ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/487/22
провадження № 2/753/1354/25
06 січня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
КП виконавчого органу Київради (КМДА) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та постачання гарячої води у розмірі 59 675,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що КП «Київтеплоенерго» надає послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 у зазначеному будинку. У зв'язку із несплатою відповідачем коштів за отримані послуги, у нього станом на 01 серпня 2021 року виникла заборгованість за надані послуги, яка складає 59675,96 грн, та яку позивач просить стягнути на свою користь у судовому порядку.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року відкрито провадження у справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано у Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" нформацію щодо права власності чи інших речових прав (реєстровий номер та дату реєстрації; відомості щодо власника, у тому числі відомості про частку, що належить кожному співвласнику; відомості щодо правовстановлюючого документа) на об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_3 станом на 01 січня 2013 року.
05 листопада 2024 року до суду від КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на виконання вказаної ухвали суду надійшла інформація, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 та членами її сім'ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 03 червня 2008 року.
Відповідачу копія ухвали суду про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви, надсилалися за адресою зареєстрованого місця проживання рекомендованим листом, однак адресована відповідачу поштова кореспонденція була повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній».
Інформація про стан розгляду справи викладалась у відповідних процесуальних документах - ухвалах суду, які, відповідно до приписів Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень України оприлюднювались у цьому Реєстрі. Окрім того інформація про стан розгляду справи була розміщена на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідач не скористалася своїм процесуальним правом, передбаченим статтями 174, 178 ЦПК України та не направила суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Тобто, з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснювало КП ««Київтеплоенерго».
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання, тобто власники квартир, які розташовані в будинку, є споживачами послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку та є споживачем згаданих послуг.
Окрім того, ОСОБА_1 є співвласником вказаної квартири, про що свідчить копія свідоцтва про право власності на житло від 03 червня 2008 року.
З 01 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року (далі - Закон № 2189-VIII).
За приписом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Правовідносини у сфері надання послуг з постачання теплової енергії / постачання гарячої води врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України від11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання гарячої води та попових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії».
Відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також і плату за абонентське обслуговування.
Відповідно до положення частини четвертої статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує.
Згідно із статтею 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною третьою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно з статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як встановлено статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач, отримуючи послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, будучи споживачем таких послуг та співвласником нерухомого майна, не виконувала покладений на неї договором і законом обов'язок по оплаті вказаних послуг, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 59675,96 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежним чином сплачував кошти за надані йому житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим станом на 31 липня 2021 року утворилась заборгованість:
за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по липень 2021 року у розмірі 16906,33 грн.;
за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по липень 2021 року у розмірі 27996,85 грн;
за спожиті послуги з централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року у розмірі 7918,00 грн;
за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період до 01 травня 2018 року у розмірі 6854,78 грн.
Відповідач від мереж теплової енергії та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлялася, не відключалася.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 59675,96 грн є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Беручи до уваги предмет спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України.
Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 77, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 280, 354 ЦПК України, суд,
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по липень 2021 року у розмірі 16906,33 грн; за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по липень 2021 року у розмірі 27996,85 грн; за спожиті послуги з централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року у розмірі 7918,00 грн; за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період до 01 травня 2018 року у розмірі 6854,78 грн а також судовий збір в сумі 2270,00 грн.
Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, вул. І. Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 06 січня 2026 року.
Суддя Олександр ЯКУСИК