06 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/34115/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельно-посередницької фірми «ЕСКО»
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року (суддя Тулянцева І.В.) по справі №160/34115/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельно-посередницької фірми «ЕСКО» про забезпечення позову,-
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна-посередницька фірма «ЕСКО» звернулося до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ Південно Східної митниці № 480 від 17.11.2025 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо торгівельної посередницької фірми «ЕСКО» вимог законодавства України з питань митної справи».
Разом із позовною заявою до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо торгівельної посередницької фірми «ЕСКО» про забезпечення позову, у якій позивач просив:
- зупинити дію наказу Південно Східної митниці № 480 від 17.11.2025 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо торгівельної посередницької фірми «ЕСКО» вимог законодавства України з питань митної справи» до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що у разі, якщо наказ Південно Східної митниці № 480 від 17.11.2025 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо торгівельної посередницької фірми «ЕСКО» вимог законодавства України з питань митної справи» є предметом спору за поданим позивачем позовом, буде реалізовано контролюючим органом шляхом його застосуванням (фактичне проведення перевірки), то його подальше оскарження буде неможливим. Таким чином, проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням вищезазначеного права позивача щодо оскарження в суді наказу про призначення такої перевірки. Крім цього, позивач вказував на те, що фактичне виконання наказу означає початок контрольних заходів, які можуть супроводжуватись втручанням у господарську діяльність, порушенням ділової репутації, ризиком донарахувань і санкцій, а також витратами ресурсів і часу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову. Такі висновки суд, зокрема, обгрунтував тим, що за своєю сутністю саме лише проведення перевірки не створює незворотних наслідків, не зупиняє господарську діяльність позивача. У разі виявлення у ході такої перевірки порушень платник не позбавлений права захистити свої права у випадку їх порушення, зокрема, шляхом судового оскарження наслідків такої перевірки із зазначенням, в тому числі, обставин про процедурні порушення при призначенні перевірки.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для забезпечення позову. При цьому, позивач фактично посилається на ті обставини, які наведені в заяві про забезпечення позову та які, на його думку, є тими обставинами, з якими процесуальний закон пов'язує можливість забезпечення позову у разі оскарження акту індивідуальної дії.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Висновок суду першої інстанцій про відсутність визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин для вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку є обгрунтованим, з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що наказом Південно Східної митниці № 480 від 17.11.2025 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо торгівельної посередницької фірми «ЕСКО» вимог законодавства України з питань митної справи» заплановано провести документальну планову виїзну перевірку позивача тривалістю 30 робочих днів з 28.11.2025.
Суд першої інстанцій обґрунтував наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову настанням для позивача негативних наслідків в разі проведення перевірки на підстав вказаного наказу, тоді як норма статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує підстави забезпечення позову не з негативними наслідками, які настали або можливо настануть для позивача, який оскаржує рішення, дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, а з реальною можливістю виникнення таких обставин, які унеможливлять ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що безумовно, рішення, дії та/чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень справляють певний вплив на правовий статус особи, щодо прав, свобод та/чи законних інтересів якої прийнято рішення, вчинена (невчинена) дія. Рішення, дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень можуть мати наслідки, які особа оцінює щодо себе негативно. Водночас, позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та/або витрат, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції не ставить під сумнів те, що забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про проведення перевірки може убезпечити Товариство від понесення ним майнових витрат (у разі необхідності оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки), проте варто врахувати, що такі обставини в будь-якому випадку не визначені нормами статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі наказу.
Суд апеляційної інстацнії погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за своєю сутністю саме лише проведення перевірки не створює незворотних наслідків, не зупиняє господарську діяльність платника податків; у разі виявлення у ході такої перевірки порушень платник не позбавлений права захистити свої права у випадку їх порушення, зокрема, шляхом судового оскарження наслідків такої перевірки із зазначенням, в тому числі, обставин про процедурні порушення при призначенні перевірки.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено, а судом першої інстанції не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою позивача.
З цих підстав суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельно-посередницької фірми «ЕСКО» залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі №160/34115/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 06.01.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров