Передати матеріали адміністративної справи №320/61271/24 для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу для вирішення питання про відвід судді.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя Колеснікова І.С.