Справа № 638/24231/25
Провадження № 1-кп/638/2327/25
05 січня 2026 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22024220000000360 від 16.03.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,
На розгляді Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22024220000000360 від 16.03.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України. 05.01.2026 до суду надійшло клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до поданого клопотання обґрунтованість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 підтверджується зібраними у ході проведення досудового розслідування доказами: протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронної інформаційної системи від 25.09.2025, протоколом огляду інтернет-сторінки вебсайту від 31.10.2025, відповіддю командира військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2025, протоколом обшуку від 10.11.2025, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 11.11.2025 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави до 08.01.2026.
У зв'язку з тим, що строк дії запобіжного заходу спливає, з метою забезпечення розгляду угоди про визнання винуватості та обвинувального акту у кримінальному провадженні у суді, у зв'язку з об'єктивною неможливістю завершити судовий розгляд до моменту завершення строку дії попереднього запобіжного заходу, враховуючи наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та з метою належного виконання обов'язків з боку обвинуваченого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити.
Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, необхідність застосування запобіжного заходу обвинуваченому обґрунтовуються наявністю ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від суду. Обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі не застосування запобіжного заходу, ОСОБА_4 може виїхати за межі території України, в тому числі на окуповані території оскільки співпрацював з представником держави-агресора та переховуватися там в подальшому від суду.
Крім того, під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 є негативно налаштованим проти посадових осіб органів державної влади України, у зв'язку із здійсненням ними їх владних повноважень, а також військовослужбовців Збройних сил України, які для забезпечення національної безпеки та оборони України здійснюють комплекс активних заходів з використанням зброї та військової техніки, спрямованих на подолання збройної агресії російської федерації.
Слід врахувати, що інкриміновані протиправні дії ОСОБА_4 мали системний характер, були вчинені на користь представника держави-агресора з яким ОСОБА_4 має стійкі зв'язки. Протиправні дії останнього були припинені лише за втручання правоохоронних органів.
Вказані обставини свідчать про можливість продовження вчинення ОСОБА_4 інкримінованого злочину та можливість вчинення інших злочинів проти основ національної безпеки України.
Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Застосувати стосовно ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід в даному випадку є не можливим, оскільки ризики, встановлені судом при обранні запобіжного заходу в ході досудового розслідування не припинили існувати. Крім того, забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти настання вказаних ризиків буде неможливо, у разі обрання щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з обмеженням особистої свободи.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Крім того, до обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею ст. 114-2 КК України.
У зв'язку з викладеним, існує необхідність у продовженні стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а запобігання вказаним ризикам неможливе у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор у судовому засіданні підтримав дане клопотання, посилаючись на наведені в ньому доводи.
У судовому засіданні обвинувачений відмовився від призначеного захисника у зв'язку із його заміною на захисника, з яким уклав договір його син. Суд на місці ухвалив заміну захисника.
Захисник та обвинувачений просили не обирати запобіжний захід через недоведеність ризиків переховування обвинуваченого від суду або вчинення ним нового злочину.
Суд, заслухавши пояснення учасників провадження та оцінивши обґрунтованість заявленого клопотання, дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, продовжити, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов'язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч. 2 ст. 29 Конституції України).
Крім того, Конституційний Суд України також зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 11.11.2025 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави до 08.01.2026.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суддя, з урахуванням вимог ст. 177 КПК України, виходив з наявності підстав для застосування вказаного запобіжного заходу, а саме наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень, а також наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений міг здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
На даний час у кримінальному провадженні здійснюється підготовче провадження.
На думку прокурора, на стадії підготовчого провадження по справі лише запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до ч. 5 ст. 199, ч. 3 ст. 315 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження строку тримання особи під вартою перевіряє наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують необхідність продовження такого запобіжного заходу.
Суд дійшов висновку, що прокурором доведено існування ризиків, визначених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень та переховування від суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України. В Україні продовжується дія воєнного стану, частина території країни знаходиться під окупацією, частина державного кордону не контролюється, що об'єктивно може надати можливість обвинуваченому як переховуватися від суду, так й вчинити інше кримінальне правопорушення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
При цьому, згідно зі ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні.
Отже, суд вважає доведеним, що ризики, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час продовжують існувати та не зменшилися.
Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам у кримінальному провадженні, судом, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв'язками та зв'язками із суспільством. Обвинувачений має інвалідність 3-ї групи, цукровий діабет 2 типу та гіпертонію. За станом здоров'я обвинуваченого відсутні відомості про такий його стан, який би унеможливлював застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд доручив прокурору з'ясувати в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" наявність звернень та доступу обвинуваченого до медичної допомоги.
Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений прокурором вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Згідно з матеріалами кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, що свідчить про його високу суспільну небезпечність та обумовлює необхідність дотримання судом такої міри суворості, щоб вона була здатна забезпечити охорону загальносуспільних прав та інтересів.
Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Отже, застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, є неможливим та доводи сторони захисту не спростовують вищевказані висновки суду.
Керуючись ст. 183, 197, 199, 331, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали до 05 березня 2026 року включно.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги і може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1