Справа № 157/435/25
Провадження №2/157/309/25
25 грудня 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,
встановив:
ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося у суд з позовом через систему «Електронний суд», в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , заборгованість по кредитному договору № 7561278 від 08 лютого 2024 року у розмірі 81 172 гривні, з яких: 22 300 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 58 872 гривні - заборгованість за процентами від суми позики, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 2 422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень. В обґрунтування вимог зазначає, що 08 лютого 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 7561278 про надання споживчого кредиту. Кредитний договір укладено відповідно до правил надання коштів у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту, встановлених ТОВ «Авентус Україна» та оприлюднених у вільному доступі на сайті https://creditplus.ua/documents. Відповідач самостійно обрав час для ознайомлення з цими правилами, після чого добровільно, без примусу чи тиску, висловив бажання отримати кошти. Для цього він зареєструвався на сайті, пройшов процедуру ідентифікації та верифікації й надав свої персональні ідентифікаційні дані. Відповідно до Розділу 7 Правил, відповідач самостійно обрав бажані умови кредитування, зокрема суму й строк та розпочав реєстрацію на вебсайті товариства. Під час першого етапу реєстрації на вебсайті шляхом проставлення відповідної відмітки він підтвердив надання згоди на обробку персональних даних, вказав особисті засоби зв'язку, створив пароль доступу до Особистого кабінету. Після проходження першого етапу реєстрації товариство направило клієнту вказаними засобами зв'язку код (одноразовий ідентифікатор), який він ввів на сайті товариства. За результатами цього сформувалося електронне повідомлення товариству. У разі правильного введення коду товариство створило обліковий запис клієнта в інформаційній системі. Одночасно відповідач підтвердив, що одноразовий ідентифікатор є його електронним підписом та використовується ним як аналог власноручного підпису. Після входу до особистого кабінету боржник продовжив реєстрацію, заповнивши поля електронної анкети для отримання кредиту. Перед подачею заявки він ще раз підтвердив бажані умови кредитування (суму, строк). У разі прийняття позитивного рішення товариство зробило клієнту в його Особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі електронного кредитного договору, яка містила всі істотні умови. Про підтвердження своєї повної обізнаності та згоди з усіма істотними умовами кредитного договору та ознайомлення з правилами прийняття пропозиції (оферти) свідчить натиснута клієнтом кнопка «погоджуюсь» у Особистому кабінеті. Після цього товариство направило споживачу засобами зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, який він ввів, тим самим підтвердивши підписання кредитного договору згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Датою укладення кредитного договору є дата одержання товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти). Дата та час отримання повідомлення зафіксовані у кредитному договорі в розділі «Реквізити та підписи сторін». Електронний підпис одноразовий ідентифікатор C6029 введено 08.02.2024 10:50:01, зокрема дана інформація підтверджується Розділом 10 кредитного договору та додатком №1 до нього. Введення Позичальником одноразового ідентифікатора відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та прирівнюється до підписання Договору. В свою чергу, Товариство також підписує договір шляхом накладення аналогу власноручного підпису та відтиску печатки уповноваженої особи, що погоджено Сторонами при укладенні кредитного договору. Варто зазначити, що товариством також накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із позначкою часу, протокол підпису долучено до позовної заяви. З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, прийняття відповідних умов надання кредиту, а також повідомлення кредитодавцем у встановленій законом формі всіх умов, які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а отже належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Укладення кредитного договору з первинним кредитором можливе лише за умови проходження всіх необхідних етапів, зокрема: створення облікового запису в системі товариства, ознайомлення з офертою, надання згоди та введення електронного ідентифікатора. Без проходження процедури верифікації, авторизації на сайті товариства й у Особистому кабінеті, а також без отримання та введення одноразового ідентифікатора, Кредитний договір між первинним кредитором та Відповідачем не міг би бути укладений. Таким чином, сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20). Водночас, підписуючи цей кредитний договір, відповідач підтвердив, що перед його укладенням отримав повну та зрозумілу інформацію відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», зокрема через паспорт споживчого кредиту та дані, розміщені на вебсайті. Він ознайомлений з умовами та Правилами ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», повністю їх розуміє, погоджується з ними та зобов'язується їх дотримуватися. Боржник підтвердив актуальність своїх персональних даних, зазначених у договорі, та погоджується, що можливі неточності не впливають на його зобов'язання. Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п. 1.2. кредитного договору товариство мало зобов'язання надати відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Згідно з п. 1.3. кредитного договору сума кредиту(загальний розмір) складає: 21 500 гривень. Тип кредиту - кредит. Сторонами укладено Додаткову угоду до кредитного договору № 7561278 від 08.02.2024, якою погоджено наступні зміни до кредитного договору: 1.1 Викласти п. 1.3 Договору в новій редакції: «1.3. Сума кредиту(загальний розмір) складає: 22 300,00 гривень. Тип кредиту - кредит» Таким чином, зобов'язання за кредитним договором настало після перерахування товариством суми кредиту на платіжну картку Відповідача, реквізити якої він зазначив під час реєстрації або заповнення даних в Особистому кабінеті чи мобільному застосунку. Товариство ініціювало переказ коштів за Кредитним договором шляхом безготівкового зарахування через компанію ТОВ «ПЕЙТЕК» на платіжну картку (маска-карти) № 5375-41ХХ-ХХХХ-7821, що свідчить про прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». Товариство ініціювало переказ коштів за кредитним договором шляхом безготівкового зарахування через компанію ТОВ «ПЕЙТЕК» на платіжну картку (маска-карти) № НОМЕР_1 , що свідчить про прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця - ТОВ «АВЕНТУС Україна». Отже, первісний кредитор свої зобов'язання щодо надання грошових коштів виконав в повному обсязі, що підтверджується листом №12102/24-Е від 27.11.2024 з відміткою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та повідомленням від платіжної системи, яка здійснювала перерахування коштів - PaytechFinancial. Таким чином, позивачем долучено всі наявні докази, що передані в результаті факторингового ланцюгу та підтверджують зобов'язання відповідача за кредитним договором. Згідно з кредитним договором та Додатковою угодою до нього сторони погодили наступні умови кредитування: сума кредиту(загальний розмір) складає: 22 300 гривень. Тип кредиту - кредит (п. 1.3.); строк кредиту 360 дні (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі (п. 1.4.). Відповідно до п. 1.5. тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,20 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (п. 1.5.1.); знижена процентна ставка 0,88 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 09.03.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки (п. 1.5.2.). Згідно із Додатковою угодою до Кредитного договору, денна процентна ставка на дату укладання Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,20% в день. (Розрахунок: (176 528 грн / 22300,00 грн. )/360 дн. х 100% = 2,20% в день) за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,09% в день. (Розрахунок: (167 750,00 грн. / 22300,00 грн. )/360 дн. х 100% = 2,09% в день). З огляду на вищезазначене, відповідач під час укладення кредитного договору ознайомився з його текстом та змістом, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту. Жодних заперечень щодо уточнення чи зміни викладення умов договору відповідачем не здійснювалось, зокрема він погодився, що зміст договору ніяким чином не порушує його законних прав та інтересів, про що свідчить його електронний підпис (одноразовий ідентифікатор). Розрахунки заборгованості, підготовлені первинним кредитором за кредитним договором наведено у додатках до позовної заяви. В наданому розрахунку відображено фактичне нарахування відсотків за весь період користування кредитом, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства. Розрахунок здійснено на підставі визначеної договором процентної ставки. Таким чином, сума заявленої до стягнення заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Сума основного боргу та загальна сума заборгованості вказана станом на останню дату, зазначену в розрахунку, а загальна сума нарахованих відсотків за весь строк кредитування в останній графі (всього). Позивачем жодних нарахувань за кредитним договором не здійснювалось, до того ж неустойка, штраф та пеня не стягуються. Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, тому виникла заборгованість у розмірі 81 172 грн, яка складається: 22 300 грн - заборгованість за тілом кредиту; 58 872 грн - заборгованість за процентами від суми позики. Зазначена сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 20.01.2025 - 13.02.2025. В наданому розрахунку відображено фактичне нарахування відсотків за весь період користування кредитом, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства. Розрахунок здійснено на підставі визначеної договором процентної ставки. Таким чином, сума заявленої до стягнення заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Сума основного боргу та загальна сума заборгованості вказана станом на останню дату, зазначену в розрахунку, а загальна сума нарахованих відсотків за весь строк кредитування в останній графі (всього). Проценти від суми позики нараховувались первинним кредитором відповідно до ст. 1048 ЦК України. Важливо зазначити, що згідно з матеріалами справи відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі та укладав Додаткові угоди до кредитного договору. Це свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов'язання за ним. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і відповідно щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором. Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144це18) та від 23 грудня 2020 року по справі № 127/23910/14-ц, а саме судом зазначено: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу або суми санкцій є тією, яка свідчить про визнання боргу. 23.10.2024 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали Договір факторингу №23.10/24-Ф, згідно з умовами якого право вимоги перейшло до останнього. Відповідно до п.1.1. договору Фактор передав грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу), а клієнт відступив факторові право грошової Вимоги. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком №1 та є невід'ємною частиною Договору. Згідно із п. 1.2. договору перехід від клієнта до фактора Прав Вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора Прав Вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору. Таким чином, відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу №23.10/24-Ф від 23.10.2024 від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 81 172 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №23.10/24-Ф від 23.10.2024 та платіжною інструкцією №166 від 30.10. 2024, яка свідчить про виконання Фактором своїх обов'язків за вищевказаним Договором факторингу . 20 січня 2025 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач уклали Договір факторингу № 20/01/2025-01, згідно з умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до п. п.1.1 фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Згідно з п. 1.2. договору перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1, що є невід'ємною частиною Договору. Пунктом 1.3. Договору встановлено, що перехід від клієнта до фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Прав Вимоги згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу № 20/01/2025-01 від 20.01.2025 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 81 172 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Прав Вимоги за Договором факторингу № 20/01/2025-01 від 20.01.2025 та платіжними інструкціями №213 від 20.01.2025 та №253 від 10.02.2025, які свідчать про виконання фактором своїх обов'язків за вищевказаним Договором факторингу. Сторони підписали Акт прийому-передачі Прав Вимог за цим Договором після повної (100%) сплати фактором на користь клієнта ціни продажу, відповідно до умов, передбачених Розділом 3 цього Договору. Отже, підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Прав Вимоги - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору. Документи щодо переходу права вимоги за договорами факторингу містять конфіденційну інформацію. Така інформація належить до таємниці фінансової послуги відповідно до статті 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Отже, у зв'язку з необхідністю забезпечення збереження конфіденційних даних, їх нерозголошення та невикористання на користь третіх осіб до матеріалів позовної заяви долучено саме витяги з документів. Позивачем належним чином було доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов'язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення. В ході передачі прав вимоги за факторинговим договором, право вимоги за договором № 7561278 від 08.02.2024 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача в розмірі 81 172 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс в зв'язку із розглядом справи складає 9 422 грн 40 коп. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: судовий збір: 2 422 грн 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу: 7 000 грн. Витрати на професійну правничу складаються: вивчення матеріалів справи: 2 год.- 1000 грн; складання адвокатського запиту: 1 год.- 500 грн; складання клопотання про витребування доказів:1 год.- 500 грн, складання позовної заяви: 2 год.- 5 000 грн. Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати, понесені із зверненням позивача за наданням правничої допомоги згідно з Договором № 10/02/25-02 від 10.02.2025, Додаткової угоди до нього № 5 від 10.02.2025, Акта прийому-передачі наданих послуг до договору надання правничої допомоги згідно з Договором № 10/02/25-02 від 10.02.2025. Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Такої ж позиції притримується Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.
Ухвалою судді від 13 березня 2025 року позовну заяву ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Ухвалою суду від 28 квітня 2025 року задоволено клопотання представника позивача Тараненка А.І. про витребування доказів.
У письмових поясненнях від 02 червня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та в обґрунтування заперечення зазначає, що жодним доказом, який надано позивачем разом із позовною заявою, не доведено: 1) укладення Договору про надання споживчого кредиту від 08.02.2024 №7561278 між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна»; 2) надання (перерахування) ТОВ «Авентус Україна» відповідачу коштів у кредит за кредитним договором від 08.02.2024 №7561278; 3) відступлення права вимоги до відповідача на користь позивача за Договором про надання споживчого кредиту від 08.02.2024 №7561278; 4) наявність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем. Усі твердження позивача є надуманими, бездоказовими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, суб'єктивних міркуваннях позивача, та не доведені документально доказами, які були подані разом із позовною заявою. Відсутність доказів укладення кредитного договору від 08.02.2024 №97561278. Практично у всіх справах саме на сторони, особливо на позивача - як ініціатора судового спору, покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається. Так, одним із основних принципів доказування в цивільному процесу є «affirmanti incumbit probatio» («хто стверджує, той і доводить»). Таким чином, саме на позивача (як кредитора та заявника позовних вимог) покладається основний тягар доказування його тверджень та вимог. Проте, стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між відповідачем та позивачем кредитного договору та виникнення між ними будь-яких правовідносин. Кредитний договір можна вважати укладеним за наявності двох обставин: 1) передання грошових коштів; 2) підписання його обома сторонами (кредитодавцем та позичальником) з огляду на двосторонню природу даного виду договорів та його обов'язкову письмову форму. Позивач стверджує, що кредитний договір було укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відсутність пропозиції укласти кредитний договір, у своєму позові позивач не пояснює, ким і коли була зроблена вказана пропозиція (оферта), докази такої пропозиції відсутні у позовній заяві та додатках до неї. Відсутність обставини підписання (укладення) кредитного договору. Позивачем не надано необхідних, достатніх та достовірних доказів підписання цього кредитного договору позичальником (відповідачем) та первісним кредитодавцем - ТОВ «Авентус Україна». За твердженням позивача оспорюваний кредитний договір підписано позичальником (відповідачем) - одноразовим ідентифікатором С6029; первісним кредитором (ТОВ «Авентус Україна») - двома способами: шляхом накладення аналогу власноручного підпису та відтиску печатки уповноваженої особи; кваліфікованим електронним підписом (КЕП). Але дані твердження позивача не відповідають фактичним обставинам справи та наданим позивачем доказам. Відсутність підпису відповідача із допомогою одноразового ідентифікатора. Отже, законодавець встановив, що процедура підписання електронного кредитного правочину із допомогою одноразового ідентифікатора передбачає такі обов'язкові стадії (кроки в хронології): формування кредитором одноразового ідентифікатора; відправлення такого ідентифікатора позичальнику на його мобільний телефон, електронну адресу або інший засіб зв'язку; отримання ідентифікатора позичальником. Електронний підпис та електронна печатка є саме електронними даними, які не мають візуального відображення на електронному документі. Їх накладення змінює дані в електронному документі (його електронно-цифрову структуру) без відповідного відображення, подібного до власноручного підпису та «мокрої печатки». Якщо позивач стверджує, що це аналог власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису), то відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України: «Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.» Окрім цього, згідно із абзацом 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» використання аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) можливе тільки за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідач ніколи не надавав таку згоду ТОВ «Авентус Україна», а позивач не надав суду докази наявності такої згоди. Отже, кредитний договір також не підписано первісним кредитором - ТОВ «Авентус Україна». Окрім цього, позивач вказує у позові (цитата): «... Варто зазначити, що Товариством також накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із позначкою часу, протокол підпису долучено до Позовної заяви (Додаток 5).» Дійсно, додатком 5 до позову є електронна копія Протоколу створення та перевірки та кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 11.02.2025. Відповідно до даних цього документа: Підписувач: ОСОБА_3 ; Час підпису: 16:39:1111.02.2025. Однак ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) є представником позивача (ТОВ «Юніт Капітал») у цій справі, а не первісного кредитора (ТОВ «Авентус Україна»). Докази того, що ОСОБА_3 є службовою (уповноваженою) особою ТОВ «Авентус Україна» із правом підпису кредитних правочинів, позивачем не надано. Ба більше, за твердженням позивача кредитний договір було укладено 02.02.2024, але відповідно до вказаного протоколу таке підписання відбулось лише 11.02.2025, що протирічить доказам позивача та його позиції. Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в п.п. 6.15 постанови від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц (https://revestr.court.gov.ua/Review/107219918): «Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової Форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.» Водночас, виходячи з правової позиції, висловленої Верховним Судом у своїй постанові від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, згідно з принципом змагальності саме позивач має довести, коли було укладено договір, а перекладення цього обов'язку на відповідача нівелює застосування принципу змагальності. Таким чином, Верховний Суд підкреслює, що для встановлення факту вчинення електронного кредитного правочину матеріали справи мають містити докази: застосування самим відповідачем ідентифікатора електронного підпису; реєстрації саме відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) кредитодавця. Постає важливе питання: «Де докази такого підписання зі сторони відповідача вказаним одноразовим ідентифікатором? Зокрема, отримання такого ідентифікатора та його використання відповідачем». Як бачимо, воно залишається без відповіді. Під час розгляду цієї справи слід також вернути увагу на постанову Київського апеляційного суду від 26.12.2023 у справі №381/3993/23 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17.02.2020 №609805245, який за твердженням позивача у цій справі було укладено між ОСОБА_4 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115943488). Відповідно до мотивувальної частини цієї постанови (цитата): «В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначало; що кредитний договір №609805245 від 17 лютого 2020 року був підписаний відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор №U4N6QB46 був направлений позичальнику 17.02.2020 року о 11:13:37 год. на номер мобільного телефону, який вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів - Н0МЕР_1. Одноразовий персональний ідентифікатор був введений позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 17.02.2020 року о 11:16:27 год., після чого відповідачка натиснула кнопку «Відправити/Підписати»», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відразу після вчинених дій 17.02.2020 року Товариством були перераховані грошові кошти 9 000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_2, яка належить відповідачці, що підтверджено відповідним платіжним дорученням. Разом з тим, ТОВ «ФК «ЕЙС» не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин. Матеріалам справи не підтверджено укладення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору, погодження ними умов кредитування та надання відповідачці кредиту.» Далі суд вказує (цитата): «Укладений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитний договір N°609805245 від 17 лютого 2020 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ОСОБА_1 та додаткова угода не містять інформації про підписання їх ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора (а.с. 59-62)». Також суд зазначає (цитата): «Укладений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитний договір N°609805245 від 17 лютого 2020 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ОСОБА_1 а додаткова угода не містять інформації про підписання їх ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора (а.с. 59-62)». Також суд зазначає (цитата): «В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА І пройшла ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону НОМЕР_1, який вона сама зазначила.» Звертаємо увагу суду на позицію Київського апеляційного суду, що викладена ним в постанові від 18.12.2024 у справі №759/4308/24(https://revestr.court.gov.ua/Review/123907153). Так, відповідно до мотивувальної частини цієї постанови (цитата): «В той же час, матеріали справи не містять доказів підписання кредитного договору та банківських документів, на підтвердження обставин видачі кредитних коштів відповідачу, а наданий позивачем розрахунок не є первинним банківським документом, а отже і належним доказом надання банківських послуг. Саме позивач звернувся до суду з позовом, а тому повинен був надати докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував заявлені позовні вимоги, а саме обставин укладання кредитного договору, надання кредиту та невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, проте цей процесуальний обов'язок не виконаний позивачем. Будь-яких доказів отримання і використання кредиту, видачі кредитних коштів до матеріалів справи позивачем надано не було. Матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме відповідачем цього одноразового ідентифікатора. За вказаних обставин, а також враховуючи недоведеність позивачем заявлених позовних вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача тіла кредиту та відсотків». Також, відповідно до висновку Черкаського апеляційного суду, що викладений у постанові від 29.04.2025 у справі №705/3004/24 (https://revestr.court.gov.ua/Review/126981528): «Також ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду належних та допустимих доказів надсилання електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідача ОСОБА_5 при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Позивачем долучено довідку ТОВ «Мілоан», яка підтверджує, що ОСОБА_5 , з яким укладено договір №101887248 від 18.12.2022 ідентифікований. Акцепт договору підписаний аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора W35174, час відправки ідентифікатора: 18.12.2022 23:32, номер телефону: НОМЕР_3 . Вказана довідка сформована самим кредитодавцем ТОВ «Мілоан» і не може вважатися безспірним доказом проведення ідентифікації відповідача при укладенні договору (а.с. 13)». Аналогічно, позивач не надає із позовом жодних доказів ідентифікації відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) ТОВ «Авентус Україна» при вході в особистий кабінет, відправлення/отримання одноразового ідентифікатора та його використання Відповідачем для підписання оспорюваного кредитного договору. Додатком 4 до позову є електронна копія «Правил надання коштів у позику». Але повністю відсутні докази ознайомлення Відповідача із такими правилами. Так, відповідно до абзаців 5-8 правової позиції ВСУ при розгляді справи №6-240цс14 (Постанова від 11.02.2015):«Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Суди апеляційної й касаційної інстанцій погоджуючись з доводами позивача щодо застосування п'ятирічного строку позовної давності, не звернули увагу на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписані сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності, ці Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачкою вони не підписувались». Також, згідно із правовою позицією ВСУ у справі №6-16цс15 (Постанова від 11.03.2015): «Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника; а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже у цій справі зміст пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника, містить розбіжності». Відповідно до позиції Великої Палати Верховного суду, що викладена у Постанові ВП ВС від 03.07.2019 по справі №342/180/17 (http://revestr.court.fiov.ua/Review/82998244): «При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування». Далі в даній постанові зазначено: «Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим AT КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову». За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Більше того, у Постанові вказано: «Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms./, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору; укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань». Оскільки дані Правила (як окремий документ) не містять доказів їх підписання відповідачем, їх не можна вважати частиною кредитного договору. Отже, твердження позивача, що кредитний договір від 08.02.2024 №7561278 був укладений та є чинним, не відповідає дійсності. Дані копії електронних та письмових доказів є сумнівними та мають бути виключені із числа доказів. відсутні також достовірні та необхідні докази перерахування коштів відповідачу за кредитним договором. Додатками до позову є електронні копії: листа ТОВ «Пейтек» від 13.11.2024 №20241113-1/1; листа ТОВ «Авентус Україна» від 27.11.2024 №12102/24-Е. Позивачем надано не увесь вказаний лист, а лише витяг із нього. Зокрема, відомості за переліком включають операції: 1-3,1453-1459, 5870-5876 та 6311-6315. На думку позивача, інформація про переказ коштів на виконання Договору про надання споживчого кредиту від 08.02.2024 №7561278 містяться у даному витязі за номерами 1458 (на суму 21 500 грн) та 5873 (на суму 800 грн). Одночасно у даному доказі повністю відсутні відомості, що вказані перекази здійснено на виконання оспорюваного кредитного договору. Окрім цього, позивач не пояснює доказами, яку роль у переказі коштів відіграє ТОВ «Пейтек», і чому варто приймати до уваги діловий лист вказаної юридичної особи. Відповідні договори (правочини) не були додані до позову. Лист ТОВ «Авентус Україна» від 27.11.2024 N912102/24-E є лише витягом із первісного документа, оскільки містить відомості про операції за номерами 1-43, 1812-1879, 6572-6639 та 7116-7130. Окрім цього, даний доказ не можна вважати первинним документом фінансово- бухгалтерського обліку. Єдиними письмовими доказами, що можуть доводити отримання грошових коштів та наявність заборгованості, є оригінали первинних фінансово-господарських документів. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у своїй Постанові від 30.01.2018 по справі №29-05/2023-Ф61/16891/15-ц (провадження №61-517св18, http://revestr.court.gov.ua/Review/72348791). Відповідно до тексту Постанови (цитата): «Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N9 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту». До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі №200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц. Отже, позивачем не доведено надання коштів в кредит за кредитним договором від 08.02.2024 №7561278. У позовній заяві позивач зазначає, що право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту від 08.02.2024 №7561278 було відступлено на користь ТОВ «Юніт Капітал» за Договором факторингу від 23.10.2024 №23.10/24-Ф та Договором факторингу від 20.01.2025 №20/01/2025-01. На підтвердження факту, що права вимоги до Відповідача були відступлені на користь ТОВ «Юніт Капітал», позивач подав разом із позовом електронні копії: Договору факторингу від 23.10.2024 №23.10/24-Ф; Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу від 23.10.2024 №23.10/24-Ф; Договору факторингу від 20.01.2025 №20/01/2025-01; Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу від 20.01.2025 №20/01/2025-01, але у відповідача є обґрунтовані сумніви щодо достовірності наданих позивачем Витягів. Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу від 23.10.2024 №23.10/24-4 містить лише 3 (три) сторінки із Реєстру боржників до Договору факторингу від 23.10.2024 №23.10/24-Ф. При цьому сторінка із даними щодо відповідача не містить будь-яких підписів та печаток. Таким чином, неможливо встановити, що вказані відомості є частиною відповідного Реєстру. Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу від 20.01.2025 №20/01/2025-01 містить лише 3 (сторінки) з Реєстру боржників до Договору факторингу від 20.01.2025 №20/01/2025-01. Відомості про відповідача містить окрема сторінка без ознак її підписання. Отже, цілісність Реєстру боржників була порушена. На доказ того, що за переліченими Договорами факторингу новими кредиторами (факторами) було здійснено оплату, позивачем було надано електронні копії платіжних інструкцій: 1) від 30.10.2024 №166 на суму 3 217 772 грн; 2) від 20.01.2025 №213 на суму 1 100 000 грн; 3) від 10.02.2025 №253 на суму 7375,89 грн. Однак, вказані платіжні документи не містять відмітку банку (AT «Універсал Банк») про прийняття та виконання цих платіжних інструкцій. Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 у справі №911/3185/20). Отже, позивачем не надано суду достовірні докази відступлення права вимоги до відповідача та дійсності такої вимоги. Витрати, які поніс/понесе позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Судова справа №157/435/25 не є складною для представника позивача, оскільки, як вбачається із реєстру судових рішень, для представника позивача ця справа є типовою. Суди вищих інстанцій неодноразово наголошували, що споживач фінансових послуг, як правило, є слабкою стороною даних правочинів. Це пов'язано із тим, що позичальник не може впливати на умови кредитного правочину, оскільки форма такого договору розробляється самим кредитодавцем, а споживач може лише приєднатись до його умов без права внесення змін. В свою чергу, це покладає на фінансову установу (кредитодавця) обов'язок доказування обставин, які безспірно свідчать про отримання спірних грошових коштів. Зокрема, такі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №176/1445/22, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9342/180/17, у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі №766/19614/18. На позивача, як ініціатора судового спору, покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається. Так, одним із основних принципів доказування в цивільному процесу є «affirmanti incumbit probatio» («хто стверджує, той і доводить»). Отже, позивач при відступленні права вимоги мав можливість перевірити дійсність права вимоги, якість переданих доказів, їх необхідність та достатність. Якщо наявних у позивача доказів недостатньо для обґрунтування позовних вимог, відповідальність покладається виключно на попереднього кредитора (клієнта - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»). Інші дії позивача під час судового розгляду будуть зловживанням процесуальними правами та намаганням затягнути у часі розгляд справи. За твердженням позивача електронний правочин - Договір про надання споживчого кредиту від 08.02.2024 №7561278 - було підписано Відповідачем із допомогою одноразового ідентифікатора, а первісним кредитором - шляхом накладення аналогу власноручного підпису та відтиску печатки уповноваженої особи. Однак докази цього не були надані позивачем. Отже, позивачем не доведено належними, достовірними, необхідними і достатніми доказами: наявність правовідносин та укладення оспорюваного кредитного правочину; отримання відповідачем коштів у кредит на виконання кредитного договору; відступлення права вимоги на користь позивача.
У додаткових письмових поясненнях у справі від 25 червня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що законодавець встановив, що процедура підписання електронного кредитного правочину із допомогою одноразового ідентифікатора передбачає такі обов'язкові стадії (кроки в хронології): формування кредитором одноразового ідентифікатора; відправлення такого ідентифікатора позичальнику на його мобільний телефон, електронну адресу або інший засіб зв'язку; отримання ідентифікатора позичальником; доказами, що були надані позивачем разом із позовом, не доведено жодної із перелічених вище обставин (фактів/стадій/кроків). Лише зазначення в кредитному договорі, що зі сторони позичальника (споживача) його «Підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором ...», не може свідчити про такий факт. Ба більше, позивач згадує «всі необхідні етапи», але не надає докази їх проходження відповідачем. Окремо слід зазначити, що наявність в електронному документі даних та реквізитів споживача (позичальника, відповідача) ні в якому разі не можна ототожнювати із підписанням такого електронного документа. Дані обставини не є ідентичними. Так, в п.10 кредитного договору вказано: «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором C6029. 08.02.2024 10:50:01 /ШевчикО.І./» Також, в п. 9 Додаткової угоди від 13.02.2024 зазначено: «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором C8326. 13.02.2024 15:37:31 / ОСОБА_1 /». Але вказані електронні докази (їх копії) піддаються модифікації із збереженням їх цілісності. Так, представнику відповідача знадобилось лише 5 хв щоб змінити в документі ідентифікатор «С6029» на «F0000», а « НОМЕР_4 » на «F0001». В іншій частині електронні документи є абсолютно ідентичними. Це в чергове доводить, що наявність лише одноразового ідентифікатора не може доводити проходження процедури підписання електронного договору із його допомогою. Так, позивачем надано додаток 5 до позову - «ПРОТОКОЛ створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 13.02.2025». Відповідно до змісту цього доказу 08.02.2025 о 10:50:05 із допомогою КЕП було підписано електронний документ, а саме файл «624511-loan_agreement_sign_7561278.pdf». Але такий електронний файл не було долучено до позову. Оспорюваний кредитний правочин міститься в файлі із назвою «3.pdf». Тому неможливо встановити, що даний Протокол стосується саме Договору про надання споживчого кредиту від 08 лютого 2024 року № 7561278. Відповідач враховує, що підписання цього доказу (додатку 3 до позову; файлу «3.pdf») могло бути здійснено із допомогою кваліфікованого електронного підпису (надалі - КЕП) відповідно до вимог: Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»; Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»; Закону України «Про електронну комерцію». Перевірку будь-якого доказу (документу) на предмет його підписання КЕП можна здійснити із допомогою Центрального засвідчувального органу (надалі - ЦЗО) за посиланням https://czo.gov.ua/verify. Даний сервіс (послуга) є державним та загальнодоступним. Однак, така перевірка доводить, що вказаний файл, а також електронні документи в ньому, не містять жодних кваліфікованих електронних підписів (скріншот додається). На підтвердження факту, що права вимоги до відповідача були відступлені на користь ТОВ «Юніт Капітал», позивач подав разом із позовом електронні копії: Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу від 23.10.2024 №23.10/24- Ф; Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу від 20.01.2025 №20/01/2025-01, але вказані витяги також є електронними документами та піддаються модифікації, тобто зміні даних. Тому в сторінку 2 цих витягів можна внести будь-які дані і цілісність документу буде збережено. В свою чергу це доводить сумнівність таких доказів відступлення права вимоги.
У додаткових письмових поясненнях у справі від 25 червня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що відповідь від 15.05.2025 №БТ/ Е-3947, а також доданий до неї Рух коштів по банківській картці № НОМЕР_5 за період з 08.02.2024 по 18.02.2024 не доводять обставину передання коштів за оспорюваним кредитним договором від 08.02.2024 №97561278. Разом із позовом позивачем було надано електронні копії доказів: листа ТОВ «Пейтек» від 13.11.2024 №20241113-1/1; листа ТОВ «Авентус Україна» від 27.11.2024 №12102/24-Е. Відповідно до цих доказів надання (перерахування) коштів у кредит відбулось 2 (двома) платежами (транзакціями): 08.02.2024 на суму 21 500 грн із такими деталями: номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек»: 5f2e2fb6-57bd-4535-b6d0- f42fb592325d; номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна»: 42423689, Session ID: 023037708101 призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_6 13.02.2024 на суму 800 грн із такими деталями: номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек»: 6138cd9e-d0a1-4542-981b- 379c8d1f1ab7; номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна»: 42566773, Session ID: 023109750548, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_6 . В свою чергу, наданий банком Рух коштів по банківській картці № НОМЕР_5 за період з 08.02.2024 по 18.02.2024 містить відомості про 2 (дві) операції із аналогічною сумою: 08.02.2024 на суму 21 500 грн, 13.08.2024 на суму 800 грн. Однак, в деталях цих операцій вказано: «P2P_AV_CR». І банк не розшифровує даний опис. Інші відомості є відсутніми. Зокрема, відсутніми є: номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек», номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна», Session ID призначення платежів. Крім того, із даного доказу неможливо встановити, що платником у цих переказах є ТОВ «Авентус Україна». Окрім цього, у своїй відповіді від 15.05.2025 №БТ/Е-3947 АТ «Універсал Банк» зазначає (цитата): «Додатково повідомляємо, що кошти зараховувались не по реквізитах, а через платіжну систему, тому у Банку відсутня інформація, щодо призначення та рахунків відправників, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платежі надійшли як безготівкове зарахування згідно з транзакцією № 42423689 від 08.02.2024 та безготівкове зарахування згідно з транзакцією № 42566773 від 13.02.2024 Банк не може». Отже, даний доказ є неналежним, оскільки не містить однозначної інформації про передання коштів на виконання Договору про надання споживчого кредиту від 08.02.2024 №7561278. Суди вищих інстанцій неодноразово наголошували, що споживач фінансових послуг, як правило, є слабкою стороною даних правочинів. Це пов'язано із тим, що позичальник не може впливати на умови кредитного правочину, оскільки форма такого договору розробляється самим кредитодавцем, а споживач може лише приєднатись до його умов без права внесення змін. В свою чергу, це покладає на фінансову установу (кредитодавця) обов'язок доказування обставин, які безспірно свідчать про отримання спірних грошових коштів. Зокрема, такі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №176/1445/22, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі №766/19614/18. Як було вже зазначено в поясненні на позов, на позивача - як ініціатора судового спору, покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається. Окрім цього, відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена ним в пунктах 47-49 постанови від 10.01.2024 у справі №240/4894/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116241970) (цитата): «47. У контексті цієї справи Суд вважає за необхідне зазначити, що загально прийнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи».
Представник позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у судове засідання не з'явився, із позовної заяви вбачається, що він просить справу розглянути у відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином. Крім цього, представнику відповідача ОСОБА_2 за його клопотанням була надана можливість участі у судових засіданнях у режимі відеоконференеції, зокрема, у судовому засіданні 26 червня 2025 року останній просив відкласти розгляд справи та надати йому можливість ознайомитися із додатково поданими позивачем доказами, після чого у подальшому участі у судовому засіданні не приймав, у мережі підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС - «Електронний суд» був у статусі «не он-лайн».
Судом встановлено, що 08 лютого 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний кредитний договір № 7561278, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 21 500 гривень на строк 360 днів на споживчі особисті потреби (пункти 1.3., 1.4., 1.6. кредитного договору).
Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 21 500 грн (п. 1.3 Кредитного договору). Строк кредиту 360 днів. Дата повернення кредиту (02 лютого 2025) вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у договорі.
Пунктом 1.5, 1.5.1, 1.5.2 кредитного договору встановлено тип процентної ставки по кредиту - фіксована. Стандартна процентна ставка - 2,20% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. 1.5 Знижена процентна ставка - 0,88% в день та застосовується, якщо споживач до 09.03.2024 або протягом 3-х календарних днів, що слідують за визначеною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Згідно з п. 3.1. кредитного договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Додатком №1 до договору, який є невід'ємною його частиною, погоджений Графік платежів та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Також, 13 лютого 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору № 7561278 про надання споживчого кредиту від 08 лютого 2024 року, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 отримав додаткові грошові кошти в розмірі 800 гривень, та було змінено умови кредитування, а саме: сума кредиту (загальний розмір) складає: 22 300 гривень, денна процентна ставка складе за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,20% в день (розрахунок: 176 528 грн / 22300 грн)/ 360 дн. * 100% = 2,20% в день), за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,09% в день (розрахунок: 167 750 грн / 22300 грн)/ 360 дн. * 100% = 2,09% в день). Загальні витрати зазначені в Договорі на дату його укладання, збільшуються та складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 176 528 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 167 750 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 47663,79% річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 16705,06% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту зазначена в Договорі на дату його укладення збільшиться та складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 198 828 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 190 050 грн.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконало зобов'язання за договором від 08 лютого 2024 року та додатковою угодою до нього від 13 лютого 2024 року, перерахувавши 08 лютого 2024 року та 13 лютого 2024 року на платіжну карту відповідача кошти у розмірі 21 500 грн та 800 грн відповідно, що підтверджується повідомленнями директора ТОВ «ПЕЙТЕК» ОСОБА_7 № 20241113-1.1 від 13 листопада 2024 року та директора ТОВ «Авентус Україна» Довганя В. №12102/24-Е від 27 листопада 2024 року, а також повідомленням операційного директора АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» Приймаченко Т. № БТ/Е-3947 від 15 травня 2025 року в їх сукупності.
Згідно з п. 1.2. кредитного договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості зазначений кредит та проценти по кредиту відповідачем у порушення умов договору не повернуто у встановлений цим договором строк, жодні платежі на погашення заборгованості за основним боргом чи відсотками не здійснювалися, а тому утворилася заборгованість по кредитному договору, розмір якої становить 81 172 грн, з яких: 22 300 гривень - тіло кредиту; 58 872 гривні - прострочена заборгованість по процентах.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
У ст. 627 ЦК України зазначається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частинами 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.
Договір кредиту між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
23 жовтня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 7561278 від 08 лютого 2024 року.
Відповідно до копії Реєстру Боржників за договором факторингу № 23.10/24-Ф від 23 жовтня 2024 року, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 81 172 грн, з яких 22 300 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 58 872 грн - сума заборгованості за відсотками.
Згідно з копією акта прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 23.10/24-Ф від 23 жовтня 2024 року, клієнт передав фактору вищезазначений реєстр боржників.
20 січня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 20/01/2025-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7561278 від 08 лютого 2024 року.
Відповідно до копії Реєстру Боржників за договором факторингу № 20/01/2025-01 від 20 січня 2025 року, до позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 81 172 грн, з яких 22 300 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 58 872 грн - сума заборгованості за відсотками.
Згідно з копією акта прийому-передачі Реєстру з Боржників від 10 лютого 2025 року за договором факторингу № 20/01/2025-01 від 20 січня 2025 року, клієнт передав фактору зазначений реєстр боржників.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК)
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст. 1078 ЦК, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
В матеріалах справи немає доказів на підтвердження вручення відповідачу повідомлення про заміну сторони (кредитора) у спірному зобов'язанні.
Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов'язанням.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість по кредитному договору у розмірі 81 172 грн, з яких 22 300 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 58 872 грн - сума заборгованості за відсотками.
Доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано підтверджень підписання кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, а також відсутність належних доказів отримання відповідачем кредитних коштів та сумнівність доказів передання права вимоги до відповідача є безпідставними та спростовуються наявними матеріалами справи.
Відповідач та його представник в обгрунтування своїх заперечень, у тому числі щодо неотримання коштів за договором кредиту, не надали суду жодних доказів, зокрема не спростували факту перерахування 08 лютого 2024 року та 13 лютого 2024 року на платіжну карту відповідача коштів відповідно у розмірі 21 500 грн та 800 грн (що позивач підтвердив повідомленнями директора ТОВ «ПЕЙТЕК» Докучаєвої Н. № 20241113-1.1 від 13 листопада 2024 року та директора ТОВ «Авентус Україна» Довганя В. №12102/24-Е від 27 листопада 2024 року, а також повідомленням операційного директора АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» Приймаченко Т. № БТ/Е-3947 від 15 травня 2025 року) саме ТОВ «Авентус Україна» на виконання умов кредитного договору, хоча відповідач як володілець платіжної картки та відповідного розрахункового рахунку, на які були перераховані кошти, мав можливість такі докази надати (зокрема, виписку по рахунку, тощо).
Оскільки позов задоволено повністю, тому на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» понесені останнім та документально підтвердженні витрати, пов'язані з оплатою судового збору, у розмірі 2 422 гривні 40 копійки.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на правничу допомогу покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З врахуванням повного задоволення позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім та документально підтверджені витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, розмір якої склав 7 000 гривень та яка полягали згідно із актом прийому-передачі наданих послуг віл 10 лютого 2025 року, що є невід'ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 10/02/25-02 від 10 лютого 2025 року, у складанні позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7561278 від 07.02.2024 (2 години) - 5 000 гривень, вивченні матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 (2 години) - 1 000 гривень, підготовці адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором (1 година) - 500 гривень, підготовці та подачі клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором (1 година) - 500 гривень.
З урахуванням обсягу наданої правової допомоги, зокрема змісту та обсягу підготовленої позовної заяви, та затраченого на це часу, складності справи, також затраченого часу на підготовку клопотання про витребування доказів, критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності, ціни позову, суд не вбачає підстав для зменшення розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Неспівмірності вищезазначених витрат відповідачем та його представником не доведено.
Загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 9 422 грн 40 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 27, 78 - 81, 141, 263 - 265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10 м. Київ, код ЄРДПОУ 43541163) заборгованість по кредитному договору № 7561278 від 08 лютого 2024 року у сумі 81 172 (вісімдесят одна тисяча сто сімдесят дві) гривні, з яких: 22 300 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 58 872 гривні - заборгованість по відсотках за користування кредитом.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати у розмірі 9 422 (дев'ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.
Дата складення повного тексту рішення - 30 грудня 2025 року.
Головуючий: О.В. Антонюк