Провадження № 33/803/1926/25 Справа № 175/3809/25 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
30 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., розглянувши апеляційну скаргу захисника Головко В.В., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19.06.2025 року, якою,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Обставини встановлені судом першої інстанції:
Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що 13.12.2024 року о 22:00 год. гр. ОСОБА_1 у м.Краматорськ по вул.Шкільна біля буд. 2 керував автомобілем УРАЛ 432, н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано технічними засобами відеозапису - нагрудною камерою співробітників Національної поліції, які оформили у зв'язку з цим протокол про адміністративне правопорушення. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19.06.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Вимоги, викладені в апеляційній скарзі та узагальненні доводи особи, яка її подала:
З таким судовим рішення не погодилась захисник Головко В.В. та оскаржила його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Наголошує, що суд першої інстанції на клопотання захисника про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції не відреагував та 19.06.2025 року в судове засідання не вийшов, що свідчить про перешкоджання адвокатській діяльності, порушення права на захист.
Зазначає, що лише лише 23.06.2025 року до кабінету адвоката Головко В. в Електронному суді надійшла оскаржувана в апеляційній інстанції постанова суду від 19.06.2025 року, що є неприпустимим.
Вказує, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та проведення його огляду повинно відбуватися згідно положень ст.266-1 КУпАП.
Вказує, що з матеріалів справи взагалі не вбачається, щоб ОСОБА_1 керував транспортним засобом та виконував функції водія, на відеозаписі взагалі не зафіксовано жодного транспортного засобу, яким начебто керував ОСОБА_1 , на які посилається в своєму протоколі працівники поліції.
Наголошує, що посилання працівників поліції, що ОСОБА_1 начебто скоїв дорожньо-транспортну пригоду (надалі - ДТП) не підтверджено жодним належним та допустимим доказом, сама по собі схема ДТП не може бути належним та допустимим доказом скоєння ДТП саме ОСОБА_1 , не відоме джерело походження даної схеми. Крім того матеріали справи не містять судових рішень про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за скоєння ДТП.
Зазначає, що судом першої інстанції клопотання про закриття провадження по справі залишилися поза увагою тайому не надана відповідна правова оцінка. ОСОБА_1 безпідставно притягнутий до відповідальності, не зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів щодо його керування транспортним засобом.
Вказує, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 906616, встановлено, що 13.12.2024 о 12.00 годин водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. Натомість датою та часом складання протоколу зазначено 13.12.2024 23:35 годин. Фіксація подій на відеореєстратор починається 13.12.2024 о 22:30, кінець 13.12.2024 о 22:36, а датою створення відеофайлу є 21.12.2024, що говорить про втручання у діяльність технічних засобів та наявний монтаж.
Огляд на стан сп'яніння був здійснений з порушенням вимог ч.4 ст. 266 КУпАП, оскільки минуло більше 11 годин, коли виникли підстави для його здійснення.
Працівниками поліції проігноровано вимоги ОСОБА_1 викликати на місце події представників ВСП.
Огляд на стан сп'яніння був проведений із порушенням вимог п.6 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
На відеозапису не встановлений факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і він заперечував факт керування.
Позиції сторін в суді:
Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник Головко В.В. належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак до зали судового засідання не з'явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Керуючись вимогами ст. 268 КУпАП, розгляд апеляційної скарги було проведено за відсутності осіб.
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП вказує на те, щодо відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому порядку.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно із п. 3 розділу 1 Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук;різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6 розділу 1 зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів відбувається у відповідності із розділом ІІ вищезазначеної інструкції.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та правильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, яким судом надана повна та належна оцінка, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 906616 від 13 грудня 2024 року за ч.1 ст.130 КУпАП;
- відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських;
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 983007 від 13 грудня 2024 року за ст.124 КУпАП з додатками.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Апеляційний суд зауважує, що обов'язковими складовими інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан сп'яніння повинен проводитись посадовою особою Військової служби порядку у Збройних Силах України або в присутності такої посадової особи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.
Тому твердження захисника що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ст. 266-1 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Посилання сторони захисту на те, що судом першої інстанції було проігноровано клопотання про закриття провадження у справі та безпідставно ОСОБА_2 до відповідальності, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції належним чином, повно та всебічно дослідив сукупність усіх доказів у справі, зокрема і клопотання сторони захисту, яке було досліджено у судовому засіданні та всім його доводам надано належну оцінку суддею у нарадчій кімнаті з урахуванням усієї сукупності наявних у справі доказів, а висновки щодо його необґрунтованості викладені у мотивувальній частині оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки такі доводи спростовуються наявним у справі копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №983007 від 13.12.2024 року та доданою до нього копією схеми місця ДТП, відповідно до змісту яких, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з іншим транспортним засобом, внаслідок чого відбулося витікання палива на проїзну частину, чим завдано шкоду навколишньому середовищу.
При цьому, на долученому до матеріалів справи відеозапису зафіксовано діалог патрульних поліції з ОСОБА_3 , який не заперечує факт керування транспортним засобом та декілька разів дає згоду на проведення огляду на стан сп'яніння як водія, проте в подальшому відмовився від проведення такого огляду.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що факт керуванням транспортним засобом встановлюється будь-якими фактичними даними, які в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами, в тому числі поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які були зафіксовані на нагрудні відеокамери патрульних поліції.
На відеозапису чітко зафіксовано, що поліцейський неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у лікаря-нарколога, на що останній кожен раз давав згоду, проте згодом від проходження огляду на стан сп'яніння відмовлявся. Вказані дії ОСОБА_1 були розцінені інспектором як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, про що останнього і було повідомлено, підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні.
Працівником поліції водію роз'яснено його права та повідомлено що стосовно нього буде складений адміністративний протокол. У подальшому на водія складено протокол про адміністративне правопорушення, зі змістом якого ОСОБА_1 було ознайомлено на місці зупинки транспортного засобу.
Ухилення ОСОБА_1 відчислених вимог працівників поліції щодо проведення огляду на стан сп'яніння на місці, або у закладі охорони здоров'я, працівником патрульної поліції правильно розцінені, як відмова водія ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, поліцейські роз'яснювали йому наслідки такої відмови.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.
Поліцейські не повинні були умовляти водія пройти огляд, достатньо було пред'явити одну вимогу, за відмову від виконання якої настає відповідальність.
Поліцейські тривалий час чекали та вмовляли ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння. Він нічого не хотів, вважав, що до нього поліцейські ставляться упереджено. Проте свого обов'язку, як особа, яка керує транспортним засобом, не виконав. Примусова доставка осіб, які керують транспортними засобами до закладу охорони здоров'я, не передбачена.
Отже, доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування транспортним засобом не ґрунтуються на матеріалах справи і суперечать перевіреним судами першої та апеляційної інстанції обставинам, а тому не спростовують правильності висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції на клопотання захисника про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції не відреагував та 19.06.2025 року в судове засідання не вийшов, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги з наступних причин.
03.06.2025 року до суду першої інстанції надійшло клопотання від захисника Головко В.В. про відкладення судового розгляду у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що клопотання від захисника Головко В.В., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про відкладеннярозгляду справи містило прохання в подальшому проводити судові засідання в режимі відеоконференції.
Натомість, відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у пристності особи, якапритягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Оскільки захисником Головко В.В. та особою, щодо якої вирішувалось питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 перед судовим засіданням, яке було призначено на 19.06.2025 року будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи або про проведення судового засідання 19.06.2025 року в режимі відеоконференції не надходило, суд першої інстанції у відповідності до вимог ч.1 ст. 268 КУпАП розглянув справу про адміністративне правопорушення за відсутністю сторін.
Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів відеозапис не є належним та допустимим доказом, судом не приймаються до уваги з наступних підстав.
Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Досліджений апеляційним судом відеозапис містить зафіксовані всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис неналежним доказом.
Відеозапис містить зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом та факту відмови у проходженні огляду на стану алкогольного сп'яніння.
Доводи захисника про те, що наявний у матеріалах справи відеозапис не може братись до уваги судом, є безпідставними, оскільки такий запис не містить ознак монтажу чи підробки, а захисник не заперечує відображення на ньому ОСОБА_1 , а також хронології перебігу події вчиненого. Окрім того, зазначений відеозапис є фактично безперервним щодо вчиненого останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відеозапис, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, тому є належним та допустимим доказом у справі. Доказів монтажу, редагування наданого запису з метою фальсифікації даних, зафіксованих на ньому, стороною захисту надано не було та судом на встановлено.
Відтак, процедура проведення огляду на визначення в особи стану алкогольного сп'яніння, повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання, стверджується сукупністю наявних у справі належних та допустимих доказів.
Тобто, працівниками поліції, під час збирання доказів у даній справі про адміністративне правопорушення, була застосована належна правова процедура.
Будь-яких порушень з боку працівників поліції при перегляді відеозапису суд не встановив, відображена у відеоматеріалах інформація відповідає обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного розгляду не було надано будь-яких інших доказів, що спростовують такі фактичні обставини. Крім того, в матеріалах справи не містяться та стороною захисту не надано на час розгляду апеляційним судом доказів щодо оскарження дій працівників поліції щодо їх неправомірності.
Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені ним порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 . cкладу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП.
При вирішенні питання про наявність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, судом першої інстанції досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи, їм надана оцінка у сукупності.
Таким чином, інших переконливих доводів апеляційної скарги, які б вказували на істотні порушення, які є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для скасування постанови судді.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника захисника Головко Вікторії В'ячеславівни - залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19.06.2025 року, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: