Справа №278/6308/25
06 січня 2026 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., вирішуючи питання про можливість видати судовий наказ за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
Представник заявника - адвокат Волкович Н.В. звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу).
При вирішенні питання про можливість видати судовий наказ, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 5 ст. 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Нормами ст. 162 ЦПК України передбачено що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною 1 статті 27 ЦПК України визначено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Відповідно до відомостей ВОМІРМП УДМС України в Житомирській області вбачається, що боржник ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що не відноситься до території Житомирського району Житомирської області.
До матеріалів справи долучено копію витягу з Реєстру територіальної громади заявниці, із якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, факт проживання дитини з матір'ю залишився не підтвердженим.
При вирішенні питання про видачу судового наказу суддя дійшов таких висновків.
Пунктом 4 частини 2 статті 163 ЦПК України передбачено, що у заяві про видачу судового наказу повинні бути зазначені вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Правова природа аліментів у розумінні СК України є такою, що, з одного боку, вони є правом, а з іншого - обов'язком.
З аналізу наведених норм вбачається, що необхідною передумовою виникнення права батьків на отримання аліментів на утримання дітей є їх проживання з цим із батьків.
Отже, заявником не зазначено жодного доказу на підтвердження утримання саме нею спільної дитини, тобто довідки з місця проживання дитини разом з матір'ю або будь-яких інших документів, які б підтверджували вказані обставини, та не надано таких документів в якості доказів.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити та роз'яснити заявнику, наслідки відмови у видачі судового наказу. А саме, згідно із вимогами ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення із такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків; згідно ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст. ст. 163, 164, 165, 260, 353 ЦПК України, суд
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови у видачі судового наказу.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. М. Дубовік