Провадження № 33/803/2273/25 Справа № 243/5106/25 Суддя у 1-й інстанції - Дюміна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
30 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко В.В., захисника Хараїм О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кривий Ріг, в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Хараїм О.В, яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04.07.2025 року, якою,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Обставини встановлені судом першої інстанції:
Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що 04 червня 2025 року о 00 годині 08 хвилин в м.Слов'янську по вул.Національної Гвардії (Лозановича), біля буд.6, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi L200, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04.07.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Вимоги, викладені в апеляційній скарзі та узагальненні доводи особи, яка її подала:
З таким судовим рішення не погодилась захисник ОСОБА_2 та оскаржила його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, або ж вирішити питання щодо можливості застосування аналогії закону та призначити більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постанова є незаконною на необґрунтованою, так як суд першої інстанції поверхнево розглянув дану справу, не було здійснено повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи.
Наголошує, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, тому його огляд на стан сп'яніння повинен проводитися у спеціальному порядку, визначеному приписами ст.266-1 КУпАП.
Наголошує на безпідставній зупинці транспортного засобу.
Зазначає, що вимога інспектора патрульної поліції про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є безпідставною та протиправною, так як співробітники патрульної поліції не фіксували факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Зауважує, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки його дії зумовлені необхідністю виконання обов'язків військової служби в лавах ЗСУ (прямував до госпіталя, для доставлення поранених побратимів), а також своїми діями від відвертав настання більшої можливої шкоди життю та здоров'ю поранених військовослужбовців, аніж суспільна небезпека від порушення Правил дорожнього руху України, про що ОСОБА_1 повідомив відразу після зупинки поліцейських.
Посилаючись на положення ст.251 КУпАП, сторона захисту зазначає, що рапорт не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Згідно п.2.2.9 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України від 23.08.2012р. №747, рапорт належить до внутрішніх документів МВС України.
Вказує на відсутність в матеріалах справи письмового направлення водія ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров'я, яке містило б відомості про те, що він був ознайомлений зі змістом вказаного направлення та воно було вручене йому під підпис.
Позиції сторін в суді:
В судове засідання особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився. Про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмових клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
В судовому засіданні захисник Хараї м О.В. апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити з підстав зазначених в ній. Не заперечувала проти розгляду справи без участі особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП вказує на те, щодо відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому порядку.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно із п. 3 розділу 1 Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук;різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6 розділу 1 зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів відбувається у відповідності із розділом ІІ вищезазначеної інструкції.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та правильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, яким судом надана повна та належна оцінка, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 350630 від 04 червня 2025, складеного уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку, згідно з яким 04 червня 2025 року о 00 годині 08 хвилин в м.Слов'янську по вул.Національної Гвардії (Лозановича), біля буд.6, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi L200, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- відеозаписом, доданим до протоколу, з якого вбачається, що 04.06.2025 ОСОБА_1 перебував на водійському місці транспортного засобу Mitsubishi L200, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходився на проїзній частині з працюючим двигуном. Під час перевірки документів та спілкуванні з водієм у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 зазначив, що він вчора вживав алкоголь, не заперечував факт керування транспортним засобом. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою алкотестера водій відмовився, на пропозицію пройти медичний огляд у медичному закладі водій також відмовився, після чого йому було роз'яснено про настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду . Перед складанням протоколу ОСОБА_1 були роз'яснені його права згідно ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, заперечень чи клопотань від ОСОБА_1 не надходило;
- направленням на огляд водія, за змістом якого 04.06.2025 о 00-16 год. ОСОБА_1 був направлений на огляд до КНП «Міський наркологічний диспансер м.Краматорськ» у м.Слов'янську, у зв'язку з виявленими ознаками сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Результати огляду відсутні;
- рапортом поліцейського взводу 1 роти 1 БПП в м.Краматорськ та Слов'янськ Приймака Д., за змістом якого 04.06.2025 під час патрулювання відповідно до п.8 ч.7 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» під час комендантської години був зупинений автомобіль Mitsubishi L200, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . В ході спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці та у медичному закладі у встановленому законом порядку водій відмовився, було складено протокол, водія від керування відсторонено.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Апеляційний суд зауважує, що обов'язковими складовими інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан сп'яніння повинен проводитись посадовою особою Військової служби порядку у Збройних Силах України або в присутності такої посадової особи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.
Тому твердження захисника що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ст. 266-1 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
З приводу посилання в апеляційній скарзі на безпідставну зупинку транспортного засобу апеляційний суд зазначає наступне.
Такі доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема, рапортом поліцейського взводу 1 роти 1 БПП в м.Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП капрала поліції Приймака Дениса. Згідно рапорту транспортний засіб Mitsubishi L200, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 було зупинено під час дії комендантської години.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», комендантська година передбачає, в тому числі, заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчення.
Так, згідно п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 (надалі - Порядок), на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до п. 11 Порядку контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.
Згідно п. 3 Порядку патруль - спільний рухомий наряд, до складу якого входять поліцейські Національної поліції та військовослужбовці Збройних Сил і можуть залучатися військовослужбовці Національної гвардії та Держприкордонслужби, що виконує покладені на нього обов'язки на маршруті патрулювання, визначеному комендантом на території, де запроваджено комендантську годину.
В п. 16 Порядку зазначено, що Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.
Таким чином, факт пересування транспортним засобом під час дії комендантської години є достатньою підставою для зупинки транспортного засобу.
Доводи апеляційної скарги щодо дій водія ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги та повністю погоджується з позицією суду першої інстанції.
Згідно наявного в матеріалах справи відеозапису, зафіксовано розмову особи, що притягається до адміністративної відповідальності, з працівниками поліції, в ході якої водій ОСОБА_1 повідомив, що вживав вчора алкоголь, адже поховали побратима, приїхав з «нуля» та вказав, що він «повіз пацанів в госпіталь доставить, зараз їде до хати» (фрагмент відео 02:40). Таким чином, на момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 він вже повертався після того як доставив військовослужбовців до госпіталя та прямував додому. Таким чином, жодних перешкод для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не мав.
За наведених обставин доводи сторони захисту про наявність крайньої необхідності безпідставними.
Твердження сторони захисту, щодо безпідставності та протиправності вимоги інспектора патрульної поліції про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння через не зафіксований на відеозаписі факт зупинки транспортного засобу, спростовується відеозаписом з бодікамери працівників патрульної поліції згідно якого під час зупинки транспортного засобу на водійському місці знаходився саме ОСОБА_1 , який не заперечував факту керування транспортним засобом.
Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Досліджений апеляційним судом відеозапис містить зафіксовані всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис неналежним доказом.
Відеозапис містить зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом та факту відмови у проходженні огляду на стану алкогольного сп'яніння .
Будь-яких порушень з боку працівників поліції при перегляді відеозапису суд не встановив, відображена у відеоматеріалах інформація відповідає обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного розгляду не було надано будь-яких інших доказів, що спростовують такі фактичні обставини. Крім того, в матеріалах справи не містяться та стороною захисту не надано на час розгляду апеляційним судом доказів щодо оскарження дій працівників поліції щодо їх неправомірності.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі, вручення відповідного направлення на огляд до медичного закладу не впливає на обставини, встановлені під час судового розгляду.
Так, з аналізу Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду у закладі охорони здоров'я. Інструкція не містить норми, яка б зобов'язувала працівників поліції видавати такі документи в разі відмови водія від проходження огляду.
З приводу клопотання захисника про застосовування аналогії права, а саме вимог ст. 69 КК України та не накладати на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, а обмежитись штрафом суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з обов'язковим додатковим стягненням позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативними.
Загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
В даному випадку, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії закону та не накладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 на підставі ст. 69 КК України позбавлення права керування транспортним засобом.
З приводу клопотання захисника про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП до моменту звільнення останнього з військової служби, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Констиуції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Звертаю увагу на те, що у КУпАП відсутня норма, яка б передбачала можливість зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення взагалі, в тому числі і з підстави знаходження особи на військовій службі.
За приписами ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці, військовозобов'язані несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Тобто, для військовослужбовців, які вчинили адміністративні правопорушення, пов'язані із порушенням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, не існує будь-яких виключень у процедурі притягнення до адміністративної відповідальності. А ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності саме за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені ним порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 . cкладу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
При вирішенні питання про наявність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, судом першої інстанції досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи, їм надана оцінка у сукупності.
Таким чином, інших переконливих доводів апеляційної скарги, які б вказували на істотні порушення, які є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для скасування постанови судді.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника Хараїм Ольги Валеріївни - залишити без задоволення.
Постанову судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04.07.2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя