Справа № 991/7203/25
Провадження 1-р/991/136/25
06 січня 2026 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі
головуючої судді ОСОБА_1 ,
розглянувши клопотання засудженого ОСОБА_2 про роз'яснення вироку Вищого антикорупційного суду від 21 серпня 2025 року у кримінальному провадженні № 52023000000000571 від 15 листопада 2023 року,
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувало кримінальне провадження № 52023000000000571 від 15.11.2023 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України.
Вироком суду від 21.08.2025 у межах кримінального провадження було затверджено угоду про визнання винуватості, у відповідності до умов якої 1) ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, ч. 3 ст. 332 КК України, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України, ч. 3 ст. 368 КК України; 2) призначено ОСОБА_2 основне покарання у виді позбавлення волі, від відбування якого звільнено на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України; 3) призначено ОСОБА_2 додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади в державних органах та органах місцевого самоврядування та у виді конфіскації.
Згідно з розпорядженням № 991/7203/25/30034/2025 від 23.09.2025 вирок Вищого антикорупційного суду від 21.08.2025 набрав законної сили 23.09.2025 та цього ж дня був переданий на виконання до уповноважених органів влади.
29.12.2025 засудженим ОСОБА_2 подано клопотання про роз'яснення вироку від 21.08.2025. У своєму клопотанні ОСОБА_2 просив роз'яснити, чи покладено на нього вироком суду обов'язок не виїжджати з України, а також чи може він без погодження з уповноваженим органом з питань пробації виїжджати за межі України з метою лікування, обстеження, реабілітації, у зв'язку з відпусткою, відрядженням, за сімейними обставинами та з метою участі у наукових конференціях і семінарах.
Розглянувши подане клопотання, суд доходить висновку про неможливість відкриття провадження за цим клопотанням та вирішення порушеного питання про роз'яснення вироку з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 25.11.2025 ОСОБА_2 вже звертався до суду з клопотанням про роз'яснення вироку від 21.08.2025 в частині порядку виїзду за кордон (Т. 2, а.с. 52-58). Зазначене клопотання було вирішено по суті ухвалою суду від 12.12.2025, копія якої засобами поштового зв'язку була надіслана ОСОБА_2 за вказаною ним адресою листування (проживання) (Т. 2, а.с. 88). Ухвала суду від 12.12.2025 у встановленому законом порядку не оскаржувалася та станом на 06.01.2026 набрала законної сили.
Порівняння змісту вищезазначеного клопотання від 25.11.2025 зі змістом клопотання про роз'яснення вироку, що було подано ОСОБА_2 29.12.2025, дає можливість констатувати, що ці клопотання є ідентичними за змістом.
Таким чином, ОСОБА_2 порушується питання, яке вже було вирішено ухвалою суду, що набрала законної сили та є остаточною.
Відповідно до положень п. 9 ст. 129 Конституції України обов'язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства. Повторний розгляд питання про роз'яснення вироку суду за відсутності належних підстав суперечить закріпленим у ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження.
За змістом пункту 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі "Рябих проти Росії", заява №52854/39, правова певність (юридична визначеність) передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи.
У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду йдеться про те, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (постанова від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, але й в процесі його правозастосування. Гарантія остаточності та обов'язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності - остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися (постанова від 21 лютого 2020 року у справі № 813/2646/18).
В ухвалі суду від 12.12.2025 містяться вичерпні відповіді на всі доводи ОСОБА_2 щодо необхідності роз'яснення вироку суду від 21.08.2025 в частині порядку виїзду за кордон. Отже, повторний (з тих самих підстав) розгляд цього питання призведе до порушення принципу res judicata як складової принципу верховенства права, відповідно до якого остаточне рішення суду, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95, 28.11.1999, § 61, 62).
Викладене вище виключає можливість повторного розгляду з тих самих підстав питання щодо роз'яснення вироку, адже жодних нових чи нововиявлених обставин, що може бути підставою для повторного вирішення справи (п. 130 рішення ЄСПЛ від 08.07.2019 у справі "Міхалаке проти Румунії", заява №54012/10), подане ОСОБА_2 клопотання від 29.12.2025 не містить.
У свою чергу, системний аналіз КПК України дозволяє констатувати, що законодавець, регламентуючи повноваження слідчого судді, судді-доповідача, суду за наслідками перевірки поданих клопотань, скарг на їх прийнятність вживає, зокрема, термінологію «залишає без розгляду», «повертає» та «відмовляє у відкритті».
За наслідками перевірки поданих процесуальних звернень на їх прийнятність, судові рішення про залишення без розгляду або повернення таких звернень постановляються у разі недотримання відповідних умов, передбачених КПК, проте, у разі виправлення недоліків яких, особи можуть повторно їх подати.
На відміну від зазначеного, за наслідками перевірки поданих процесуальних звернень на їх прийнятність, судові рішення про відмову у відкритті провадження за відповідними процесуальними зверненнями постановляються в тому випадку, коли за жодних обставин такі звернення не підлягають розгляду в будь-якому суді.
Аналогічні за змістом висновки викладено в ухвалах Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.09.2025 у справі № 991/510/24 (провадження №11-сс/991/593/25), від 16.10.2025 у справі № 991/9743/23 (провадження № 11-сс/991/672/25).
Оскільки повторний розгляд ідентичного клопотання про роз'яснення вироку, що до цього вже було вирішено ухвалою суду, яка набрала законної сили та є остаточною, суперечить принципу верховенства права, правової визначеності та не спрямовано на досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, то повторно подане ОСОБА_2 клопотання про роз'яснення вироку за жодних обставин не може бути розглянуто судом.
З урахуванням викладеного єдиною можливою процесуальною реакцією суду на повторне подання ОСОБА_2 клопотання про роз'яснення вироку суду, яке ідентичне вже розглянутому клопотанню, є відмова у відкритті провадження за цим клопотанням.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 2, 380 КПК України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження за клопотанням засудженого ОСОБА_2 про роз'яснення вироку Вищого антикорупційного суду від 21 серпня 2025 року у кримінальному провадженні № 52023000000000571 від 15 листопада 2023 року.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Вищий антикорупційний суд.
Головуюча суддя ОСОБА_1