Справа № 464/7182/25
пр.№ 2/464/1026/26
05.01.2025 Сихівський районний суд міста Львова
у складі: головуючого - судді Жили В.С.,
за участі секретаря судового засідання - Харук У.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № 45576-01/2025 від 21.01.2025 в розмірі 13 090 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 21.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі ТОВ «Стар Файненс Груп») та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 45576-01/2025, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 8 500 грн. Означений договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатору.
27.05.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27052025, у відповідності до умов якого первісний кредитор (ТОВ «Стар Файненс Груп») передав (відступив) фактору - ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників згідно з реєстром боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором про надання фінансового кредиту № 45576-01/2025 від 21.01.2025 на суму 13 090 грн., з яких: 8 500 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 4 590 грн. заборгованість за відсотками, яка відповідачкою не погашена.
Оскільки фактично отримані відповідачкою кошти в добровільному порядку останньою не повернуто, відтак позивач покликався на наявність у нього права вимагати захисту своїх прав та інтересів через суд шляхом зобов'язання ОСОБА_1 виконати обов'язок з повернення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 45576-01/2025 від 21.01.2025 в розмірі 13 090 грн.
Враховуючи малозначність справи, ухвалою судді від 17.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не забезпечив явку свого представника в судове засідання та не надав письмових пояснень по справі щодо означених обставин. Водночас, у позовній заяві представник позивача Сімутіна А.А. просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», проти заочного розгляду справи не заперечила.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилась, належним чином повідомлялась про дату, час і місце судового засідання під розписку в приміщенні суду, відзив на позовну заяву не подала.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що 18.11.2025 судом відкладався розгляд справи за клопотанням ОСОБА_1 , однак в судове засідання учасники справи повторно не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи чи доказів поважності причин неявки в судове засідання суду не надано, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності сторін, з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 280 - 283 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою усіх учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що 21.01.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 45576-01/2025, шляхом підписання такого позичальником електронним підписом, відтвореним одноразовим ідентифікатором Y963, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці фінансовий кредит в розмірі 8 500 грн., строком на 120 днів, до 20.05.2025, з процентною ставкою 0,98%, в день що застосовується в межах строку кредитування (п.п. 1.2., 1.4.1. Договору).
Відповідно до п. 1.6. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4314-14xx-xxxx-4516 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.
Пунктом 3.1. договору визначено, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього договору.
ТОВ «Стар Файненс Груп» належним чином виконано зобов'язання за кредитним договором, шляхом надання відповідачці ОСОБА_1 кредиту у розмірі 8 500 грн.
Як доказ перерахування на рахунок відповідачки кредитних коштів за означеним договором, позивачем надано лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 06.08.2025, згідно з яким, на підставі укладеного договору із ТОВ «Стар Файненс Груп», на картку платника 4314-14xx-xxxx-4516 за допомогою системи іPay.ua 21.01.2025 о 20:30 год. здійснено платіж на суму 8 500 грн. з призначенням платежу: зарахування 8 500 грн. на карту 4314-14xx-xxxx-4516.
Водночас, ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, що згідно з розрахунком ТОВ «Стар Файненс Груп», становить 13 090 грн., з яких: 8 500 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4 590 грн заборгованість за відсотками.
27.05.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27052025, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 45576-01/2025 від 21.01.2025.
На підтвердження переходу прав вимоги позивач надав договір факторингу № 27052025 від 27.05.2025, акт приймання-передачі реєстру боржників від 27.05.2025, витяг з реєстру боржників від 27.05.2025, а також платіжну інструкцію від 30.05.2025 № 722 про оплату права вимоги за договором факторингу.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам суд відзначає наступне.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З досліджених судом доказів встановлено, що під час укладення між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 кредитного договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, означений договорів оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 372/223/17, від 15.01.2025 № 753/16762/15-ц міститься правовий висновок про те, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
В аспекті означеного, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази в сукупності підтверджують обставини видачі кредитних коштів за спірним кредитним договоромта користування такими відповідачкою.
Щодо переходу права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).
Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Аналізуючи наведені норми права та надані позивачем докази, суд, враховуючи презумпцію правомірності правочину, приходить до висновку, що до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 46576-01/2025 від 21.01.2025.
За умовами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін; ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Норми статей 610, 611 ЦК України вказують на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини 1, 2 ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідачка отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження їх повернення, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, остання не надала, а позивач отримав право вимоги за таким договором, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 46576-01/2025 від 21.01.2025 в розмірі 13 090 грн., з яких 8 500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4 590 грн. - заборгованість за відсотками.
Окрім цього, з врахуванням вимог частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 05.01.2026.
Керуючись статтями 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 46576-01/2025 від 21.01.2025 у розмірі 13 090 (тринадцять тисяч дев'яносто) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтями 273, 289 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 05.01.2026.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»: код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул. Лісова, буд. 2;
Відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Володимир ЖИЛА