65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
"05" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5043/25
Суддя Господарського суду Одеської області Цісельський О.В.,
дослідивши матеріали позовної заяви (вх.№5494/25 від 30.12.2025)
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» (вул. Шевченка, № 1, с. Нова Калуга, Бериславський р-н, Херсонська обл., 74110, код ЄДРПОУ 42559019),
про стягнення 7 076 200,00 грн,
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР», в якій просить суд стягнути з відповідача 7 076 200,00 грн дивідендів за 2021-2024 року та за І-ІІІ квартал 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, вона є учасником ТОВ «Родина ІР», володіє часткою у розмірі 50% статутного капіталу Товариства та протягом всього періоду, коли вона є учасником, жодного разу не отримувала повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства щодо розподілу чистого прибутку та виплату дивідендів, з урахуванням чого з січня 2025 року неодноразово зверталась до Товариства із заявами щодо надання інформації про діяльність Товариства та про скликання загальних зборів учасників ТОВ «Родина ІР» для прийняття рішення про виплату дивідендів учасникам за 2018-2025 роки, проте директор Товариства чинить їй значні перешкоди у реалізації її прав на отримання спірних коштів.
При дослідженні матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Основні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо документів, які подаються позивачем разом з позовною заявою, визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини 2 статті 4), а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2 частини 2 статті 4).
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України . Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено вимогу майнового характеру (про стягнення 7076200,00 грн), тому розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання відповідної позовної заяви через систему «Електронний суд» , має становити 1,5% від ціни позову з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а саме 84914,40 грн.
Проте, доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі позивачем до позовної заяви не надано, що свідчить про невиконання вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.
Однак, у позовній заяві позивачкою викладено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви.
В обґрунтування вказаного клопотання ОСОБА_2 вказує, що підставами для звільнення останньої від сплати судового збору те, що річний дохід позивача за попередній рік склав 300858,04 грн (включно з ПДФО 18% і військовим збором), а за вирахуванням ПДФО та військового збору її доходи складають 231660,70 грн, а отже, сума судового збору, яка підлягає сплаті, перевищує 5% розміру її річного доходу за попередній рік більш ніж у 8 разів.
При цьому, позивачка додає, що на її утриманні перебуває донька студентка, яка здобуває освіту на платній основі і якій позивачка оплачує навчання, проживання в м. Харкові, продукти, одяг та ін., та неповнолітній син, адже їх батько помер. Тому, наразі, сплата судового збору для позивачки є непосильною ношею.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для її задоволення та саме для звільнення від сплати судоовго збору з урахуванням такого.
За приписами ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Зі змісту ч.1 вказаної статті вбачається, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним (подібна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.03.2021 у справі №912/3514/20, від 17.06.2022 у справі № 910/12556/20 тощо).
З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
Доказами, які містять відомості про доходи, які підтверджують, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що передував року подання позовної заяви, можуть слугувати довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, перелік банківських рахунків із зазначенням коштів на них, довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Наразі, на підтвердження розміру доходів заявника за минулий рік додано відомості з реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 за 2024 рік, згідно яких загальна сума доходу за попередній рік позивачки становить 2083693,04 грн, тобто належна до сплати сума судового збору не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, а сума виплаченого доходу становить 312328,04 грн, а не 300858,04 грн, як хибно стверджує позивачка.
Згідно з сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема постановами від 04.07.2018 у справі № 686/114/16-ц, від 30.11.2020 у справі № 160/6933/19) положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочення чи розстрочення в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
Згідно з позицією, сформованою, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16), звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). Аналогічну правову позицію висловлено в ухвалі Верховного Суду по справі № 2-2328/11 від 13.10.2025.
Водночас заявник достатньо не обґрунтував доводи щодо неспроможності сплати судового збору за подання позову у цій справі у встановленому законом порядку та розмірі - у сумі 84914,40 грн. Зокрема, заявником не доведено суду дійсної неможливості сплати судового збору у вказаному розмірі, зокрема, не надано виписок з банківських рахунків, які відкриті ОСОБА_1 , з яких судом у сукупності з іншими доказами могло б бути встановлено дійсний складний майновий стан особи.
До того ж, заявником також не було надано жодних доказів наявності чи відсутності рухомого чи нерухомого майна, що також, на думку суду, повинно бути враховано при наданні оцінки майновому стану позивачки під час вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору. Означені висновки суду повністю узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини, яка наведена вище.
Крім того, у даному випадку суд враховує посилання позивачки на те, що на утриманні останньої перебувають донька-студентка та неповнолітній син, проте, у даному випадку означена обставина також не може бути достатньою у розумінні ст.8 Закону України «Про судовий збір» для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» про стягнення дивідендів у сумі 7076200,00 грн. При цьому, судом також враховано, що доданий до матеріалів позовної заяви договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців укладений безпосередньо із здобувачем вищої освіти, і до того ж не підписаний з боку закладу освіти, а з наданої квитанції убачається, що ОСОБА_3 є студенткою заочної форми навчання.
Відтак, позивачка не надала суду належних доказів, що підтверджують незадовільний майновий стан, та відсутність інших джерел доходу, наявності або відсутності коштів, зокрема, на банківських рахунках на момент подання позову, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи, таким чином достатньо не обґрунтувала доводи щодо неспроможності сплати судового збору за подання позову у цій справі. Надана довідка про доходи за 2024 рік не є достатнім доказом для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору при поданні даної позовної заяви.
Суд звертає увагу на те, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Отже суд доходить висновку про неповноту поданих доказів, яку суд намагається усунути шляхом надання можливості позивачу подати додаткові докази в спростування таких висновків. При цьому, суд в такому випадку не може встановити конкретний перелік доказів, які має подати позивач, а пропонує останньому надати докази на підтвердження своєї позиції щодо можливості підстав для звільнення від сплати судового збору, яким суд і надає оцінку з врахуванням всіх обставин справи.
При цьому суд зазначає, що частина третя статті 8 Закону України «Про судовий збір» покладає обов'язок саме на заявника щодо доведення існування обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи, а суд лише надає оцінку таким доказам при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті та право враховувати цю інформацію та обставини в сукупності поданих доказів. Суд не може визначити чіткий перелік документів для підтвердження скрутного матеріального становища, оскільки вказане суперечитиме принципу з'ясування всіх обставин у справі.
Водночас відомість з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованих доходів та утриманих податків за 2024 не дає повної інформації для підстав зменшення сплати позивачкою судового збору, оскільки така відомість відображає лише інформацію про її доходи.
За таких обставин, враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає приписам ст.164 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162,164,172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Згідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Таким чином, у суду наявні підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 (вх. № 5494/25 від 30.12.2025) без руху.
Керуючись ст.ст. 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 (вх. № 5494/25 від 30.12.2025) - залишити без руху.
3. Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
4. Роз'яснити позивачу, що за змістом ч.4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набрала законної сили 05.01.2026 та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Цісельський