майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
06 січня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1195/22 (906/1545/25)
Господарський суд Житомирської області у складі судді Костриці О.О. за участю секретаря судового засідання Фещенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича до Фермерського господарства "Сатурн Агро" про стягнення 300 000,00 грн у межах справи №906/1195/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3",
за участю учасників судового процесу:
- від позивача: не з'явилися;
- від відповідача: не з'явилися;
- від третьої особи: не з'явилися, -
у провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/1195/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3" (далі - боржник, банкрут, ТОВ "Агро-Сем 3").
Постановою господарського суду від 19.03.2024, зокрема, відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ "Агро-Сем 3"; призначено ліквідатором ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича (далі - Микитюка А.І.).
24.11.2025 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшла позовна заява ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. (далі - позивач) до Фермерського господарства "Сатурн Агро" (далі - ФГ "Сатурн Агро") про стягнення 300000,00 грн (а.с. 4 -44).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 справу № 906/1195/22 (906/1545/25) розподілено судді Костриці О.О.
Зважаючи на перебування судді Костриці О.О. у щорічній відпустці, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Житомирської області від 24.11.2025, керуючись пунктом 2.3.44. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України в редакції від 11.11.2024 №39 (із змінами і доповненнями) та пунктом 6.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів від 02.04.2025 №2, постановлено здійснити повторний автоматизований розподіл справи № 906/1195/22 (906/1545/25).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 справу № 906/1195/22 (906/1545/25) розподілено судді Гнисюку С.Д.
Ухвалою від 27.11.2025 господарський суд (суддя Гнисюк С.Д.) прийняв позовну заяву ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. до ФГ "Сатурн Агро" про стягнення 300 000,00 грн до розгляду та відкрив провадження щодо її розгляду у межах справи №906/1195/22 про банкрутство ТОВ "Агро-Сем 3"; постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; призначив судове засідання для розгляду справи по суті (а.с. 46-47).
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Житомирської області від 01.12.2025 відповідно до пункту 6.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Житомирської області 02.04.2025 №2, у зв'язку з виходом судді Костриці О.О. з щорічної відпустки, справу №906/1195/22 (906/1545/25), яка перебувала у провадженні судді Гнисюка С.Д., передано для подальшого розгляду судді Костриці О.О., в провадженні якого перебуває справа № 906/1195/22 про банкрутство ТОВ "Агро-Сем 3" (а.с.49).
Ухвалою від 02.12.2025 господарський суд (суддя Костриця О.О.), серед іншого, прийняв до свого провадження позовну заяву ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. до ФГ "Сатурн Агро" про стягнення 300 000,00 грн у межах справи №906/1195/22 про банкрутство ТОВ "Агро-Сем-3"; постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 06.01.2026 об 11:00 год (а.с. 50-51).
Ухвалою від 05.01.2026 господарський суд, зокрема, постановив клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - ТОВ "Суффле Агро Україна") адвоката Нечитайла Т.В. від 29.12.2025 задовольнити; провести судове засідання у справі №906/1195/22(906/1545/25) 06.01.2026 об 11:00 год в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку.
Позивач у судове засідання 06.01.2026 не з'явився. 05.01.20.2026 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшло клопотання ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. про розгляд справи без його участі.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 05.12.2025 поштового відправлення - копії ухвали господарського суду від 02.12.2025 (а.с. 53).
ТОВ "Суффле Агро Україна" повноважного представника в судове засідання не направило, про причини неявки не повідомило, хоча про час та місце судового засідання повідомлене своєчасно та належним чином, що підтверджується довідкою від 05.01.2026 про доставку електронного листа - ухвали господарського суду від 05.01.2026 в електронний кабінет третьої особи 05.01.2026 о 14:34.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що ФГ "Сатурн Агро" та ТОВ "Суффле Агро Україна" мали доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, ФГ "Сатурн Агро" та ТОВ "Суффле Агро Україна" належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі №906/1195/22(906/1545/25), дату, час та місце судового засідання з розгляду справи по суті.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розглянувши клопотання ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. про розгляд справи без його участі, оглянувши матеріали справи, господарський суд вважає за необхідне задовольнити вказане клопотання, здійснити розгляд справи без участі позивача.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи не подання відповідачем до суду відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, а також те, що явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася обов'язковою, наявність у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Житомирської області,
18.12.2019 між ФГ "Сатурн Агро" (постачальник) та ТОВ "Агро-Сем 3" (покупець) укладено договір поставки № 1812-19 (а.с.27 на звороті-28).
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передавати у власність покупця кукурудзу урожаю 2019 року в кількості 450,856+-5% тонн (далі - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення, а також вартість товару відображаються у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо.
Згідно з пунктами 3.1.-3.2 договору покупець оплачує товар за ціною 3 940,00 грн, у тому числі ПДВ 656,67 грн, що вказується у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо. Покупець зобов'язується оплачувати товар протягом десяти банківських днів з моменту поставки. Оплата товару може здійснюватися покупцем, зокрема, на підставі рахунку-фактури постачальника.
20.12.2019 між ФГ "Сатурн Агро" (постачальник) та ТОВ "Агро-Сем 3" (покупець) підписано видаткову накладну від 20.12.2019 № 45 на поставку 450,856 тонн соняшнику на загальну суму 1776370,84 грн.
Відповідно до виписки з рахунку боржника № НОМЕР_1 , відкритого у Акціонерному товаристві "Комерційний банк "ПриватБанк", за період з 16.02.2021 по 26.03.2021 позивачем (покупцем) на користь відповідача (продавця) було здійснено оплату за товар за договором №1812-19 від 18.12.2019 поставки на загальну суму 1078470,84 грн (а.с. 29 на звороті - 31).
14.07.2022 між ФГ "Сатурн Агро" (первісний кредитор) та ТОВ "Кредитна компанія "Хлібний край інвест" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (а.с.28 на звороті-29).
Згідно з пунктами 1.1.-1.2. договору в порядку та умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає (передає) новому кредитору належні первісному кредитору право вимоги заборгованості за договором 1812/19 від 18.12.2019, а саме: право вимоги до боржника - ТОВ "Агро-Сем 3" на суму 697 900,00 грн. Цей договір спрямований на врегулювання цивільних правовідносин, що виникають з приводу та у зв'язку з відступленням в порядку та на умовах, визначених цим договором та законодавством України, первісним кредитором новому кредитору права вимоги, належного первісному кредитору, в межах яких новий кредитор стає кредитором за заборгованістю по основного договору, укладеному між ФГ "Сатурн Агро" та відповідними юридичними особами, зазначеними в пункті 1.1 даного договору.
Рішенням від 16.11.2023 у справі № 906/1195/22 (906/780/23) господарський суд, зокрема, визнав недійсним договір поставки від 18.12.2019 за № 1812-19, укладений між ТОВ "Агро-Сем 3" та ФГ "Сатурн Агро"; визнав недійсним договір відступлення права вимоги від 14.07.2022, укладений між ФГ "Сатурн Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитна компанія "Хлібний край інвест" (а.с.32-42).
У мотивувальній частині вказаного рішення суд, серед іншого, встановив обставини укладення договору поставки від 18.12.2019 за № 1812-19 між ТОВ "Агро-Сем 3" та ФГ "Сатурн Агро", та договору відступлення права вимоги від 14.07.2022 між ФГ "Сатурн Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитна компанія "Хлібний край Інвест", обставини підписання видаткової накладної від 20.12.2019 № 45, здійснення боржником оплат на рахунок ФГ "Сатурн Агро" на загальну суму 1078470,84 грн. Також, суд встановив, що матеріали справи № 906/1195/22 (906/780/23) не містять доказів реальності здійснення господарських операцій за договором від 18.12.2019 № 1812-19, що свідчить про відсутність дійсних вимог ФГ "Сатурн Агро" до боржника, які можна було б відступити ТОВ "Кредитна компанія "Хлібний край інвест".
14.11.2025 ліквідатор ТОВ "Агро-Сем 3" Микитюк А.І. направив вимогу за №1 від 13.11.2025 на адресу відповідача про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 1078470,84 грн (а.с. 42 на звороті-43), яку останній залишив без розгляду та задоволення.
За викладених обставин, позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу 1 078 470,84 грн, сплачених ним на підставі фраудаторного (недійсного правочину). При цьому, виходячи з принципу диспозитивності, права учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, визначати предмет позову та обсяг позовних вимог, обов'язку суду розглядати справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог, у поданому до суду позові ліквідатор ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражний керуючий Микитюк А.І. просить стягнути з ФГ "Сатурн Агро" 300 000,00 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
В силу приписів частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
За умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 ГПК України), тобто є справами виключної підсудності.
Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Положення пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства застосовуються незалежно від суб'єктного складу сторін, якщо одна із сторін перебуває в процедурі банкрутства.
Окрім того, виходячи із диспозиції статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника.
Отже, законодавець підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 64026320/20, від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20)).
У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі №289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Ухвалою господарського суду від 28.02.2023, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агро-Сем 3".
Постановою Господарського суду Житомирської області від 19.03.2024, зокрема, визнано банкрутом ТОВ "Агро-Сем 3" відкрито його ліквідаційну процедуру.
Господарський суд враховує, що предметом розгляду у цій справі є позовна заява ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. до ФГ "Сатурн Агро" про стягнення 300 000,00 грн, тобто предметом якої є майнова вимога боржника.
За викладених обставин, враховуючи відкриття провадження у справі про банкрутство, зазначені вище позовні вимоги ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. підлягають розгляду у порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство.
Розглядаючи позов у межах справи про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, у тому числі тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника. Вказане сприяє ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення щодо відповідних вимог, а також дотриманню принципу процесуальної економії господарського судочинства, сутність якого полягає в тому, щоб під час розгляду справи в суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що наведені позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК України).
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 02 .02.2021 у справі № 925/642/19).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 .01.2021 у справі № 916/1415/19, від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
Одними з фундаментальних принципів цивільних відносин є справедливість, добросовісність і розумність. Це означає, що суб'єкти цивільних правовідносин повинні діяти добросовісно і розумно для досягнення легітимності у виникненні прав та обов'язків.
Ці принципи стосуються також прав та обов'язків, які виникають на підставі договорів як однієї з форм правочину.
Відповідно до частини 2 статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина 3 статті 13 ЦК України).
При здійсненні цивільних прав особа повинна дотримуватися моральних засад суспільства (частина 4 статті 13 ЦК України).
Відповідно до частини 6 статті 13 ЦК України, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити положенням цього Кодексу, іншому цивільному законодавству, інтересам держави і суспільства, а також моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути укладений у формі, встановленій законом, і бути спрямованим на досягнення реальних правових наслідків, що ним передбачені. Правочин, укладений батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних дітей.
У разі порушення хоча б однієї з вимог цієї статті або загальних принципів цивільного законодавства під час укладення правочину, такий договір не може вважатися чинним і визнається недійсним, а майно (в тому числі грошові кошти) вважається набутими безпідставно і підлягає поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.
Так, відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України), а також результатом виконання недійсного правочину ( пункт 1 частини 3 статті 1212 ЦК України).
Таким чином, застосування до спірних правовідносин положень глави 83 та, зокрема, статті 1212 ЦК України є можливим у разі існування однієї з обов'язкових умов, а саме:
- набуття однією зі сторін за рахунок іншої майна (коштів);
- відсутність підстав для отримання майна (коштів);
- підстава на якій було набуте таке майно (кошти) згодом відпала, в тому числі у зв'язку з визнанням договору недійсним.
За таких обставин суд дійшов висновку, що саме ця стаття та глава 83 ЦК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також зважаючи на те, що кошти знаходяться у ФГ "Сатурн Агро" за недійсними правочинами і для повернення безпідставно стягнутих коштів, підлягають застосуванню зазначені вище положення цивільного законодавства, на відміну від положень частини 1 статті 216 ЦК України, яка передбачає здійснення саме двосторонньої реституції.
Подібного висновку щодо різниці між відносинами, які регулюються статтею 216 та статтею 1212 ЦК України дійшов у постанові Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в справі № 396/29/17 від 27.11.2019. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21 (п. 73-83) також було застосовано схожий підхід.
Зобов'язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов'язаний повернути предмет власного збагачення.
Традиційно в доктрині цивільного права зобов'язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. "condictio sine causa" - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).
Приписи глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.
Кондикційні зобов'язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.
Безпідставне збагачення може полягати як у так званому "фактичному" збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в "юридичному" збагаченні, коли набувач отримує суб'єктивне право на предмет збагачення.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).
Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність встановлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Сутність зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18).
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19).
Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 916/913/21 (п. 27-29) було також сформовано наступні висновки:
"Тлумачення змісту статті 216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов'язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину. Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.
Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
Водночас частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Верховний Суд вже неодноразово висновував (постанови від 27.11.2019 у справі №396/29/17, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 13.05.2021 у справі №910/6360/20), що системне тлумачення абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; б) правила абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України".
Враховуючи наведене, для повернення виконаного за недійсним правочином у разі, коли тільки одна із сторін здійснила його виконання, правила статті 216 ЦК України не застосовуються, а повернення виконаного здійснюється на підставі положень глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.
Крім того, відповідно до висновку сформульованого Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15: "Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 201/2956/19, від 27.07.2022 у справі № 644/3932/18-ц, від 29.03.2023 у справі № 643/8385/21, від 18.10.2023 у справі № 639/6422/21".
Таким чином, зважаючи на те, що договір поставки від 18.12.2019 за №1812-19 та договір відступлення права вимоги від 14.07.2022 визнано недійсними, рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/1195/22(906/780/23) від 16.11.2023 набрало законної сили, а виконання договору поставки здійснювалось однією стороною - ТОВ "Агро - Сем 3", то в силу положень статті 1212 ЦК України, майно (грошові кошти), набуте за договором поставки, що визнаний судом недійсним є таким, що набуто без достатньої правової підстави, а тому підлягає поверненню на користь ТОВ "Агро - Сем 3".
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).
За частиною 2 статті 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. та стягнення з ФГ "Сатурн Агро" на користь ТОВ "Агро-Сем 3" 300 000,00 грн основного боргу.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.
Отже, судовий збір, що підлягав сплаті позивачем при зверненні до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення 300 000,00 грн становить 3600,00 грн (300000,00 грн х 1,5% х 0,8).
Ліквідатор ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражний керуючий Микитюк А.І. при зверненні до господарського суду з позовною заявою з вимогою про стягнення 300 000,00 грн сплатив судовий збір у розмірі 3600,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.11.2025 № 119 (а.с. 5) та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 24.11.2025 (а.с. 45).
Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3600,00 грн.
Керуючись статтями 2, 14, 73, 74, 75, 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути із Фермерського господарства "Сатурн Агро" (52342, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Маломихайлівка, вул. Центральна, буд. 19, ідентифікаційний код 36151266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3" (13372, Житомирська область, Бердичівський район, село Семенівка, вулиця Героїв Майдану, буд. 1, ідентифікаційний код 34066111) 300000,00 грн основного боргу та 3600,00 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 07.01.26
Суддя Костриця О.О.