Справа № 541/4911/25
Номер провадження3/541/69/2026
06 січня 2026 року м. Миргород
Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Морозовська О.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Миргородського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця, РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 17 грудня 2025 року серії ВАД № 993418, 04 грудня 2025 року в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру відносно свого пасинка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме висловлювався нецензурною лайкою в бік пасинка та погрожував, що стане наркоманом, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю пасинка. Дії, ОСОБА_1 кваліфіковано як вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не визнав, обставини викладені в протоколі заперечив. Пояснив, що в протоколі перекручено всю інформацію. Батьки дружини настроюють пасинка проти нього з дружиною. Дід не хоче щоб його усиновили. Дитина під впливом діда постійно гуляє, успішність в навчанні знизилася. Повідомив, що нецензурною лайкою при дитині не виражався, а також не погрожував, в зв'язку з чим просив справу стосовно нього закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що до 04.12.2025 року проживав з матір'ю ОСОБА_3 та вітчимом ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . У нього виник конфлікт із вітчимом, який розпочався з того, що потерпілий не захотів змінювати своє прізвище на прізвище вітчима. Вітчим погрожував погіршити побутові умови потерпілого, висловлював особисті образи нецензурною лайкою в бік потерпілого. Побутові конфлікти з вітчимом у потерпілого виникають по декілька разів на місяць з 2022 року, іноді вітчим застосовує фізичне насилля до потерпілого у вигляді потиличників. Під час конфліктів мати потерпілого підтримує вітчима. Зазначене спонукало потерпілого 04.12.2025 року піти жити до дідуся і бабусі, спілкуватися з якими йому забороняє вітчим.
Свідок ОСОБА_3 допитана в судовому засіданні пояснила, що є дружиною ОСОБА_1 , проживають разом з 2015 року. В листопаді 2025 року хотіли подати документи на усиновлення, однак син спочатку погодився, а через деякий час заперечував, дитина перебуває під впливом її батьків. З початку грудня 2025 року не спілкуються з дитиною, оскільки син вирішив проживати у її батьків. Крім того, підтвердила, що ОСОБА_1 не висловлювався нецензурною лайкою в бік сина та не погрожував. Повідомила, що чоловік навпаки переживає за успішність та виховання сина.
Свідок ОСОБА_4 допитаний в судовому засіданні пояснив, що до нього 3 чи 4 грудня 2025 зателефонував онук з чужого телефону та попросив його забрати зі школи до себе, дитина повідомила, що не хоче жити с ОСОБА_5 , оскільки останній постійно його принижує, забрав у нього мобільний телефон. Враховуючи, що онус з ним проживав майже з самого народження, і з онуком довірительні відносини, а тому не вірити його словам, не було сумніву в правдивості про ситуацію, яка склалася з ОСОБА_1 , в зв'язку з чим вони звернулись до поліції 08.12.2025 року.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка, вивчивши та оцінивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно з ч. 2 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП має бути з'ясовано, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, та згідно із ст. 252 КУпАП слід дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Надаючи оцінку доказам, долучених до матеріалів справи, посадовою особою, уповноваженою на складення протоколу, суд вважає, що вони є недостатніми для встановлення вини у діях ОСОБА_1 . Висновок посадової особи про вчинення адміністративного правопорушення ґрунтується лише на основі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 993418 від 17 грудня 2025 року (а. с. 1), копії рапорту помічника чергового Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Данилейченка В.О. від 08.12.2025 року (а. с. 2); копії протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.12.2025 року (а. с. 3), копії письмових пояснень ОСОБА_2 (а. с. 4).
Інших належних та допустимих доказів, що засвідчили б факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_2 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення суду не надано.
Суд, зазначає, що вказані вище докази не є достатніми для підтвердження події та винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
У даному випадку, в протоколі про адміністративне правопорушення ВАД № 993418 від 17 грудня 2025 року, зазначено, що 04 грудня 2025 року в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру відносно свого пасинка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме висловлювався нецензурною лайкою в бік пасинка та погрожував, що стане наркоманом, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю пасинка.
При цьому, суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.
У даному випадку сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій психологічного характеру відносно свого пасинка ОСОБА_2 .
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та свідок його дружина ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечили обставини викладені в протоколі та вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Матеріали справи не містять пояснень свідків та жодних інших відомостей, які б підтверджували факт вчиненням ОСОБА_1 домашнього насильства.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, а відтак вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП слід вважати не доведеною.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України.
Зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки у відповідності до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, тому суд вважає, що справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 необхідно закрити з підстав відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 173-2 , 221, 247, 268 КУпАП, суд, -
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду і шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.
Суддя: О. А. Морозовська