Справа № 525/1258/25
Провадження №3/525/20/2026
06.01.2026 селище Велика Багачка
Суддя Великобагачанського районного суду Полтавської області Прасол Я.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючу, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягалася,
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
05.11.2025 близько 15 год. 00 хв. громадянка ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: син грався сірниками в сараї внаслідок чого виникла пожежа. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явилася, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, з клопотаннями про відкладення розгляду спррави до суду не зверталася.
Суд, згідно положень ч. 2 ст. 268 КУпАП, вважає за можливе провести розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №994422 від 05.12.2025 (а.с. 12), письмовими поясненнями ОСОБА_2 , наданими у присутності матері ОСОБА_1 (а.с. 5); рапортом уповноваженого працівника ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 05.11.2025 (а.с. 6).
За нормою ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частина 1 статті 184 КУпАП встановлює відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності в Україні 27.09.1991, «в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини».
Статтею 18 Конвенції передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити виконання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Також, статтею 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» (зі змінами), кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За нормою ст. 11 цього Закону, сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Також батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя ( ст. 150 СК України).
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, її вина у вчиненні адміністративного правопорушення доведена поза розумним сумнівом.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами ( ст. 23 КУпАП).
За загальними правилами ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.
Ураховуючи викладене, обставини справи та особу винної, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягалася, відсутність обтяжуючих та пом'якшуючих відповідальність обставин, суд вважає за необхідне застосувати відносно громадянки ОСОБА_1 стягнення у виді попередження з метою виправлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових правопорушень у подальшому.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.
Ураховуючи цю норму законодавства та виходячи з положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у даній справі про адміністративне правопорушення належить стягнути з гр. ОСОБА_1 з урахуванням того, що справа надійшла до розгляду у 2025 році в час, коли діяли ставки судового збору за 2025 рік.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 9, 23, 33, ч. 1 ст. 184, 251, 252, 280, 283, 284, 289, 294 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП і накласти на неї стягнення у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Великобагачанський районний суд.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня набрання нею законної сили.
Суддя Я.В. Прасол