Справа № 358/2128/25 Провадження № 2-н/358/5/26
(про відмову у видачі судового наказу)
06 січня 2026 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Буравова К.І., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 за спожитий природній газ,-
До Богуславського районного суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючою суддею визначено суддю Буравову К.І. (а.с. 12).
У відповідності до ч. 5 ст. 165 ЦПК України, суддя звернулася до відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання боржника ОСОБА_1 (а.с. 15).
До суду надійшла відповідь на запит за № 23-23/445/2025, з якої вбачається, що інформація щодо зареєстрованого місця проживання боржника ОСОБА_1 , відсутня в реєстрі територіальної громади (а.а.16).
Надалі суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано інформація щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру за № 2064754 громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вказаним параметрами не знайдено (а.с. 17).
Крім того, відповідно до відповіді № 2064757, отриманої з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, відомості про наявність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу внутрішньо переміщеної особи відсутні, довідка ВПО не видавалась (а.с. 18).
Разом з тим, згідно відповіді № 2064759 від 28.11.2025, щодо реєстрації особи в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифіковано, але на момент надходження запиту РНОКПП закрито та номер паспорта знято з обліку, у зв'язку з наявністю повідомлення від ВРАЦС про громадян, які померли (а.с.19).
З метою підтвердження факту смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суддею надіслано запит до Богуславського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 20).
На адресу суду надійшов Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00055294088, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер актового запису про смерть: 146, складений Богуславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с. 22-23).
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Аналіз норм ЦПК України, які регламентують наказне провадження, дає підстави для висновку про те, що наказне провадження - це самостійний вид провадження цивільного судочинства, що існує поряд із позовним і окремим провадженням, якому притаманна певна процесуальна форма, що має певні особливості, пов'язані з тим, що ця форма забезпечує захист прав та інтересів стягувача, що має документи проти боржника, який не виконує свої зобов'язання.
Метою наказного провадження є спрощення, скорочення та здешевлення судової процедури у тих випадках, коли це можливо та виправдано, та є ефективним засобом захисту прав боржника у безспірних справах. Цей вид провадження не є свідченням відсутності спірних відносин між сторонами, однак в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Згідно зі ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно інформації отриманої суддею на запити, встановлено факт смерті фізичної особи боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 ЦПК України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
При цьому відповідно до положень ст. ст. 25, 30 ЦК України, ст.ст. 46, 48 ЦПК України заява про видачу судового наказу може бути подана лише до особи (боржника), яка має цивільну процесуальну правоздатність та дієздатність. З моменту смерті фізичної особи цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність припиняються. При цьому якщо фізична особа боржник у справі помер до подання заяви про видачу судового наказу, а права та обов'язки померлого переходять до його спадкоємців чи іншої особи, заявник повинен подати заяву про видачу судового наказу безпосередньо щодо його спадкоємців чи іншої особи.
Як встановлено судом, боржник помер до пред'явлення заяви про видачу судового наказу, в момент смерті боржника припинилася його цивільно-процесуальна правоздатність та дієздатність, тому зобов'язання між ним та заявником припинилися. Питання щодо процесуального правонаступництва, яке передбачене ст. 55 ЦПК України на стадії вирішення питання про видачу судового наказу не підлягає застосуванню, оскільки вказана норма закону може бути застосована лише у разі, коли боржник на момент звернення до суду мав цивільну процесуальну дієздатність та помер в процесі розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те що, боржник ОСОБА_1 помер, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, для відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природній газ з ОСОБА_1 .
Заявником до заяви про видачу судового наказу додано платіжну інструкцію про сплату судового збору № 0000032603 від 04.11.2025 на суму 302 гривні 80 копійок. Судовий збір зараховано в дохід державного бюджету.
Згідно правил частини 2 статті 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись статтями 160, 161, 163, 164,165, 166, 167 ЦПК України, суддя
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Копію ухвали надіслати заявнику.
У відповідності до положень п.1 ч.1 ст.353 ЦПК України ухвалу про відмову у видачі судового наказу може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцять днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя К. І. Буравова