Провадження № 33/803/2337/25 Справа № 175/13867/24 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
29 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко В.В., захисника Горобівського І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кривий Ріг, в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Горобівського І.Г., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 року, якою,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Обставини встановлені судом першої інстанції
Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що 18.07.2024 року о 00 год. 50 год., по вул. Дружби у м. Краматорськ, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Nissan X-Trail» номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Пройти огляд у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» або у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Вимоги, викладені в апеляційній скарзі та узагальненні доводи особи, яка її подала:
З таким судовим рішення не погодився захисник Горобівський І.Г. та оскаржив його в апеляційному порядку.
В клопотанні про поновлення строку зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення ОСОБА_1 присутнім не був та про наявність судового рішення не знав. Вказує, що судова повістка на адресу особи, що притягається до адміністративної відповідальності не надходила, а оголошення про виклик до суду, розміщене на сайті суду першої інстанції містить невірну дату судового засідання. Про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 довідався лише 21 липня 2025 року від свого захисника Горобівського І.Г., а тому був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в передбачені законом строки та викласти в такій скарзі мотиви незгоди з таким рішенням. Враховуючи вищевикладене просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин та просить рахувати його поважним.
В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування свої вимог зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, оскільки розглянута з грубим порушенням норм процесуального права, у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений не був, натомість суд першої інстанції виніс оскаржувану постанову без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тим самим порушив право особи на захист та право на справедливий суд.
Наголошує, що підстав вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані сп'яніння в працівників поліції не було. Згідно відеозапису, поліцейський не назвав жодної ознаки алкогольного сп'яніння, які було виявлено ним у водія, що свідчить про те, що всі дії працівників поліції були вчинені через упереджене до водія ставлення.
Вказує, на нездійснення поліцейськими пропозиції щодо проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я після відмови ОСОБА_1 щодо проходження огляду за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та відсутність в матеріалах справи відповідного направлення на проведення огляду водія, а тому дії ОСОБА_1 не можна розцінювати як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції в оскаржуваній постанові помилково вказує, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння у присутності двох свідків, але будь-які свідки поліцейськими не залучалися, що також підтверджується матеріалами справи.
Наголошує, що формулювання обвинувачення не є точним, в протоколі неправильно визначено фабулу адміністративного правопорушення, з фабули протоколу про адміністративне правопорушення незрозуміло від якого саме огляду відмовився водій, відсутнє уточнення щодо виду сп'яніння.
Наголошує, що суд першої інстанції, вказавши на ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, вийшов за межі своєї компетенції.
Вказує, що працівниками поліції було порушено процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не було роз'яснено права передбачені ст..63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Запис про роз'яснення прав не відповідає дійсності.
Зазначає, що після складання протоколу інспектор поліції не відсторонив від керування транспортним засобом ОСОБА_1 .
Зазначає, що матеріали відеозапису з нагрудної камери поліцейського є неналежним та недопустимим доказом винуватості особи. Відеозапис є неповним та переривається.
Позиції сторін в суді:
В судове засідання особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився. Про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмових клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
В судовому засіданні захисник Горобівський І.Г. апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав зазначених в ній. Не заперечував проти розгляду справи без участі особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню.
За змістом ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
За змістом положень ч.2 ст.294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.
Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Апеляційним судом встановлено, що при винесенні оскаржуваного рішення ОСОБА_1 присутнім не був та про наявність судового рішення не знав. Вказує, що судова повістка на адресу особи, що притягається до адміністративної відповідальності не надходила, а оголошення про виклик до суду, розміщене на сайті суду першої інстанції містить невірну дату судового засідання. З матеріалів справи вбачається, що апеляційну скаргу надіслано до суду першої інстанції 31 липня 2025 року через державного національного оператора поштового зв'язку України «Укрпошта» та зареєстровано в канцелярії суду 04 серпня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази надіслання та отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови суду 1-ї інстанції, а також ураховуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні та вважає необхідним поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши думку учасників процесу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступні обставини.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
В матеріалах справи відсутні будь які відомості про повідомлення ОСОБА_1 про дату час і місце розгляду справи в будь-який інший спосіб окрім оголошення про виклик особи в судове засідання (смс повідомлення, телефонограма, повідомлення на електрону пошту, зазначення дати, часу та місця розгляду справи в протоколі про адміністративне правопорушення тощо).
Таким чином, суд першої інстанції не забезпечивши належного повідомлення про дату та час розгляду справи, розглянув справу без участі ОСОБА_1 , чим порушив право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на безпосередню участь у судовому процесі, не забезпечено його право скористатися своїми процесуальними та конституційними правами на доступ до правосуддя, реалізувати в суді свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, й зокрема права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо, тобто фактично був позбавлений права на захист, а в решті й на справедливий суд, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що самі по собі матеріали справи не можуть бути беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин даної справи, оскільки суд першої інстанції, перерахувавши вказані докази, не надав їм належної правової оцінки та допустивши спрощений підхід при розгляді справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в частині скасування постанови судді в наслідок істотного порушення процесуальних норм є слушними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП у разі скасування постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції повинен розглянути справу по суті з винесенням нового рішення, або закрити провадження у справі.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно із п. 3 розділу 1 Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6 розділу 1 зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько - акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів відбувається у відповідності із розділом ІІ вищезазначеної інструкції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №981523 щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП;
-рапортом працівника патрульної поліції;
-відеозаписом доданим до матеріалів справи;
Доводи апеляційної скарги щодо нездійснення поліцейськими пропозиції щодо проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я після відмови ОСОБА_1 щодо проходження огляду за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та відсутність в матеріалах справи відповідного направлення на проведення огляду водія, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Факт здійснення поліцейськими пропозиції щодо проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я після відмови ОСОБА_1 щодо проходження огляду за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу підтверджує відеозапис наявний в матеріалах справи (фрагмент відео 00:03:17, 00:06:00, 00:07:30).
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі, вручення відповідного направлення на огляд до медичного закладу не впливає на обставини, встановлені під час судового розгляду.
Так, з аналізу Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду у закладі охорони здоров'я. Інструкція не містить норми, яка б зобов'язувала працівників поліції видавати такі документи в разі відмови водія від проходження огляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів відеозапис не є належним та допустимим доказом, судом не приймаються до уваги з наступних підстав.
Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Досліджений апеляційним судом відеозапис містить зафіксовані всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис неналежним доказом.
Відеозапис містить зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом та факту відмови у проходженні огляду на стану алкогольного сп'яніння .
Твердження апелянта щодо того, що від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонений не був, спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом. На зазначеному відеозаписі зафіксовано факт відсторонення працівником поліції водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом (фрагмент відео 00:16:05).
Доводи апеляційної скарги апелянта, про те що працівниками патрульної поліції на ОСОБА_1 здійснювався психологічний тиск не знайшли свого підтвердження. Оскільки ні матеріали справи, ані запис з бодікамер не містить ніяких доказів тиску. Однак вина водія підтверджена сукупністю наведених доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є належними, допустимими та достовірними доказами, а тому є достатні підстави для прийняття обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будь-якого психологічного чи фізичного тиску з боку працівників поліції по відношенню до ОСОБА_1 судом не встановлено, а стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 звертався з будь-якими скаргами на дії працівників поліції суду не надано. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції апелянт не надав у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції визнає дане твердження апелянта безпідставним.
Доводи сторони захисту про недоведеність ознак алкогольного сп'яніння, не спростовують вини ОСОБА_1 оскільки виявлення таких ознак є повноваженнями поліцейського за його внутрішнім переконанням та слугують підставою для вимоги до водія пройти огляд на стан сп'яніння, задля спростування або доведення перебування водія у стані сп'яніння. Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції щодо проведення огляду водіїв на стан сп'яніння, не вимагають проведення окремого огляду для виявлення ознак та не наділяють правом оскаржувати виявлені поліцейським ознаки, окрім проходження відповідного огляду.
Окрім того всупереч твердженням апелянта, доданий до матеріалів справи відеозапис, містить встановлення та повідомлення працівником поліції, ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, які також явно виражались в поведінці водія під час спілкування з поліцейськими (фрагмент відео 00:12:05), а також рапорту працівника патрульної поліції, де також зазначені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, тому доводи апеляційної скарги в цій частині суд апеляційної інстанції вважає спростованими.
Під час судового розгляду судом апеляційної інстанції, достовірно встановлено, що працівником поліції виконано всі вимоги чинного законодавства і вжито всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР - не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Із урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що долучені до матеріалів справи докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є належними та допустимими, які узгоджуються між собою.
Під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції.
Будь яких доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.
Інші доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, а будь-яких доказів щодо відсутності у його діях вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.
Адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Однак апеляційний суд позбавлений можливості застосувати адміністративне стягнення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки на час постановлення апеляційним судом постанови, сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Відповідно до ч.6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП 18 липня 2024 року, отже на теперішній час минув строк накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП у разі пропущення строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання про поновлення строку захисника Горобівського Івана Григоровича - задовольнити.
Поновити захиснику Горобівському Івану Григоровичу строк на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Горобівського Івана Григоровича - задовольнити частково.
Постанову судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати
Постановити нову постанову, якою ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Суддя: