308/19259/25
06.01.2026 місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Чепка В. В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Гумен Наталія Василівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні майном,
встановив:
до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Гумен Наталія Василівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном.
Ознайомившись з заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За нормою частин 1 та 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб, а також документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VІ, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою, дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наслідком недотримання зазначених умов є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 185 ЦПК).
Разом із заявою представник позивача заявила клопотання про звільнення позивачки від сплати судового збору.
Просить звільнити її від сплати судового збору, оскільки її матеріальний стан не дозволяє сплати судовий збір.
Відповідно до ч. 3 ст. 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити її від сплати судового збору.
За приписами ч. 2. ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Наведеними положеннями Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зістаттею 10 ЦПКповинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Обставини для звільнення або відстрочки від сплати судового збору повинні бути виключними та такими, що обумовлюють необхідність у звільнені.
Аналізуючи вищевказані правові норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
У відповідності ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польщі» (CASEOFKREUZv.POLAND) (Заява N 28249/95) від 19.06.2001 року, суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).
Також, зокрема, у п.п. 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» («STANKOVv. BULGARIA») від 12.07.2007 (заява №68490/01), вказано про те, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору слід вважати прийнятними враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи, крім цього, такі діють стримуючим фактором для легковажних претензій, однак такі не повинні бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v.Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v.Poland» від 26 липня 2005 року.
На підтвердження обставин того, що майновий стан позивачки перешкоджає сплаті судового збору за подану заяву надано довідку Управліня обслуговування громадян ГУ ПФУ В Закарпатській області від 21.11.2025 №73503435 7733 8322, згідно з якою ОСОБА_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , знаходиться на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області і отримує пенсію за віком (за період червень 2025 - листопад 2025 отримано 38 997.00).
Проте з урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що дана довідка не може свідчити про реальний майновий стан позивачки, про відсутність грошових коштів на рахунках, наявність чи відсутність рухомого, нерухомого майна тощо.
Окрім цього, законодавством визначено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Відповідно дост. 129 Конституції Українияк одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом, а отже, і органів державної влади.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
У даному випадку необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ЦПК України, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Приймаючи до уваги зазначене, а також конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом, позивач як сторона у справі має виконувати встановлений законодавством обов'язок сплати судового збору.
Враховуючи, те що позивачкою не надано належних та достатніх доказів того, що її майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір у розмірі, що визначено в ст.4 Закону України «Про судовий збір», тому підстав для задоволення звільнення від сплати судового збору суд не вбачає.
Судом встановлено, що позивачкою заявлено вимогу про усунення перешкод у користуванні майном.
Оскільки ставка судового збору за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою, дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивачці необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
За приписами ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин, вважаю за необхідне надати заявниці строк для усунення вказаних недоліків заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
постановив:
відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Гумен Наталія Василівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні майном, залишити без руху.
Запропонувати заявниці усунути недоліки у строк не пізніше десяти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вказаних вимог позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області В. В. Чепка