Справа № 552/2412/25 Номер провадження 22-ц/814/628/26Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
05 січня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Басалиги Діани Михайлівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 02.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 укладено договір № 428702-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 02.11.2021 направлено ОСОБА_2 пропозицію (оферту) укласти договір № 428702-КС-001 про надання кредиту, відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору.
Також з метою укладення договору ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_2 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-9793, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який відповідачем було введено/відправлено.
Відповідачем договір № 428702-КС-001 про надання кредиту підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності.
Позивач зазначав, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 належним чином свої зобов'язання за договором не виконав, станом на 20.03.2025 утворилась заборгованість за договором № 428702-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 25634,70 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 14134,70 грн., суми прострочених платежів за комісією - 1500,00 грн.
Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 428702-КС-001 про надання кредиту від 02.11.2021 в розмірі 25634,70 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 липня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 428702-КС-001 про надання кредиту від 02.11.2021 в розмірі 21510 грн., 2034,82 грн судових витрат, а всього стягнути 23544 грн 82 коп. (двадцять три тисячі п'ятсот сорок чотири гривні вісімдесят дві копійки).
В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та подав апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 липня 2025 року по справі № 552/2412/25 змінити - в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" суми заборгованості за кредитним договором, а саме: змінити стягнену суму з 21 510,00 гривень на нову суму 25 634,70 (двадцять п'ять тисяч шістсот тридцять чотири) гривні 70 копійок; в решті заочне Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 липня 2025 року у справі № 552/2412/25 - залишити без змін.
Зокрема вказує, що позивач вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим у частині часткової відмови у стягненні процентів за користування кредитом.
Крім того, зазначає, що відсотки по кредитному договору №428702-КС-001 нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам Цивільного кодексу України, умовам Договору про надання кредиту та Правилам. Штрафні санкції та проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не нараховувались та не включені до позовних вимог. Судом не було належним чином досліджено усі необхідні докази та з'ясовано обставини справи.
Акцентує увагу, що розрахунок заборгованості наданий Позивачем по кредитному договору №428702-КС-001 повністю відповідає умовам Договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України.
Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 02.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір № 428702-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
При цьому ТОВ «Бізнес Позика» 02.11.2021 направлено ОСОБА_2 пропозицію (оферту) укласти договір № 428702-КС-001 про надання кредиту, відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору.
Через телекомунікаційну систему ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_2 одноразовий ідентифікатор G-9793, на номер телефону НОМЕР_1 , який відповідачем було введено/відправлено.
Таким чином 02.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 було укладено договір № 428702-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обраховує заборгованість відповідача станом на 20.03.2025 року в розмірі 25634,70 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 14134,70 грн., суми прострочених платежів за комісією - 1500,00 грн. Але вказаний розрахунок заборгованості по процентах не відповідає умовам кредитного договору, оскільки за договором відповідач зобов'язався сплатити проценти у розмірі 10460 грн, а всього за договором зобов'язався сплатити 21960 грн. перефразуй Отже, нарахування заборгованості у більшому розмірі суперечить умовам укладеного договору.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно статей 626, 627ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті1054,1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір № 428702-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
При цьому ТОВ «Бізнес Позика» 02.11.2021 направлено ОСОБА_2 пропозицію (оферту) укласти договір № 428702-КС-001 про надання кредиту, відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору.
Через телекомунікаційну систему ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_2 одноразовий ідентифікатор G-9793, на номер телефону НОМЕР_1 , який відповідачем було введено/відправлено.
Таким чином 02.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 було укладено договір № 428702-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності.
Згідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно статті третьої цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3-6, 8 статті 11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Згідно статей 12,13,81ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що про доведеність позовних вимог позивача стосовно існування між сторонами кредитних прав та зобов'язань та підтвердження факту отримання кредитних коштів, та вірно визначив, що позивач обраховує заборгованість відповідача станом на 20.03.2025 року в розмірі 25634,70 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 14134,70 грн., суми прострочених платежів за комісією - 1500,00 грн. Але вказаний розрахунок заборгованості по процентах не відповідає умовам кредитного договору, оскільки за договором відповідач зобов'язався сплатити проценти у розмірі 10460 грн, а всього за договором зобов'язався сплатити 21960 грн. перефразуй Отже, нарахування заборгованості у більшому розмірі суперечить умовам укладеного договору.
Колегія суддів зазначає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Басалиги Діани Михайлівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 05 січня 2026 року.
Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: __________________ С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна