Справа № 405/8825/23
1-кп/405/357/23
07 січня 2026 року Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника потерпілої адвоката ОСОБА_4
захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький в кримінальному провадженні № 12023121010002216 у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених за ч. 3 ст. 190 КК України клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою,
встановив:
Прокурор в судовому засіданні звернулася до суду з клопотанням про продовження у відношенні обвинуваченої ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу. Так, ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, отже усвідомлюючи та розуміючи міру покарання, яка може бути до неї застосована у разі ухвалення обвинувального вироку, а також враховуючи відсутність місця роботи може переховуватись від суду. Відсутність у обвинуваченої ОСОБА_7 постійного джерела доходу свідчить про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Отже, прокурор вважає, що існують ризики: переховування від суду; вчинення іншого кримінального правопорушення (п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 заперечив проти продовження стосовно його підзахисної строку тримання під вартою, посилаючись на недоведеність існування зазначених прокурором ризиків. Обвинувачена ОСОБА_7 має на утриманні малолітніх дітей, постійне місце реєстрації та проживання, частково відшкодувала завдану шкоду. Вказав на можливість застосування до обвинуваченої запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, а саме цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачена ОСОБА_7 заперечувала проти продовження стосовно неї строку тримання під вартою та просила застосувати відносно неї цілодобовий домашній арешт.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 вирішення даного клопотання залишили на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного.
Частиною 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Так, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України).
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції від 21.03.2023), за який кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до восьми років.
Ухвалою Подільського районного суду м. Кропивницького від 16.09.2025 у відношенні ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою по 13.11.2025 із визначенням розміру застави в сумі 60560 гривень.
Ухвалою Подільського районного суду м. Кропивницького від 10.11.2025 дію запобіжного заходу щодо обвинуваченої ОСОБА_7 продовжено по 08.01.2026 включно.
При цьому, судове провадження триває, наступне судове засідання призначено на 05.02.2026, а достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження у відношенні ОСОБА_7 , яка у межах даного кримінального провадження перебувала у розшуку, запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, доказів наявності у обвинуваченої законних джерел для існування суду не надано, а отже, підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останньої судом не встановлено.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вказане свідчить, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, а також запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Враховуючи викладене, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_7 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження з огляду на тяжкість покарання, що загрожує їй в разі визнання її винуватою у інкримінованому злочині.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001, в якій зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, стороною захисту не надано доказів на наявність у обвинуваченої ОСОБА_7 достатніх стримуючих факторів у поведінці, які гарантуватимуть її виправлення під час застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо останньої запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.
Доводи сторони захисту на користь обвинуваченої у даному випадку не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпеченні виконання обвинуваченою процесуальних рішень у справі та запобіганні процесуальних ризиків. Тобто в даному випадку наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченої.
При цьому, відповідно до положень ч. 5 ст. 182, ч. 3-4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає можливим визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Беручи до уваги суспільну небезпеку кримінального правопорушення, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_7 , її особу, матеріальний стан, суд приходить до висновку щодо визначення їй застави у розмірі 66560 гривень, що відповідає 20 прожитковим мінімумам для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року) та узгоджується зі змістом ст. 182 КПК України.
У разі внесення обвинуваченою ОСОБА_7 визначеної застави, на неї відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слід покласти визначені ч. 5 ст. 194 КПК обов'язки, а саме: прибувати за викликом до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 197, 331, 369 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою - задовольнити.
Дію запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто з 07 січня 2026 року по 07 березня 2026 року включно.
Визначити розмір застави в сумі 66560 гривень, яка може бути внесена на рахунок отримувача № UA768201720355219001015002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області, ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава за ОСОБА_7 .
В разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов'язати обвинувачену ОСОБА_7 по 07.03.2026 виконувати наступні обов'язки:
?прибувати за викликом до суду;
?повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
?не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду.
Попередити обвинувачену ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на неї обов'язків, внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.
Строк дії ухвали визначити по 07 березня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченою - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя Подільського районного суду
міста Кропивницького ОСОБА_1