06 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6970/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року (суддя Семененко М.О.) у справі №280/6970/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.06.2025 № 0452518-2411-0829-UA23060070000082704, яким визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не було прийнято до уваги рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015, яким затверджено “Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». Вказаним Положенням встановлено пільги з податку (у вигляді звільнення від сплати), зокрема, стосовно об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у стадії реконструкції, капітального ремонту або законсервовані та не використовуються за призначенням. Позивач зазначав, що у спірному випадку об'єктом оподаткування є нежитлова будівля, яка не експлуатується за призначенням та законсервована. З цими обставинами пов'язував неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року позов задоволено.
За наслідками розгляду справи судом першої інстанції зроблено такі висновки.
Суд зазначив, що оскільки рішенням міської ради встановлено певні пільги при сплаті податку на нерухоме майно, то контролюючий орган був зобов'язаний керуватися цим рішенням, визначаючи податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Суд вказав, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували той факт, що нежитлове приміщення, власником якого є позивач, експлуатувалося за призначенням та не було законсервовано.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач фактично посилається на те, що суд
першої інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність підстав для застосування пільг щодо сплати податку на нерухоме майно, оскільки встановлені у цій справі обставини не дають підстав стверджувати про те, що нежитлове приміщення, власником якого є позивач, не експлуатувалося за призначенням та було законсервовано. З цього приводу відповідач посилається норми Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1183 від 28 жовтня 1997 року, якими визначено певний порядок консервації виробничих об'єктів, доказів дотримання якого не було надано позивачем.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що за даними АІС “Податковий блок» та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником 8/100 часток нежитлової будівлі літ.А-1, А-3 загальною площею 5294,0 кв.метри за адресою: АДРЕСА_1 .
Головним управлінням ДПС у Запорізький області сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення форми “Ф» від 18.06.2025 № 0452518-2411-0829-UA23060070000082704, яким позивачу визначено належну до сплати суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за даним об'єктом нерухомості, за 2024 рік, в сумі 7 517,48 грн; розмір податкового зобов'язання розраховано з розрахунку 0,25 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (7100,00 грн), за 1 кв.м бази оподаткування, оподатковувана площа - 423,52 кв.м.
Вважаючи протиправним зазначене податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Щодо застосування у спірних відносинах рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (із змінами та доповненнями).
Так, 28 січня 2015 року рішенням Запорізької міської ради №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). До вказаного «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради N5, внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.
Відповідно до підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя з об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільга з податку (у вигляді звільнення від сплати), що сплачується на території міста Запоріжжя, надається на наступні об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, серед іншого, об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у стадії реконструкції, капітального ремонту або законсервовані та не використовуються за призначенням.
Верховний Суд у справі №280/9089/24 (постанова від 09.10.2025) зробив такі висновки:
- органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) наділені повноваженнями на встановлення пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних та юридичних осіб щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Така пільга встановлюється з урахуванням мінімального значення загальної площі об'єкта/об'єктів житлової нерухомості та максимального значення загальної площі об'єкта/об'єктів оподаткування, що належать на праві власності платникам податків - фізичним особам, які встановлені у підпунктах 266.4.1, 266.4.3 пункту 266.4 статті 264 ПК України. Способи надання пільги органом місцевого самоврядування конкретизовані в пункті 30.9 статті 30 ПК України, і одним із них є встановлення зниженої (в тому числі, нульової) ставки податку чи збору. Встановлення пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді нульової ставки в межах допустимої загальної площі не вказує на втручання в базу оподаткування;
- рішення Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року № 5 (з урахуванням рішень про внесення змін до нього) є нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема змінюють для позивача права та обов'язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб'єктом владних повноважень відповідно до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади, а також згідно з приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України. Дане рішення не визнано протиправним, не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.
- за умови чинності рішення Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року № 5 та інших рішень, якими до нього вносилися зміни, у відповідача не було правових підстав для їх незастосування під час визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Отже, рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яким, у тому числі, встановлено пільги з податку на нерухоме майно, підлягають застосуванню у спірних відносинах.
У спірному випадку на підтвердження того, що нежитлова будівля, співвласником якої є ОСОБА_1 , законсервована та не використовується за призначенням більше десяти років, у тому числі протягом 2024 року, позивачем до суду надано такі докази:
акт результатів технічного обстеження будівель, споруд та конструкцій б/н від 10.10.2018, складений експертом Комунального підприємства “Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» Лосєвим Є.А.
висновки щодо результатів візуального технічного обстеження будівель, споруд та конструкцій, а саме: б/н від 30.07.2020, складений експертом Комунального підприємства “Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2 , б/н від 25.03.2021 та №20/2 від 01.02.2022, складені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (експерт-інженер з інвентаризації нерухомого майна сертифікат АЕ №003154 від 15.01.14), №14/05 від 14.05.2023 та №15/07 від 15.07.2024, складені інженером з технічної інвентаризації (кваліфікаційний сертифікат АЕ №004492 від 14.12.2016) ТОВ “Атлас Інжиніринг» ОСОБА_4 , у яких зазначено, що стан об'єкта нерухомості - законсервований та фактично не використовується за призначенням; відповідно до якого стан об'єкта нерухомості: нежитлова будівля літ. А-1, А-3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 - об'єкт законсервований та не використовується за призначенням;
акт щодо результатів візуального технічного обстеження будівель, споруд та конструкцій вих.№ б/н від 12.07.2024, підписаний інженером з інвентаризації нерухомого майна та керівником суб'єкта господарювання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (експерт, інженер з інвентаризації нерухомого майна, кваліфікаційний сертифікат АЕ №003526 від 17.12.2014), у якому вказано, що нежитлова будівля літ.А-1, А-3 у 2023 році та на момент обстеження 12.07.2024 фактично не використовується за призначенням; об'єкт законсервований; будівельні роботи, роботи з реконструкції та реставрації будівлі не ведуться;
технічний паспорт (дата виготовлення 15.07.2024; дата формування 16.07.2024).
У свою чергу, відповідачем не надано суду жодного належного доказу, який би спростовував подані позивачем докази на підтвердження не експлуатації та консервації нежитлової будівлі у 2024 році.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що згідно даних пошуку GOOGLE за адресою: АДРЕСА_2 , тобто в тій як каже позивач законсервованій будівлі, знаходиться пейнтбольний клуб “STALKER», був діючий, наявні навіть клубні картки клієнта, який вміщає до 40 клієнтів, наявні фото локації. На думку відповідача, наведене свідчить про те, що позивач використовує у своїх інтересах або в інший спосіб будівлю для надання відповідних послуг, а отже будівля не є законсервованою.
Вказані аргументи були наведені відповідачем і у відзиві на позов.
Суд першої інстанції, досліджуючи вказані обставини, обгрунтовано зазначив, що долучена роздруківка веб-сторінки не є належним доказом експлуатації позивачем нежитлової будівлі шляхом надання відповідних послуг. Жодних об'єктивних та переконливих доказів, які б спростовували твердження позивач по неексплуатацію та консервацію нежитлової будівлі відповідач не надав.
З цього приводу суд першої інстанції врахував і висновки Верховного Суду, які викладені в постанові від 11.02.2025 у справі №280/5073/24 (у спорі, який виник між тими самими сторонами щодо правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, щодо того самого майна та з тих самих підстав), та які зводяться до того, що роздруківки веб-сторінки не можуть бути визнані належним та допустимим доказом, оскільки не відповідають ознакам належності, допустимості, достовірності і достатності, що встановлені статтями 73 - 76 КАС України.
Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на норми Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1183 від 28 жовтня 1997 року, слід зазначити те, що вказану позицію відповідач викладав і у відзиві на позов і такій позиції судом першої інстанції надано належну оцінку та правильно зазначено, що це Положення не може бути застосовано до нерухомості фізичних осіб, оскільки наведений у ньому порядок стосується лише підприємств і їх основних фондів, які використовуються для здійснення господарської та виробничої діяльності, і взагалі є обов'язковим для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також засновані на державній власності. Для інших підприємств це Положення має рекомендаційний характер.
Таким чином, встановивши те, що оскільки ОСОБА_1 є власником 8/100 часток нежитлової будівлі, яка є законсервованою та не використовується за призначенням, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що підстави для визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо такого об'єкту нерухомості, у 2024 році були відсутні.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі №280/6970/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 06.01.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров