Справа № 369/25109/25
Провадження №2/369/13501/25
07.01.2026 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, визнання майна сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна, -
27.12.2025 року представником позивача через систему «Електронний Суд» подано до суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, визнання майна сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна.
Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175, 177 вказаного Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 184 ЦПК України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Нормами статей 175 та 177 ЦПК України регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Вказана позовна заява не відповідає вказаним вимогам ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
У відповідності до пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Згідно статті 3 Закону України «Про оцінку майна ,майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача. Вартість майна визначається на момент пред'явлення позову.
З огляду на те, що позовна заява не містить доказів щодо оцінки майна, неможливо визначити ціну позову та встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті при зверненні до суду із даним позовом.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установити у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3 028 гривні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характер ставка судового збору фізичною особою встановлюється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. * 0,4 = 1 211 грн. 20 коп.).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Суд встановив, що позивачем за подання позову в електронній формі позивачем не надано оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у необхідному розмірі.
Позивачем було подано до суду позовну заяву в електронній формі, яка містить вимоги немайнового характеру.
Таким чином позивачу необхідно сплатити 968,96 грн за одну вимогу немайнового характеру (1211,20 грн * 0,8 грн = 968,96 грн)
Судовий збір має бути сплачений на розрахунковий рахунок UA238999980313161206000010790, отримувач ГУК у Київ.обл/Вишнева міс./22030101, код банку отримувача (МФО) 899998, банк отримувача Казначейство України (ел. адм.. подат.), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989.
Судом встановлено, що позивачем при надсиланні позову через електронний суд в порушення ч. 1 ст. 177 ЦПК України не надано суду доказів надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів та позовної заяви за останньою відомою зареєстрованою адресою відповідача - АДРЕСА_1 .
Разом із тим, позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору мотивоване тим, що його сплата є надмірним матеріальним навантаженням.
Так, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (частини перша, третя статті 136 ЦПК України).
Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2)особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а)військовослужбовці;
б)батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в)одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г)члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ)особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3)предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4)заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частини перша та друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
За змістом наведених приписів підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що саме її загальний майновий стан, а не одне чи декілька із можливих джерел доходів перешкоджав або перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом розмірі.
У Законі України «Про судовий збір» немає чітко визначеного переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному випадку суд установлює можливість звільнити особу від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити чи розстрочити сплату на підставі поданих доказів саме щодо майнового стану такої особи. Оцінюючи останній, суд має встановити наявність у такої особи доходу (заробітної плати, стипендії, пенсії тощо), нерухомого чи рухомого майна, зокрема автомобілів, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища тощо.
Крім того, за змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір» звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору особам, які не зазначені у статті 5 цього Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Позивач не надав суду доказів, що належно характеризують його майновий стан і зумовлюють необхідність задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Тому у його задоволенні слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява не відповідає вимогам встановленим ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог суду у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута.
Керуючись ст. ст. 177, 185, ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, визнання майна сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна, - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, і роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Янченко