Справа № 358/2375/25 Провадження № 3/358/100/26
07 січня 2026 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (м. Богуслав) про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Цюрупинськ Херсонської області, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 06.07.2020, орган, що видав - 6530, РНОКПП: НОМЕР_2 , -
за ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
14 грудня 2025 року близько 09 год. 30 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , будучи особою, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис серії АА № 520764 від 14.12.2025 про заборону в будь який спосіб контактувати з потерпілою особою, умисно не виконав його вимоги, а саме, наблизився до потерпілої ОСОБА_2 та почав контактувати з останньою, чим здійснив заборонені дії та порушив заборону, передбачену приписом.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Особа, щодо якої складеного протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Суд вжив усіх необхідних заходів щодо повідомлення особи про час і місце судового розгляду, шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами із зворотніми повідомленнями, які повернуті на адресу суду з відміткою працівника поштового зв'язку - «адресат відсутній», що підтверджується довідками про доставку, які міститься в матеріалах справи, однак він не з'явився та доказів про поважність причин своєї неявки до суду не надав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до принципу диспозитивності, на якій неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішення, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.
Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права. Провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 2 ст. 7 КУпАП), а завданнями провадження є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою. Тому суд вважає за необхідне провести розгляд справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Стаття 7 КпАП України передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Згідно положень ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, які долученні до матеріалів справ, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 своїми діями, які проявились у невиконанні термінового заборонного припису 14.12.2025, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
Вказаний факт неправомірної поведінки ОСОБА_1 підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 638969 від 14.12.2025; копією термінового заборонного припису серії АА № 520764 від 14.12.2025; рапортами про реєстрацію зави в ЄО за № 5654 та № 5655 від 14.12.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 14.12.2025.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Строки притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 34 КУпАП обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Згідно ст. 35 КУпАП обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
При призначенні виду та міри адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, а тому вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 2 ст. 173-8 КУпАП у вигляді штрафу, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчинених правопорушень, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
У відповідності до вимог п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір, в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Керуючись ст.ст. 173-8 ч.2, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-8 ч. 2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UА308999980313010106000010750, Код класифікації доходів бюджету: 21081100).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 06.07.2020, орган, що видав - 6530, РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок (Стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена порушником, його представником чи захисником, потерпілим або його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Головуючий: суддя К. С. Романенко