Справа № 646/8958/17
Провадження № 1-кп/553/46/2026
Іменем України
06.01.2026м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220060002735 від 16.12.2017 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
У провадженні Подільського районного суду міста Полтави перебуває кримінальне провадження № 12017220060002735 від 16.12.2017 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Ухвалою суду від 02.11.2023 зупинено провадження у справі до розшуку обвинуваченого ОСОБА_4
29.12.2025 до Подільського районного суду міста Полтави надійшло клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою від 30.12.2025 відновлено провадження у даному кримінальному провадженні та призначено підготовче судове засідання.
У судовому засіданні прокурор ініційоване клопотання про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав. На обґрунтування клопотання посилався на те, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 5 років позбавлення волі. Встановлено, що судові засідання по вказаному кримінальному провадженню неодноразово призначалося і відкладалося кожного разу у зв'язку з неявкою обвинуваченого. Про причини своєї неявки обвинувачений ні прокурора, ні суд не повідомив, судові повістки не отримував. В подальшому ухвалою оголошувався привід обвинуваченого, який виконано не було. Відповідно до рапорту співробітників поліції при виході за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що обвинувачений за місцем мешкання не проживає. Врахувавши вищевикладене, судом на підставі ст. 110, 335 КПК України прийнято рішення про оголошення ОСОБА_4 у розшук та постановлено 06.02.2020 відповідну ухвалу. До теперішнього часу обвинувачений ОСОБА_4 продовжує умисно переховуватись від суду, уникає проведенню за його участю судового розгляду по кримінальному провадженню. Посилався, що застосування в даному випадку більш м'яких запобіжних заходів є недоцільним, оскільки такі заходи не зможуть в повному обсязі забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та уникнути настання вказаних ризиків. Також просив суд надати дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою його приводу для участі в розгляді судом клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд, вислухавши прокурора, доходить висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 КПК України прокурор має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ч. 2 ст. 187 КПК України, якщо слідчий, прокурор подав разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слідчий суддя, суд приймає рішення згідно зі статтею 189 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 189 КПК України клопотання про дозвіл на затримання обвинуваченого з метою приводу розглядається судом негайно після одержання цього клопотання.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 189 КПК України, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що: 1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду; 2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному 16.12.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220060002735, ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення,Ю передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, за подією, яка мала місце з 15 на 16 грудня 2017 року, спричинено шкоди у сумі 1374,99 грн.
За загальним правилом, закріпленим частиною другою статті 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
За змістом частини першої статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальна протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX(далі - Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09 серпня 2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Згідно із підпунктом 169.1.1. пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 1600,00 грн.
Таким чином, відповідно до статті 51 КУпАП (в редакції закону станом на 09 серпня 2024 року), крадіжка чужого майна вважається дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1600,00 грн.
Таким чином, внесені законодавцем зміни призвели до декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_4 інкримінується вчинення крадіжки у 2017 році на суму 1374,99 грн і його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України.
За наведених обставин кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до положень частини четвертої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених пунктами 3-4-1, 6-9 частини другої статті 131 цього Кодексу, не допускається, якщо під час кримінального провадження втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, крім випадків накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки на момент звернення прокурора з цим клопотанням втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, пред'явленого обвинувачення за частиною 2 статті 185 КК України ОСОБА_4 , що у свою чергу з урахуванням положень ч. 4 ст. 132 КПК України виключає можливість застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження як запобіжний захід.
Керуючись ст. ст. 132, 189, 335 КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220060002735 від 16.12.2017 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, - відмовити.
Зупинити судове провадження у кримінальному провадженні № 12017220060002735 від 16.12.2017 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України - до розшуку обвинуваченого.
Копії ухвали направити для виконання ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області та прокурору Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 - для здійснення контролю за її виконанням.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 06.01.2026.
Головуюча ОСОБА_1