Справа № 727/13394/25
Провадження № 2/727/616/26
05 січня 2026 року Шевченкывського районний суд м. Чернівці у складі:
Головуючого- судді: Одовічен Я.В.
За участю секретаря: Зінич О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позов Акціонерного товариств Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
Посилався на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим 16.02.2016 року підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, тим самим погодила наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту - відновлювана кредитна лінія до 54 000 грн., тип картки - «Універсальна», номер картки НОМЕР_1 , строк кредитування - 12/19 з пролонгацією, процентна ставка - 42,0% річних.
Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримано картку № НОМЕР_2 , строк дії 10/23, тип «Універсальна». Відсоткова ставка за карткою 42%.
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач, отримуючи кредитні картки фактично отримував електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку.
Однак, відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав, оскільки не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, у відповідача станом на 22.09.2025 року наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 32178 грн. 36 коп., з яких: 25608 грн. 13 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 6570 грн. 23 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Ухвалою суду від 30.10.2025 року провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
05.01.2026 року від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» надійшло клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Також просила повернути понесені позивачем у справі витрати.
Частково дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому потрібно надавати сутнісного, а не формального значення.
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предметом спору є об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Врахувавши викладене, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Зазначена правова позиція, викладена у постанові Верховного суду від 31.07.2023 року у справі №335/8285/22.
Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд встановив, що відповідачем вже після пред'явлення позову і відкриття провадження у справі добровільно задоволено позовні вимоги, що підтверджує ту обставину, що спір між сторонами існував на час відкриття провадження у справі, а тому приходить до висновку про неможливість закриття провадження з підстав відсутності предмету спору у справі, враховуючи також і ту обставину, що при пред'явлення позову позивачем заявлено і вимогу про повернення судових витрат, на якій він наполягав у заяві від 05.01.2026 року, що додатково вказує на наявність між сторонами неврегульованих спірних питань і відсутність підстав у зв'язку із цим для закриття провадження у відповідності до п.2 ч.1 т. 255 ЦПК України.
З огляду на зазначене, клопотання представника позивача про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 т. 255 ЦПК України (у зв'язку з відсутністю предмета спору) задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.4, 15, 255, 257 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Одовічен Я.В.