06 січня 2026 рокуСправа № 380/10791/24 пров. № А/857/32422/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року (суддя Хома О.П., м.Львів), -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі МОУ), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 16 рішення комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом від 19.04.2024 №35/975;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності згідно з пунктом «б» частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2021.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги вказує на протиправність призначення відповідачем одноразової грошової допомоги розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2011, оскільки групи інвалідності йому були встановлені внаслідок різних ушкоджень здоров'я, а саме ІІІ група - внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, ІІ група - внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що визначення вищої групи інвалідності при повторному (черговому) огляді не змінює розрахункову величину прожиткового мінімуму.
Такі висновки суду першої інстанції є вірними, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 проходив військову службу в різних військових частинах, звідки був звільнений 05.03.2021.
В подальшому позивач був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі МСЕК) серії 10 ААВ №535056 від 13.04.2011 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, пов'язану із виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до довідки, виданої в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.12.2023 №11/216, 25.05.2011 на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 була виплачена одноразова грошова допомога в сумі 43758 грн відповідно до встановленої ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААВ №602145 від 10.12.2021 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, пов'язаною із захистом Батьківщини.
25.08.2023 позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю ІІ групи, пов'язаною із захистом Батьківщини.
ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 06.09.2023 №С/14336 повідомив про право ОСОБА_1 на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі різниці між 300-кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у якому вперше встановлено інвалідність (2011) та раніше отриманою сумою одноразовою грошовою допомогою.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.04.2024 №35/975, відповідно до «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі Порядок № 975) старшому прапорщику в запасі ОСОБА_1 , звільненому 05.03.2021, який є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серії 12AAB № 602145 від 10.12.2021, призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2011), в сумі 238 542 грн, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Згідно з довідкою в/ч НОМЕР_1 Західного регіонального управління Державної казначейської служби України №11/216 від 22.12.2023 ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу в сумі 43758 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначає Закон № 2011-XII.
Згідно з статтею 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 12 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до підпунктів 4-9 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті 5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; 6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві; 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Відповідно до статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Згідно з частинами другою-третьою статті 16-3 Закону № 2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв'язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум).
У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється відповідно до «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (Порядок №975).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 (у редакції, чинній станом на момент прийняття рішення) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Таким чином, Порядком № 975 чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності під час повторного огляду, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.
Зазначений висновок узгоджується з правової позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 8 квітня 2024 року у справі № 240/512/22, від 8 травня 2024 року у справі № 240/17749/20 та від 18 червня 2024 року у справі № 240/20065/20, а також підтриманий Верховним Судом
У постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 560/419/24 Верховний Суд зазначив, що нормами Закону № 2011-XII та Порядку № 975, якими врегульовано виплату одноразової грошової допомоги, не визначено в якості умови, яка впливає на визначення дня виникнення права на отримання допомоги, такої умови як зміна причинного зв'язку настання інвалідності.
Таке законодавче врегулювання обумовлено самим поняттям «одноразова грошова допомога», яка є одноразовою, а не багаторазовою і її виплата розпочинається від моменту первинної втрати працездатності/встановлення інвалідності, а далі відбувається доплата допомоги, у разі встановлення вищої групи інвалідності або зміни її причинного зв'язку, але виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день первинного встановлення інвалідності.
Натомість вищезазначеними нормами передбачено, що якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Оскільки, як установлено судовими інстанціями, позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності у березні 2014 року, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби, а у 2023 році, при повторному огляді підтверджено II групу інвалідності, але змінено її причинний зв'язок, колегія суддів Верховного Суду вважала помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що одноразова грошова допомога у зв'язку із встановленням позивачу ІІ групи з 28 червня 2023 року, яка пов'язана із захистом Батьківщини, повинна бути визначена (обрахована), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 01 січня календарного року, в якому інвалідність пов'язана із захистом Батьківщини встановлена вперше, а саме на 01.01.2023.
Повертаючись до обставин розглядуваної справи, позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності у квітні 2011 року відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 13.04.2011 серії 10 ААВ №535056, пов'язану із виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до довідки, виданої в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.12.2023 №11/216, 25.05.2011 на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 була виплачена одноразова грошова допомога в сумі 43758 грн відповідно до встановленої ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААВ №602145 від 10.12.2021, позивачу при повторному огляді встановлено ІІ групу інвалідності, пов'язаною із захистом Батьківщини.
Помилковими є покликання позивача, що одноразова грошова допомога у зв'язку із встановленням позивачу ІІ групи з 10.12.2021, яка пов'язана із захистом Батьківщини, повинна бути визначена (обрахована), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 1 січня календарного року, в якому інвалідність пов'язана із захистом Батьківщини встановлена вперше, а саме на 01.01.2021.
У постанові від 8 травня 2024 року у справі №240/17749/20 Верховний Суд вказав, що:
«…пункт 6 Порядку № 975 визначає кратність розміру одноразової грошової допомоги в залежності від ступеня втрати працездатності та у сукупності із пунктом 3 цього Порядку передбачає, що розрахункова величина прожиткового мінімуму визначається відповідним законом для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.
…
Колегія суддів наголошує, що однакове визначення розрахункової величини прожиткового мінімуму на момент первинного встановлення групи інвалідності та зміни групи інвалідності законодавець пов'язує з однією подією - первинне встановлення інвалідності.
За такої правової конструкції, визначення вищої групи інвалідності при повторному (черговому) огляді не змінює розрахункову величину прожиткового мінімуму.
….
Отже, за такого правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем правомірно нараховано та здійснено виплату одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі 96 050 грн (одноразова грошова допомога за підвищене кратне число між третьою та другою групами інвалідності) з розрахунку 50-ти кратної різниці кількості прожиткових мінімумів між третьою та другою групами інвалідності та розміру прожиткового мінімуму на момент первинного встановлення інвалідності.»
Таким чином, незважаючи на зміну причинного зв'язку та встановлення вищої групи інвалідності, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв) без зміни розрахункової величини прожиткового мінімуму.
Отже, виплативши позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2011), у зв'язку зі зміною причинного зв'язку інвалідності в сумі 238542 грн з урахуванням раніше виплаченої суми, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.
Наведені ж в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк