06 січня 2026 рокуСправа № 380/16317/24 пров. № А/857/314/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Судової-Хомюк Н.М., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року (суддя Брильовський Р.М., м.Львів), -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області (далі Сільська рада), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Сільської ради від 26.02.2021 № 169 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Добросин» (далі Рішення), яким Сільська рада вирішила: «відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Добросин у зв'язку з тим, що бажане місцерозташування земельної ділянки зазначене заявником в графічних матеріалах є невідповідністю місця розташування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно Генерального плану с. Добросин»;
- зобов'язати Сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га з метою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва, яка розташована на території Львівської області, Львівського району в адміністративно-територіальних межах Сільської ради.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В доводах апеляційної скарги вказує, що заявлене у клопотанні позивачем бажане місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га відповідає цільовому призначенні для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва. Зазначає, що оскаржуване Рішення не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, оскільки прийняте без зазначення конкретної підстави, визначеної частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України (далі ЗК) для відмови у наданні такого дозволу. В межах цього Генерального плану вже є сформовані земельні ділянки з таким же цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що місце розташування об'єкта не відповідає вимогам генерального плану населеного пункту, що є підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відтак, прийнявши Рішення, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в селі Добросин, відповідач діяв на підставі та у спосіб, визначені законами України, а тому рішення є законним та не підлягає скасуванню.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 02.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва. Земельна ділянка розташована на території Львівської області Львівського району в адміністративно-територіальних межах Сільської ради за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Сільської ради, згідно з наявною публічною інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права.
За наслідками розгляду клопотання від 02.02.2021 Сільська рада прийняла Рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, ЗК, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Статтею 12 ЗК визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Статтею 122 ЗК передбачено, що вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частинами першою, другою статті 116 ЗК врегульовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом в частини третьої статті 116 ЗК визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Частиною сьомою статті 118 ЗК передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до Сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва.
За результатами розгляду вказаного клопотання позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Добросин у зв'язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки в графічних матеріалах не відповідає місцю розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд згідно з Генеральним планом с.Добросин. Дане місцерозташування згідно з Генеральним планом с.Добросин належить до земель «Адміністративні та громадські об'єкти».
Згідно з частиною третьою статтті 20 ЗК категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
За змістом статті 38 ЗК до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Відповідно до положень статті 39 ЗК використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на землях громадської забудови розташовуються будинки та споруди для задоволення громадських потреб, зокрема, приміщення адміністративних, торгівельних, культурно-побутових, наукових, а також інших установ та організацій.
Так, рішенням Добросинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 03.04.2015 №7 затверджено Генеральний план населеного пункту Добросин, згідно з яким, визначене позивачем місце розташування земельної ділянки належить до земель «Адміністративні та громадські об'єкти».
Таким чином, позивач звернувся з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, однак визначене ним місце розташування земельної ділянки відповідно до Генерального плану села Добросин належить до земель з іншим цільовим призначенням, а саме: «Адміністративні та громадські об'єкти». У зв'язку з наведеним, таке місце розташування не відповідає вимогам містобудівної документації, затвердженої у встановленому законом порядку, що відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою.
В апеляційній скарзі, позивач зазначає, що бажане місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га знаходиться в одному масиві з земельними ділянками з різними «функціональними призначеннями території», а саме: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 01.03 Для ведення особистого селянського господарства.
Разом з тим, факт розташування спірної земельної ділянки в одному масиві із земельними ділянками, які мають інше цільове призначення, не спростовує положень Генерального плану с.Добросин, яким визначено цільове призначення спірної земельної ділянки, та не свідчить про невідповідність оскаржуваної відмови вимогам частини сьомої статті 118 ЗК.
Отже, відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки, Сільська рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що підстави для визнання протиправним та скасування Рішення відповідача, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відсутні.
Разом з тим, покликання суду першої інстанції на заборону безоплатної передачі земельних ділянок у період дії воєнного стану є передчасним, оскільки предметом спірних правовідносин було питання надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, а не передання земельної ділянки у власність. Водночас, зазначена обставина не вплинула на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки визначальною та самостійною підставою для відмови у наданні такого дозволу є невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки вимогам Генерального плану населеного пункту, що відповідає вимогам частини сьомої статті 118 ЗК.
Інші доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення суду не впливають та висновків суду не спростовують, тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для їхнього детального аналізу.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк