Справа № 725/9106/25
Провадження № 2/727/629/26
06 січня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
Головуючого-судді: Одовічен Я.В.
За участю секретаря: Зінич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 19.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №71267191, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Умовами договору встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 6000 гривень строком на 10 днів (з 19.05.2025 року по 28.05.2025 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,1%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 5% від суми наданого кредиту. У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5280 гривень шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.
Відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання, чим допустив істотні порушення умов договору, не повернув кошти, які були йому надані у вигляді кредиту відповідно договору, та не сплатив відсотки за користування кредитом, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
Враховуючи умови договору кредиту №71267191 від 19.05.2025 року та додаткової угоди, та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту у сумі 1320 гривень, заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту складає 16896 гривень, з яких: 5280 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11616 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
16.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено договір факторингу №16/09/25, відповідно до умов якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором кредиту №71267191 від 19.05.2025 року.
Згідно п.2.1.3 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.
Відповідно до Реєстру прав вимог №18/09/25-02 від 18.09.2025 року позивач набув право вимоги заборгованостей до Боржників, на умовах передбачених Договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року, в тому числі до відповідача в сумі 16896 гривень, з яких 5280 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 00 гривень - сума заборгованості за процентами, 00 гривеь - сума заборгованості за комісією, 11616 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за договором №71267191 від 19.05.2025 року у розмірі 16896 гривень та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 24.10.2025 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Також, вказаною ухвалою суду, за клопотанням позивача було витребувано докази.
Відповідачем відзиву на позов подано не було.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 19.05.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71267191 (а.с.15зв.-22).
Відповідно до п.2.1 договору, за цим договором кредитодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.
Мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов договору - надання коштів у кредит. Тип кредиту - кредит (п.п.2.1.1, 2.1.2).
Згідно п.2.2 договору, сума кредиту - 6000 гривень; строк кредитування/строк договору - 10 днів; процентна ставка/день - 0,1% (фіксована); дата надання кредиту: 19.05.2025 року; дата повернення кредиту: 28.05.2025 року; проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною), % день - 4%; пеня - 4% в день; комісія за надання кредиту - 5% від суми наданого кредиту.
Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному п.2.2 договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.
Згідно п.7.1 договору, позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та /або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з погодженням строку кредитування обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку кредитування та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальнику в особистому кабінеті.
Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ (п.4.4 кредитного договору).
У п.12 кредитного договору, вказаний номер рахунку відповідача НОМЕР_1 .
Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразового ідентифікатора 41746.
Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований Товариством. Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні таких договорів: номер договору 71267191, одноразовий ідентифікатор 41746, час відправки ідентифікатора позичальнику: 16.05.2025 року о 07:14:43 (а.с.24).
Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000048123 від 01.09.2025 року, товариство підтверджує виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Згідно платіжної інструкції, наданої ініціатором платіжної операції, було здійснено наступну успішну платіжну операцію: дата: 19.05.2025 року; номер платежу: 71b329d3-1d8f-4f1c-b19d-64717e0072ba; сума: 6000 гривень; отримувач ОСОБА_1 на карту НОМЕР_1 (а.с.25).
З наданої АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали суду про витребування доказів, інформації вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку 19.05.2025 року було здійснено переказ коштів на суму 6000 гривень (а.с.64-66).
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за кредитним договором №71267191 від 19.05.2025 за період з 19.05.2025 року по 23.07.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 16896 грн. 00 коп., з яких: 5280 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 11616 грн. 00 коп. - заборгованість по пені (а.с.13зв.-14).
Також, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем 29.05.2025 року було здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 1320 гривень.
16.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Деал Фінанс Груп» (фактор) було укладено договір факторингу №016/09/25, відповідно до умов якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений за цим договором спосіб (а.с.26зв.-30).
Відповідно до п.п.2.1.3 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.
Відповідно до Реєстру прав вимог №18/09/25-02 від 18.09.2025 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги заборгованостей до Боржників, на умовах передбачених Договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року, в тому числі до ОСОБА_1 зв кредитним договором №71267191 від 19.05.2025 року, в сумі 16896 гривень, з яких 5280 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11616 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою (а.с.34-35).
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відтак, матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за кредитним договором №71267191 від 19.05.2025 року.
Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Із дослідженого судом кредитного договору №71267191 від 19.05.2025 року встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України«Про електронні довірчі послуги».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом, кредитний договір №71267191від 19.05.2025 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою електронного підпису (41746), та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного уписьмовій формі.
Із копії вказаного договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу свої персональні дані (РНОКПП, серію та номер паспорта, мобільні номера та номер картки НОМЕР_1 ).
Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першоюстатті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього кодексу.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Звертаючись до суду з позовними вимогами, ТОВ «Деал Фінанс Груп» посилалося на те, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №71267191 від 19.05.2025 року у розмірі 16896 грн. 00 коп., з яких: 5280 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 11616 грн. 00 коп. - заборгованість по пені.
Розглядаючи доводи позивача щодо дійсного розміру заборгованості, суд виходить із наступного.
Щодо позовних вимог про стягнення неустойки суд зазначає наступне:
Судом установлено, що умовами кредитного договору від 19.05.2025 року передбачено, що пеня за кредитом становить 4% в день.
Згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора за кредитним договором №71267191 від 19.05.2025 року розмір заборгованості за пенею складає 11616 гривень (а.с.13зв.-14).
Однак, суд звертає увагу на те, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За змістом ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Верховний Суд неодноразово наводив висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (див. постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
У договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, тощо;
У встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У даній справі, встановлено, що позивач просив стягнути з позичальника пеню за час прострочення повернення кредиту під час дії в Україні воєнного стану.
Судом враховано, що законодавець на рівні акту цивільного законодавстві (п. 15 та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов'язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов'язок припиняється без його виконання.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачу до сплати було нараховано у рахунок сплати пені: 11616 гривень. Однак, відповідно до вимог закону такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем, а отже у задовленні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
З урахуванням вищевикладеного, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №71267191 від 19.05.2025 року складає 5280 гривень (заборгованість за тілом кредиту).
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов'язання за укладеним договором й відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, приходить до висновку, що позов ТОВ «Деал Фінанс Груп» є обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:
Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Так, представником позивача до позовної заяви було долучено договір №22/08/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025 року, укладений між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Деал Фінанс Груп» (а.с.36-38); копію свідоцтва Ткаченко Ю.О. про право на заняття адвокатською діяльністю від 03.04.2018 року (а.с.42), довіреність від 18.09.2025 року (а.с.42зв.); витяг з акту №1-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, від 22.09.2025 року адвокатом Ткаченко Ю.О. були надані ТОВ «Деал Фінанс Груп» правнича допомога щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Згідно вказаного витягу адвокатом були надані товариству правнича допомога щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у вигляді: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, вивчення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів (у разі відсутності у клієнта необхідних доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви - вартість наданої послуги 500 гривень; судовий супровід в суді першої інстанції: підготовка/складання та направлення/подача однієї позовної заяви до боржника за договором позики у малозначних справах, за необхідності інших заяв по суті справи, в електронній формі за посередництвом Єдиної судової інформаційнно-телекомунікаційної системи, в тому числі представництво інтересів клієнта в суді (адвокат самостійно подає позовну заяву від імені клієнта, представляє інтереси як представник клієнта в суді) вартість наданої послуги - 4000 гривень. Загальна вартість наданих послуг 4500 гривень.
Згідно вимог ч.5 ст.137 ЦПК України у разі дотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу подано не було.
Суд враховує положення ч.2 ст.141 ЦПК України, згідно яких інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, зокрема те, що позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 16896 грн. 00 коп., а судом позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» було задоволено частково у розмірі 5280 грн. 00 коп., тобто задоволено 31% позовних вимог, тому витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн. 00 коп., які просить стягнути представник позивача, підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто 31% від заявлених вимог, що становить 1395 грн. 00 коп.
Відповідно ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача слід стягнути в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 750 грн. 94 коп.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), проживаючого в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (ЄДРПОУ 44280974), яке розташоване в м.Ірпінь, вул.Садова, 31/33, офіс 40/3, заборгованість за кредитним договором №71267191 від 19.05.2025 року у розмірі 5280 грн. 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (ЄДРПОУ 44280974) понесені судові витрати у розмірі 750 грн. 94 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1395 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Одовічен Я.В.