Житомирський апеляційний суд
Справа №279/1086/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/728/25
Категорія ч.2 ст.186 КК України Доповідач ОСОБА_2
29 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 травня 2025 року, яким засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Коростень Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
- за ч. 2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень призначено за правилами ч.4 ст.70КК України шляхом поглинення призначеного покарання покаранням, призначеним вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16.02.2024 року, у виді позбавлення волі строком дванадцять років з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
Строк відбування покарання обчислювати з 21 червня 2022 року.
Питання про речові докази судом вирішено відповідно до ст. 100 КПК України та у апеляційній скарзі не оспорюється.
Як встановив суд, ОСОБА_6 повторно 14.12.2017 року о 21.30 год., перебуваючи біля приміщення магазину «АТБ» (м.Коростень Житомирської області, вул.Героїв Чорнобиля, 2, зірвав з плеча та відкрито викрав жіночу сумочку потерпілої ОСОБА_9 , в якій знаходився мобільний телефон марки «Леново А-208» вартістю 1200 грн. та грошові кошти в сумі 300 грн., чим спричинив потерпілій майнову шкоду на суму 1500 грн.
Своїми умисними діями, які виразились у відкритому викрадені чужого майна (грабіж), вчиненими повторно, ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати та виправдати ОСОБА_6 .
Вказує, що вирок суду ґрунтується на припущеннях та суд не надав належної оцінки всім доказам в сукупності.
Стверджує, що розписка потерпілої про отримання мобільного телефону не підтверджує факт впізнання мобільного телефону, оскільки впізнання чи огляд телефону з участю потерпілої не проводився.
Зазначає, що протоколи впізнання з фотознімками від 22.02.2019 р. та 28.02.2019 р. не відповідає вимогам ч.6 ст.228 КПК України.
Крім того, записи з відеокамери, по яких потерпіла впізнала обвинуваченого, не вилучені та до матеріалів справи не долучені.
Захисник наголошує на тому, що свідок ОСОБА_10 під час першого допиту заперечував, що придбав мобільний телефон у ОСОБА_6 .
Також, вказує, що повторний допит вказаного свідка суперечить вимогам п.14 ст.352 КПК України, оскільки підстав для повторного допиту свідка у суду не було.
Захисник звертає увагу, що в порушення вимог п.6 ст.243 КПК України не проведено експертизи для встановлення матеріальних збитків та стороною обвинувачення не вжито жодних заходів для встановлення вартості мобільного телефону.
На його переконання, термін відбуття покарання ОСОБА_6 необхідно рахувати не з 21.06.2022 року, а з дати звернення до виконання вироку від 17.07.2020 р., тобто з 01.07.2021 року.
Потерпіла ОСОБА_9 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати провадження у відсутність потерпілої.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
На думку колегії суддів проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у повторному відкритому викраденні чужого майна, тобто грабежі, обґрунтувавши це належним чином у вироку з посиланням на докази та надавши їм відповідну оцінку з такими висновками погоджується і апеляційний суд.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 факт вчинення злочину та свою вину не визнав. Зазначив про те, що злочину не вчиняв. Злочин мав місце у 2017 року у місці, де є багато камер відео спостереження, однак про підозру йому повідомили лише у 2019 році, хоча потерпіла показувала, що знає його, впізнала, однак потім впізнавала по фото.
Проте, такі показання обвинуваченого спростовуються доказами, які суд дослідив безпосередньо у судовому засіданні та навів у вироку.
Потерпіла ОСОБА_9 дала показання про те, що з подругою у вечірній час 14.12.2017 року була у магазині, потім на площі в центрі міста. До них підійшов молодий чоловік, хотів познайомитись, а коли вони відмовились, то зірвав сумку та побіг. Вона намагалась його наздогнати. Того чоловіка неодноразово наочно бачила у магазині «Сільпо», де працює в охороні. На місці події бачила його обличчя. Впевнено вказала на ОСОБА_6 як на особу, яка викрала її майно. Зазначила, що він був у куртці, джинсах та капюшоні, без шапки. У «Сільпо» бачила його у різні пори року. Коли знову побачила, то зробила фото, але слідчим не показувала. У заяві писала, що невідома особа, бо його даних не знала. Потім проводили впізнання ОСОБА_11 по фото та очно. Слідчий через два роки повернув їй телефон, сказав, що знайшли.
Свідок ОСОБА_12 дала свідчення про те, що зустрілась з подругою ОСОБА_13 після роботи, зайшли в магазин «АТБ», присіли на лавку біля виконкому. До них підійшов чоловік у капюшоні, запропонував познайомитись, а потім вихопив сумку Інни та побіг у бік кафе «Махаон». Інна побігла за ним, але не наздогнала. Тоді вони пішли у поліцію. Той хлопець підійшов обличчям до неї, був високий, чорнявий, худорлявий, на голові - капюшон. Впізнала того хлопця на екрані. У сумці були телефон та гаманець. Сумку вирвав після того, як вони відмовились з ним знайомитись. Потім впізнала його по фото.
Свідок ОСОБА_10 , який судом першої інстанції допитувався двічі, дав показання про те, що у невідомого чоловіка придбав телефон, який виявився краденим, узимку 2017 року, коли йшов додому з роботи, за 200 грн. Продав хлопець, просив похмелитись, зовнішньо був схожий на особу ромської національності, зростом 176-178 см. Під час першого допиту зазначив проте, що про проведення впізнання не пам'ятає. Під час другого допиту зазначив про те, що зовнішньо ОСОБА_14 схожий на особу, яка продала йому телефон за 200 грн. Він бачив його обличчя, той говорив, що хоче похмелитись. Ні раніше, ні пізніше ту особу не бачив.
Аргументи апелянта, що під час первинного допиту вказаний свідок не вказав на ОСОБА_6 , як особу у якої він купив крадений мобільний телефон не дають підстав для сумнівів щодо обставин повідомлених свідком при повторному допиті та визнання таких показань недопустимим чи неналежним доказом.
Відповідно до п.14,15 ч. 2 ст. 352 КПК України суд вправі за клопотанням сторони чи за власної ініціативи повторно допитати свідка щодо обставин стосовно яких він не допитувався, або провести одночасний допит двох, або більше учасників кримінального провадження з метою з'ясування причин розбіжності в їх показаннях.
За таких обставин, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції вправі був повторно допитати свідка ОСОБА_10 з метою уточнення його показань з врахуванням досліджених доказів, допиту інших осіб для з'ясування розбіжностей у показаннях чи стосовно обставин, які не були з'ясовані, неповно з'ясовані при проведенні першого допиту.
Сторона захисту була присутня під час повторного допиту свідка ОСОБА_10 , мала можливість задати йому запитання, що стосуються обставин зміни ним своїх показань, чим і скористалася, а суд надав таким показанням оцінку з врахуванням інших досліджених ним доказів.
Свідок ОСОБА_15 дала показання про те, що її чоловік ОСОБА_10 прийшов з нічної зміни та приніс телефон. На її запитання, де його взяв, повідомив, що купив у хлопця біля ринку на автовокзалі за 200 грн. Телефон був чорного кольору. Сказав, що хлопцеві було погано. Той був високий, худий, мав темний капюшон. Телефон вилучила поліція через пів року. Телефон був почищений, сім-карта нова.
Вина ОСОБА_6 підтверджується і іншими доказами:
-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 15.12.2017 року, у якому зафіксовано повідомлення потерпілої ОСОБА_9 про відкрите викрадення її майна 14.12.2017 року невідомою особою чоловічої статі, яку потерпіла бачила та зможе впізнати за сукупністю рис обличчя та статурою тіла;
-протоколом огляду місця події від 15.12.2017 року, у якому зазначено, що ця ділянка добре освітлюється;
-заява свідка ОСОБА_15 про добровільну видачу телефону марки Леново, який 15.12.2017 року їй передав її чоловік;
-протокол тимчасового вилучення майна від 06.03.2018 року, яким зафіксовано вилучення у ОСОБА_16 телефону марки Леново-А208, зазначено його ІМЕІ;
-протокол огляду від 06.03.2018, яким зафіксовано огляд вилученого у свідка ОСОБА_16 телефона;
-розписка потерпілої ОСОБА_9 про отримання мобільного телефону марки Леново-А208;
-протокол пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.02.2019 року, яким зафіксовано впізнання потерпілою ОСОБА_9 по фотознімку за рисами обличчя ОСОБА_6 як особи, яка відкрито викрала її майно;
- протокол пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2019 року, яким зафіксовано впізнання свідком ОСОБА_17 по фотознімку за рисами обличчя ОСОБА_6 як особи, яка відкрито викрала майно ОСОБА_9 ;
- протокол пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.02.2019 року, яким зафіксовано впізнання свідком ОСОБА_10 по фотознімку за рисами обличчя, кольором волосся ОСОБА_6 як особи, яка продала йому телефон;
- протокол пред?явлення особи для впізнання від 28.02.2019 року, яким зафіксовано впізнання потерпілою ОСОБА_9 за рисами обличчя ОСОБА_6 як особи, яка відкрито викрала її майно.
На переконання апеляційного суду, аналіз цих доказів в їх сукупності підтверджує правильність висновків суду та не викликає у колегії жодних сумнівів. Вказані докази, в своїй сукупності вказують, що саме ОСОБА_6 вчинив грабіж та в подальшому збув телефон свідку ОСОБА_10 , якого останній віддав своїй дружині.
Потерпіла, свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , як на досудовому розслідуванні так і в суді впізнали обвинуваченого та вказали на нього, підстав оговорювати обвинуваченого вказаними особами не встановлено.
Мобільний телефон, який було вилучено у свідка ОСОБА_18 06.03.2018 р. за своїми індивідуальними ознаками, номером ІМЕ узгоджується з даними щодо телефону, який було викрадено у ОСОБА_9 (а.с. 34 т.1). Крім того, в своїй заяві свідок ОСОБА_15 вказала, що отримала цей телефон у свого чоловіка в день його викрадення у потерпілої 15.12.2017 р. і ці обставини підтвердили свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , а також і потерпіла у суді.
Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору їхньої належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності для прийняття рішення.
Будь-яких сумнівів щодо належності та допустимості доказів, які суд поклав в обґрунтування вироку колегія суддів не вбачає.
Доводи сторони захисту про те, що суд не надав належної оцінки всім доказам в сукупності є помилковими, оскільки суд першої інстанції належним чином дослідив сукупність всіх доказів, які узгоджуються між собою та підтверджують правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_6 .
На переконання апеляційного суду, розписка потерпілої ОСОБА_9 є належним та допустимим доказом, який у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження підтверджує належність їй мобільного телефону.
Вимоги КПК України не містять імперативного обов'язку проведення впізнання речі у кожному випадку її повернення власнику.
Відповідно до статей 84 та 95 КПК України, доказами є будь-які фактичні дані, отримані у передбаченому законом порядку, зокрема пояснення та заяви учасників кримінального провадження, а також документи.
Розписка потерпілої є процесуальним документом, що підтверджує не лише факт отримання майна, а й заявлене нею право на це майно, оскільки потерпіла усвідомлює кримінальну відповідальність за надання неправдивих відомостей.
Проведення впізнання речі відповідно до ст. 229 КПК України є правом, а не обов'язком слідчого чи прокурора та здійснюється у разі наявності сумнівів щодо належності предмета або необхідності його ідентифікації.
Якщо таких сумнівів не виникало, а потерпіла однозначно ідентифікувала телефон за індивідуальними ознаками (модель, IMEI, зовнішній вигляд, налаштування, SIM-картка тощо), відсутність протоколу впізнання не свідчить про будь-які порушення.
З огляду на викладене, розписка потерпілої ОСОБА_9 є достатньою підставою для висновку про належність телефону викраденого телефону саме їй.
Що стосується відсутності експертизи вартості викраденого мобільного телефону, то це не свідчить про неповноту досудового розслідування та не є підставою для визнання доказів недопустимими, оскільки проведення товарознавчої експертизи не є обов'язковим у кожному кримінальному провадженні.
Вартість викраденого майна може бути встановлена не лише експертним висновком, а й іншими належними доказами, зокрема: показаннями потерпілої, документами про придбання майна, довідками про середню ринкову вартість, матеріалами огляду речей, даними про модель та технічні характеристики предмета.
Згідно зі п.6 ч.2 ст.242 КПК України слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди.
Однак, в матеріалах справи міститься довідка вартості мобільного телефону, яка надана запит Коростенському ВП ГУНП в Житомирській області ФОП ОСОБА_19 , у які зазначена вартість мобільного телефону марки Lenovo F208 станом на 14.12.2017 року - 1200 грн.(т.1 а.с. 70)
Таким чином, довід сторони захисту зводиться до формального зауваження та не впливає на законність кваліфікації, оскільки відсутність експертного висновку компенсується іншими доказами, які суд оцінює у сукупності відповідно до статті 94 КПК України.
Також апеляційний суд не вбачає істотних порушень процесуального закону у тому, що до матеріалів кримінального провадження не долучено відеозапис з камери відеоспостереження, на яких потерпіла впізнала ОСОБА_6 , як особу яка викрала її сумочку.
КПК України не встановлює обов'язку долучення до матеріалів кримінального провадження саме відеозапису, оскільки факт упізнання підтверджується іншими належними доказами, а саме показаннями потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, з цими ж учасниками кримінального провадження, які були отримані у передбаченому законом порядку та досліджені судом.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо недопустимості, як доказів, протоколів пред'явлення особи за фотознімками від 22.02.2019 року та 28.02.2019 року, колегія суддів виходить з наступного.
Процесуальний порядок і умови проведення впізнання особи за фотознімками регламентується положеннями статті 228 КПК України.
Так, приписами ч.6 ст. 228 КПК України визначено, що за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, з додержанням вимог, зазначених у чч.1 і 2 цієї статті. Зокрема, перед пред'явленням особи для впізнання слідчий, прокурор повинен з'ясувати, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу.
З досліджених протоколів пред'явлення для впізнання від 22.02.2019 року та 28.02.2019 року за фотознімками вбачається, що впізнання проводилося з дотриманням вимог статті 228 КПК України, а складені за їх результатами протоколи повністю відповідають вимогам статті 231 КПК України.
При цьому, співставлення відомостей, зазначених у даних протоколах про пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, з іншими матеріалами кримінального провадження та обставинами, встановленими судом, дає можливість констатувати, що свідками та потерпілою було упізнано на фотознімках саме ОСОБА_6 , про що і зазначено у відповідній графі протоколів, з поясненням ознак чи їх сукупності, за якими свідки та потерпіли упізнали його.
Надаючи оцінку усім доказам суд виходив зі своїх внутрішніх переконань, які ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийнятті відповідного рішення.
На думку колегії суддів вказані докази в своїй сукупності підтверджують правильність висновків суду та спростовують доводи апеляційної скарги захисника про не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Суд першої інстанції належним чином проаналізував докази обвинувачення та ретельно обґрунтував свої висновки у вироку з цими висновками погоджується і колегія суддів.
Покарання ОСОБА_6 призначено з дотримання положень ст.ст. 50, 65 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_6 судом було враховано, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, в тому числі і за аналогічне кримінальне правопорушення, за місцем проживання характеризується задовільно, перебуває на обліку у нарколога.
Що стосується доводів захисника, що строк відбування покарання ОСОБА_6 слід рахувати з 01.07.2021 року, а не з 21.06.2022 року, то вони не підлягають задоволенню, оскільки вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 травня 2025 року ОСОБА_6 призначено покарання за сукупністю злочинів за правилами ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання призначеного покарання вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 лютого 2024 року.
Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 лютого 2024 року ухвалено строк відбування покарання рахувати з часу затримання ОСОБА_6 за вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 червня 2022 року
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що строк відбування покарання ОСОБА_6 слід рахувати з 21 червня 2022 року.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 травня 2025 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: