Провадження № 33/803/381/26 Справа № 175/12090/25 Суддя у 1-й інстанції - Заборський В. О. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.
06 січня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Сербіній І.В., за участю захисника Ігнатова Є.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Ігнатова Є.Є. на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -
Згідно постанови, 06.07.2025 о 22:01 год. у м.Краматорську на вул.Старогородській (Союзна), 22 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Volkswagen» Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проводився зі згоди водія у встановленому порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6820 прилад 0294, результат якого становить 0,83‰ (тест №1091). Керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння водій ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Ігнатов Є.Є. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, постанову скасувати та ухвалити нову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що строк на апеляційне провадження пропущений з поважних причин, оскільки копія постанови на його електронну адресу була відправлена лише 29.11.2025 року. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про помилковість висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 . Зауважує про ігнорування клопотання про відкладення слухання справи та позбавлення можливості подати заперечення у справі. Наголошує, що долучений до матеріалів справи відеозапис містить ознаки коригування та не містить фіксації всіх подій. Вказує, що огляд ОСОБА_1 проводився не тим працівником поліції, який виявив ознаки сп'яніння, запропонував пройти огляд та склав протокол. Звертає увагу, що прилад, за допомогою якого проводився огляд, не видавався посадовим особам, які здійснювали огляд. Вказує, що направлення на огляд водія не відповідає встановленій формі. Зазначає, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, проживає у м. Синельникове та самостійно виховує малолітню дитину, тому наявність посвідчення водія для неї є необхідністю для забезпечення можливості оперативного виїзду у разі виникнення загрози життю та здоров'ю під час ракетних обстрілів.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника, вважаю, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, відповідно до п. 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка була затверджена спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
За змістом п.2.9 «а» ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконала, що й призвело до вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Факт скоєння адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджуються наступними доказами.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 383520 від 06.07.2025 року, згідно якого 06.07.2025 о 22:01:00 у м.Краматорську на вул.Старогородській (Союзна), 22 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Volkswagen» Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану сп'яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 прилад 0294, результат огляду позитивний 0,83‰ (тест №1091). Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Результат огляду на стан сп'яніння - 0,83 ‰, із яким ОСОБА_1 згодна, що підтверджується її особистим підписом.
Роздруківкою тестування на алкоголь за допомогою «Alcotest Drager 6820», прилад № ARНО-0294 тест № 1091 від 06.07.2025 року, з якої вбачається, що 06 липня 2025 року о 22:17 годині протестовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якої виявлено 0,83 ‰, та яка містить підпис тестуємої особи.
Відеозаписом до протоколу, на якому зафіксовано факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820, та зафіксовано результат огляду 0,83‰, з яким ОСОБА_1 погодилась.
Рапортом інспектора від 06.07.2025 року, з якого вбачається, що 06.07.2025 року в м. Краматорськ по вул. Старогородська біля буд. 22 за порушення комендантської години було зупинено транспортний засіб «Volkswagen» Touareg, днз НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час перевірки документів у останньої виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 погодилась, результат огляду становить 0,83 ‰ (тест № 1091). Складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ОСОБА_1 відсторонено від керування.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами. Протокол містить підпис ОСОБА_1 . Підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.
Посилання захисника на те, що пропонував пройти огляд та складав протокол один інспектор, а огляд проводився іншим інспектором на увагу не заслуговують, оскільки обидва інспектора перебували у складі одного екіпажу та приймали участь в проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що доданий до протоколу відеозапис не містить фіксації всіх подій та має ознаки коригування, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.
На відеозапису відображено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зафіксовано факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820, та зафіксовано результат огляду 0,83 ‰, з яким ОСОБА_1 погодилась.
Доводи апеляційної скарги про ігнорування судом заяви про відкладення слухання справи апеляційний суд не приймає, оскільки на момент розгляду справи така заява у матеріалах справи відсутня.
Доводи апеляційної скарги про те, що направлення на огляд не відповідає встановленій форміне можуть бути взяті до уваги, оскільки не мають істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу. Направлення на огляд має правове значення для лікаря медичної установи, який у випадку наявності такого направлення повинен провести огляд.
Доводи захисника про те, що технічний прилад за допомогою якого проведено огляд не видавався посадовим особам, які цей огляд проводили, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не впливає на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді.
Стосовно тверджень захисника про те, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, проживає у м. Синельникове та самостійно виховує малолітню дитину, тому наявність посвідчення водія для неї є необхідністю для забезпечення можливості оперативного виїзду у разі виникнення загрози життю та здоров'ю під час ракетних обстрілів, апеляційний суд зазначає наступне.
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Водій ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм законів держави Україна.
Суд не вправі при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст. 130 КУпАП призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом'якшення стягнення чи звільнення від стягнення.
Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити захиснику Ігнатову Є.Є. строк на апеляційне оскарження постанови судді.
Апеляційну скаргу захисника Ігнатова Є.Є. залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя