справа № 399/885/25
провадження № 1-кп/399/3/2026
07 січня 2026 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні дистанційно в режимі відео конференції у залі суду в сел.. Онуфріївка об'єднані матеріали кримінальних проваджень, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121070000418, №12025121070000660 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ландишево, Валтівського району, Харківської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 121 КК України,
встановив:
В провадженні судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області перебувають об'єднані матеріали кримінальних проваджень, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121070000418, №12025121070000660 відносно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 121 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор Онуфріївського відділу Олександрійської окружної прокуратури ОСОБА_7 заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до обвинувального акту 09 вересня 2025 року, близько 01 години 00 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебував у приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Під час розмови в приміщенні житлової кімнати вищезазначеного будинку між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на ґрунті особистих неприязних відносин виникла сварка. В цей час, в ОСОБА_4 , який був обурений поведінкою ОСОБА_8 , виник злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень останній. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не маючи на меті заподіяння смерті ОСОБА_8 , підійшов до останньої та умисно наніс чисельну кількість потужних цілеспрямованих ударів кулаками рук в область голови та грудної клітини ОСОБА_8 .. Після цього, ОСОБА_8 з метою уникнення подальшого побиття вибігла із приміщення вказаного будинку. Не зупиняючись на скоєному, ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, які охоплювався єдиним умислом, наздогнав ОСОБА_8 на подвір'ї вищезазначеного домоволодіння та умисно наніс їй чисельну кількість потужних цілеспрямованих ударів кулаками рук та ногами в область тулубу останньої. Далі ОСОБА_8 з метою уникнення подальшого побиття вибігла із території вказаного домоволодіння на автодорогу по АДРЕСА_3 . Бажаючи закінчити вчинюваний ним злочин до кінця, ОСОБА_4 наздогнав ОСОБА_8 на автодорозі по вул. Коцюбинського в сел. Онуфріївка Онуфріївської ТГ Олександрійського району Кіровоградської області біля домоволодіння №27 та умисно наніс 3 потужних цілеспрямованих удари кулаком правої руки в область лівої частини живота ОСОБА_8 .. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_10 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді підкапсулярного розриву селезінки з подальшим розривом капсули, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України №6 від 17.01.1995 по ступеню тяжкості відносяться до категорії тяжких, які небезпечні для життя в момент заподіяння, та від яких, в сукупності 12.09.2025 близько 06 години 00 хвилин настала смерть ОСОБА_8 в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, тобто тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано обвинувачується: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Ландишеве Валтівського району Харківської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 09.06.2020 за ч. 2. ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком. 19.05.2021 Кропивницьким апеляційним судом скасовано вирок Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 09.06.2020 в частині застосування ст. 75 КК України та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 13.10.2023 року по відбуттю строку покарання; 25.12.2024 за ч. 1 ст.395 КК України до покарання у вигляді штрафу 850 гривень. Щодо якого до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області направлено обвинувальний акт: 28.03.2025 року по кримінальному провадженню №12025121070000071 від 03.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України; 29.08.2025 по кримінальному провадженню №12025121070000418 від 14.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
02.10.2025 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого, з урахуванням продовження, закінчується 26.01.2026.
Вина ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 121 КК України підтверджується зібраними доказами: протоколом огляду місця події від 12.09.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого встановлено місце вчинення кримінального правопорушення, виявлено труп потерпілого ОСОБА_8 ; довідкою про причину смерті ОСОБА_8 від 12.09.2025; висновком експерта №882 відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлено морфологічні ознаки шокової реакції, недокрів'я внутрішніх органів, розрив капсули селезінки, гематому селезінки, крововилив в м'яких тканинах з місця перелому ребер; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 12.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 12.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 12.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , від 16.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 19.09.2025; протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_9 від 29.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 19.09.2025; протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_14 від 29.09.2025; повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 30.09.2025 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України; іншими матеріалами кримінального провадження в цілому. Строк дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого закінчується 26.01.2026, однак закінчити судовий розгляд у кримінальному провадженні до цього часу не є можливим, у зв'язку з його складністю. Термін «обґрунтована підозра» згідно практики Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення. На даний час органом досудового розслідування зібрано факти та інформацію, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України. Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу покладається необхідність запобігання можливості: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, здійснювати незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. На даний час не зникли вищевказані ризики, встановлені під час досудового розслідування, на момент обрання запобіжного заходу. В обґрунтування ризику «переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду» наявні об'єктивні відомості про те, що підозрюваний ОСОБА_4 проживає на території Онуфріївської територіальної громади без реєстрації, постійно змінюючи місця проживання, не працює, не навчається, що вказує на відсутність у підозрюваного міцних соціальних зав'язків за місцем вчинення ним злочину, ОСОБА_4 чітко усвідомлює, що вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі від семи до десяти років, що у свою чергу дає підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тобто має місце ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування від органів досудового розслідування та суду. Так, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2020 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому було продовжено Указом Президента України. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на жаль частина територій нашої держави є тимчасово окупована та відповідно непідконтрольна правоохоронним органам України, підозрюваний усвідомлюючи тяжкість скоєного злочину, відсутність досить стійких соціальних зав'язків, має реальну можливість виїхати на непідконтрольну територію, навіть за відсутності в нього належних документів. В обґрунтування ризику «незаконно впливати на свідків, у вказаному кримінальному провадженні;» слід зазначити, що ОСОБА_4 може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом переконання, умовляння, шантажу чи підкупу, оскільки перебуваючи на волі має реальну можливість спілкуватися з свідками по вказаному кримінальному провадженню. Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні виникає як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи та перестає існувати тільки після виходу суду до нарадчої кімнати, оскільки відповідно до ст. 229 КПК України судом безпосередньо досліджуються матеріали кримінального провадження, покази свідків у залі судового засідання. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 обізнаний про точне місце мешкання свідків, які викривають його у вчиненні злочину, що чітко підтверджується матеріалами кримінального провадження. При цьому, він може як фізично так і шляхом умовлянь впливати на них. Наведене свідчить про наявність ризику передбаченого п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконний вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 веде антисоціальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, вчинив тяжкий злочин про життя та здоров'я, що потягло за собою смерть потерпілого, наведене свідчить про його суспільну небезпечність. Вироком від 09.06.2020 (з урахуванням ухвали Кропивницького апеляційного суду від 19.05.2021) ОСОБА_4 засуджено за ч. 2. ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, звільнений 13.10.2023 року по відбуттю строку покарання. Також, вироком від 25.12.2024 його засуджено за ч. 1 ст.395 КК України до покарання у вигляді штрафу 850 гривень, який сплачено. Щодо ОСОБА_4 до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області направлено на розгляд обвинувальні акти: 28.03.2025 року по кримінальному провадженню №12025121070000071 від 03.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України; 29.08.2025 по кримінальному провадженню №12025121070000418 від 14.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Факт вчинення ОСОБА_4 , у якого судимості не погашені, нових умисних кримінальних правопорушень вказує на те, що він може продовжити злочинну діяльність, що є ризиком, передбаченим у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (запобігання вчинення іншого кримінального правопорушення). Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Частина 1 статті 9 КПК України передбачає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Частина 4 та 5 цієї ж норми встановлює, що у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Крім інших доказів, які підтверджують наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, слід вказати й на рішення ЄСПЛ. Так, згідно пункту 36 Рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 яке набуло статусу остаточного, Європейський Суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до підозрюваного може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Пункт 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, з гідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Відповідно до п. 28 Рішення ЄСПЛ у справі «Плешков проти України» №37789/05, яке набуло статусу остаточного, Європейський суд погоджується, що обґрунтована підозра у тому, що особа вчинила тяжкий злочин, може на початку слугувати підставою для взяття її під варту. Окрім цього встановлено, що особисте зобов'язання не може бути застосоване до обвинуваченого ОСОБА_4 , так як даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а кримінальне правопорушення, у вчинені якого обґрунтовано підозрюється останній, відноситься до категорії тяжких. Особиста порука не може бути застосована оскільки цей захід не може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та запобігання ризикам, крім того, відсутня особа яка заслуговує на особливу довіру та виявила бажання взяти обвинуваченого на поруки. Застава не може бути обрана, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину, який вчинено із застосуванням насильства. Крім того, обирати запобіжний захід відносно обвинуваченого - домашній арешт недоцільно, не може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та запобігання ризикам. Перебування останнього під домашнім арештом, з урахуванням наявності вищезазначених ризиків, не стане на перешкоді до вчинення обвинуваченим дій, які будуть сприяти уникненню від відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Наведене є обґрунтуванням застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, так як наявна необхідність запобігання спробам переховуватися від суду, спотворити, знищити речові докази, а також вчинення інших кримінальних правопорушень.
Прохає продовжити запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Потерпілий ОСОБА_6 щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою покладався на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_16 в підготовче судове засідання не з'явився. Про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення до суду не надходило.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що з ризиками, на які вказує прокурор, не погоджується, оскільки ризики ґрунтуються лише на переховуванні. Ризики не доведені, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 не переховувався від органів досудового слідства та суду. На даний час обвинувачений 4 місяці перебуває під вартою, зловживати своїми процесуальними правами не буде. Тому, прохав змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Вислухавши думку прокурора, потерпілого, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали справи суд, вирішуючи питання щодо обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
02.10.2025 року слідчим суддею Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16 год. 55 хв. 30 листопада 2025 року, строк дії якого продовжено до 26.01.2026 року.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Гарькавий проти України", № 25978/07 від 18.02.2010 зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. "с" Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Отже, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, вирішуючи клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а саме умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням насильства, за яке законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий, судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, який має зареєстроване та фактичне місце проживання, соціальні зв'язки за яким та право проживання в якому не підтверджено, наявність достатніх даних про існування ризиків переховування від суду, можливість незаконного впливу на свідків, які, ще не допитані судом, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про недостатність підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вищезазначеним спростовується позиція захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки суду не надано жодних доказів, на які посилається захисник. Тому,суд не вбачає підстав для обрання щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Суд вважає встановленим та належним чином доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у переховуванні від органів досудового слідства та/або суду; знищенні, прихованні або спотворенні будь-яких речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушенні; незаконному впливі на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.
У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти від настання вищеперерахованих ризиків, а також не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, дійшов висновку про необхідність продовження ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в підготовчому судовому засіданні не встановлено та стороною захисту суду не надано.
Згідно положень п. 4, п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість злочину який інкримінують обвинуваченому ОСОБА_4 , з метою запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
Керуючись ст. 176-178, 194, 331, 371, 372, 283, 392, 393 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів, а саме по 07.03.2026 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали проголошено 07.01.2026 року о 12.30 годині.
Суддя Онуфріївського районного
суду Кіровоградської області ОСОБА_1