Справа № 420/8247/25
05 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Роздільнянської окружної прокуратури, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Роздільнянської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Роздільнянської окружної прокуратури, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Роздільнянської міської ради, в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Роздільнянської міської ради Одеської області щодо невжиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Роздільнянської міської ради Одеської області на відстані 0,2 км на південний захід від с. Кам'янка Роздільнянського району Одеської області (46°47 29,95 п.ш. 30°6 31.35 с.д.) орієнтовною площею 1,0 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї;
зобов'язати Роздільнянську міську раду Одеської області вжити заходи із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться на відстані 0,2 км на південний захід від с. Кам'янка Роздільнянського району Одеської області (46 4729,95" п.ш. 30 631.35" с.д.) орієнтовною площею 1,0 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Роздільнянською міською радою Одеської області не забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Роздільнянської міської ради орієнтовною площею 1,0 га на відстані 0,2 км на південний захід від с. Кам'янка Роздільнянського району Одеської області (46°47'29,95" п.ш. 30°6'31.35" с.д.) для розміщення об'єкту зберігання та видалення відходів - сміттєзвалища твердих побутових відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також державної реєстрації прав на неї.
Роздільнянська міська рада вчиняє протиправну бездіяльність, при тому, що вищевказані обов'язки покладені законом на неї як на орган місцевого самоврядування, в імперативному порядку.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 26.03.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Документ в електронному вигляді «Адміністративний позов» від 20.03.25 по справі №420/8247/25 надіслано одержувачу - Роздільнянська міська рада в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 20.03.25 19:45.
Документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження» від 26.03.25 по справі №420/8247/25 надіслано одержувачу - Роздільнянська міська рада в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 26.03.25 20:20.
Роздільнянською міською радою відзив на позовну заяву не надано.
Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На території Роздільнянської міської ради розташовано діюче місце видалення твердих побутових відходів на відстані 0,2 км на південний захід від с. Кам'янка Роздільнянського району Одеської області (46°47'29,95" п.ш. 30°6'31.35" с.д.), орієнтовною площею 1,0 га.
З інформації Роздільнянської міської ради, що надійшла до Роздільнянської окружної прокуратури за № 218 4 від 20.02.2024 вбачається, що на сміттєзвалище, що розташоване на відстані 0,2 км на південний захід від с. Кам'янка Роздільнянського району Одеської області (46°47'29,95" п.ш. 30°6'31.35" с.д.) орієнтовною площею 1,0 га розроблено відповідний паспорт №51239161 від 12.04.2011.
Згідно вищевказаного паспорту місця видалення відходів, сміттєзвалище експлуатується з 1994 року, воно знаходиться на земельній ділянці площею 1,0 га на відстані 0,2 км на південний захід від с. Кам'янка Роздільнянського району Одеської області (46°47'29,95" п.ш. 30°6'31.35" с.д.).
Земельна ділянка, на якій розташовано вищевказане місце видалення твердих побутових відходів не сформована, кадастровий номер не присвоєно, межі в натурі на місцевості не винесені та речове право на неї не зареєстроване.
За вимогами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров'я людей та навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про управління відходами».
Згідно пунктів 3, 21 частини першої статті 1 Закону України «Про управління відходами» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
видалення відходів - операція, що не є відновленням відходів, навіть якщо одним із наслідків такої операції є використання речовин або енергії. Перелік операцій з видалення відходів наведено в додатку 1;
оброблення відходів - операція з відновлення або видалення відходів, включаючи підготовку відходів до таких операцій.
Згідно додатку 1 до вказаного Закону розміщення на поверхні чи в землі, у тому числі захоронення тощо є однією з операцій з видалення відходів.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про управління відходами» передбачено, що якщо регіональним планом управління відходами передбачено продовження строку експлуатації місць розміщення відходів (полігонів, звалищ), які не відповідають вимогам цього Закону, суб'єкт господарювання, що здійснює управління таким місцем розміщення відходів, повинен разом з документами на отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів подати план та техніко-економічне обґрунтування приведення місця розміщення відходів у відповідність з вимогами законодавства.
За правилами ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, у тому числі місць чи об'єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.
Стаття 30 вказаного Закону зазначає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо вирішення питань з управління та поводження з побутовими відходами.
Стаття 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказує, що у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження з організації і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 26 цього ж Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Земельним кодексом України (стаття 12) установлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, крім іншого, організація землеустрою та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Земельна ділянка як об'єкт цивільних прав передбачає її формування з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру - ст. 79-1 ЗК України.
Одним зі способів формування земельних ділянок є відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать:
а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності;
б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою;
в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності;
г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм;
ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Землеустрій проводиться в обов'язковому порядку (ст. 20 Закону України «Про землеустрій» на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі: б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою;
Статтею 22 Закону України «Про землеустрій» визначено, що землеустрій здійснюється на підставі:
а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;
б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;
в) судових рішень.
Види документації із землеустрою, згідно із Законом України «Про землеустрій» (ст. 25), крім інших є:
ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, згідно зі ст. 50 цього Закону, розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.
Згідно ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
Замовниками документації із землеустрою, відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій», можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Статтями 125 та 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За визначенням статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Разом з тим, Роздільнянською міською радою Одеської області не забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Роздільнянської міської ради орієнтовною площею 1,0 га на відстані 0,2 км на південний захід від с. Кам'янка Роздільнянського району Одеської області (46°47'29,95" п.ш. 30°6'31.35" с.д.) для розміщення об'єкту зберігання та видалення відходів - сміттєзвалища твердих побутових відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також державної реєстрації прав на неї.
Встановлене судом відповідачем не спростовано.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під сміттєзвалищем створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування сміттєзвалища, що може призвести до негативних наслідків.
Вказана земельна ділянка належить до земель комунальної форми власності, використовується під сміттєзвалище твердих побутових відходів, а тому її використання повинне здійснюватися у суворій відповідності з вимогами чинного земельного законодавства, із дотриманням певних обмежень щодо використання земель комунальної форми власності на яких розташовані сміттєзвалища.
В даному випадку використання вказаної земельної ділянки комунальної форми власності здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства: шляхом користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без державної реєстрації відповідного права.
Згідно ст. 67 Закону України «Про землеустрій» фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом.
Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища за правилами ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Крім того, згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків.
Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.
В даному випадку відповідач - Роздільнянська міська рада вчиняє протиправну бездіяльність, при тому, що вищевказані обов'язки покладені законом на неї як на орган місцевого самоврядування, в імперативному порядку.
Згідно інформації Роздільнянської міської ради №21 від 06.01.2025, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташовано вищевказане місце видалення відходів відсутні.
Враховуючи, що вказане МВВ функціонує з 1994 року, однак до даного часу землевпорядна документація на земельну ділянку орієнтовною площею 1,0 га на відстані 0,2 км на південний захід від с. Кам'янка Роздільнянського району Одеської області (46°47'29,95" п.ш.30°6'31.35" с.д.), на якій розташовано місце видалення відходів, відсутня.
За інформацією Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 20.02.2025 №1092/1.2 в період з 17.09.2024 по 14.10.2024 проведено планову перевірку дотримання Роздільнянською міською радою вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих їй повноважень та за її результатом було складено Акт №44 від 14.10.2024 року. Також окружну прокуратуру повідомлено, що щодо фактів розташування на території Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області, а саме с. Понятівка, с. Кошари, с. Кірове, с. Калантаївка, с. Новоукраїнка, с. Камянка, с. Бецилове, с. Новоселівка, с. Желепове, с. Старокостянтинівка, с. Велізарове, с. Новий Гребіник, с. Єреміївка, с. Бурдівка, м. Роздільна - 15 діючих паспортизованих місць видалення твердих побутових відходів, на які у встановленому Законом порядку не оформлена відповідна землевпорядна документація, заходи позовного характеру щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, а саме зобов'язання оформити документацію із землеустрою на земельні ділянки, які розташовані під діючими паспортизованими місцями видалення відходів Роздільнянською міською радою Роздільнянського району Одеської області у судовому порядку не вживались та вживатись не плануються. Причиною невжиття заходів зазначено обмежене фінансування Інспекції на сплату судового збору.
З метою усунення порушень, виявлених за результатом планового заходу державного нагляду (контролю), Інспекцією видано припис №43 від 25.10.2024. Пунктом 12 припису №43 зазначено вимоги: скласти матеріали відводу земельних ділянок для розміщення і будівництва об'єктів видалення відходів (полігонів) та прийняти відповідні рішення з урахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства.
Відтак, вимога про зобов'язання Роздільнянської міської ради вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, зайняту під сміттєзвалище для захоронення твердих побутових відходів у межах конкретного місця видалення відходів за паспортом НОМЕР_1 від 12.04.2011 орієнтовно розміром 1,0 га є необхідною для забезпечення експлуатації сміттєзвалища, розроблення плану приведення місця розміщення відходів у відповідність з вимогами законодавства.
Усупереч наведеного, правовстановлюючі документи на вищевказану земельну ділянку під сміттєзвалище для захоронення твердих побутових відходів відповідачем не оформлено, чим допущено протиправну бездіяльність.
Щодо підстав для представництва інтересів держави у суді.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України до повноважень прокуратури належить представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до положень ч. 3, 4, 5 ст. 53 КАС України прокурор у визначених законом випадках звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження по якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» вказано, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямовується на забезпечення воєнної, зовнішньополітичної, державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, кібербезпеки України тощо (ч.4 ст. 3 Закону України «Про національну безпеку»).
Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України. Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами.
Ці та інші ризики стали підставою для розроблення та провадження ряду стратегій та програм, щодо захисту навколишнього природнього середовища, боротьби зі стихійними сміттєзвалищами та приведення паспортизованих (легальних) сміттєзвалищ, до базових вимог земельного та природоохоронного законодавства.
Процеси глобалізації та суспільних трансформацій підвищили пріоритетність збереження довкілля, а отже, потребують від України вжиття термінових заходів.
Протягом тривалого часу економічний розвиток держави супроводжувався незбалансованою експлуатацією природних ресурсів, низькою пріоритетністю питань захисту довкілля, що унеможливлювало досягнення збалансованого (сталого) розвитку.
Так, недотримання законодавства про відходи призводить не лише до формального порушення вимог закону, а й до подальшого забруднення земель, води та атмосферного повітря, які в подальшому впливають на стан здоров'я та якість життя населення країни в цілому. Таким, чином дотримання екологічної безпеки в державі мусить займати пріоритетне місце разом з охороною здоров'я та національною безпекою.
Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» зазначено, що процеси глобалізації та суспільних трансформацій підвищили пріоритетність збереження довкілля, а отже, потребують від України вжиття термінових заходів. Протягом тривалого часу економічний розвиток держави супроводжувався незбалансованою експлуатацією природних ресурсів, низькою пріоритетністю питань захисту довкілля, що унеможливлювало досягнення збалансованого (сталого) розвитку.
Так, правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища визначено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Розділом VIII Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» врегульовано питання державного контролю і нагляду у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Так, згідно ст. 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Частиною третьою статті 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» врегульовано, що порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.
Отже, з вказаного слідує, що саме Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» є спеціальним у регулюванні державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища (ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища визначено статтею 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема:
- організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства (п. «а» ч.1 ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»);
- надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції (п. «е» ч.1 ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»);
- вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах (п. «й» ч.1 ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 є Державна екологічна інспекція України (далі Положення №275).
Згідно пункту 1 Положення №275, Держекоінспекція є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до п. п. 2 п. 3 Положення №275 основними завданнями Держекоінспекції є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.
Абзацом "л" підпункту 2 пункту 4 Положення №275 передбачено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, з питань поводження з відходами, зокрема щодо: дотримання вимог документів дозвільного характеру на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; складення і ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, реєстру місць видалення відходів; перевезення небезпечних відходів територією України та транскордонних перевезень відходів; збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів (у тому числі недопущення змішування та захоронення відходів, які можуть бути утилізовані); ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, подання відповідної статистичної звітності в установленому порядку та паспортизації таких відходів; дотримання вимог нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку, під час виробництва продукції (крім дослідних зразків) з відходів чи з їх використанням; дотримання правил і режиму експлуатації установок, виробництв з оброблення та утилізації відходів; дотримання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин і відходів; своєчасного та повного здійснення заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами.
Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення №275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань звертається до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення №275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Пунктом 7 Положення №275 передбачено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Тобто, Держекоінспекція є самостійним органом державної влади, що може здійснювати захист інтересів держави через утворений територіальний орган - Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області).
Відповідно до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 р. за №350/34633 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.
Згідно пункту 6 розділу ІІ Положення Інспекція звертається до суду із позовом про визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи, в тому числі й Державна екологічна інспекція та її територіальні органи, звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №925/929/19 від 01.06.2021).
Отже, Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи, зокрема Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) є уповноваженим органом щодо реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та відповідно до покладених на неї завдань, уповноважена звертатися до суду з позовом про визнання протиправними дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2023 у справі №120/11496/21-а (адміністративне провадження №К/990/5766/22), висновки якого щодо застосування норм права, відповідно до частини 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуються судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи здійснюються органами державного нагляду (контролю)) виключно відповідно до правил визначених законом.
Отже, у даному випадку, повноваження Інспекції на здійснення державного нагляду (контролю), а також повноважень на звернення до суду із позовом на предмет визнання протиправною бездіяльності органу місцевого самоврядування узгоджуються положеннями ст. 202 Закону №1264-XII.
Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), її бездіяльність.
Орган контролю усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, не вживає активних дій (підготовка проекту позову, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення з відповідним позовом до суду. Наведене стало підставою застосування відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» заходів представницького реагування.
Крім того, підставою для представництва прокурор зазначає не сам факт обмеження фінансування Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), а бездіяльність Інспекції щодо звернення до суду за захистом порушених прав.
Отже, за наявності факту порушення інтересів держави у сфері довкілля Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), до компетенції якої віднесено повноваження контролю за використанням та охороною у сфері довкілля, не здійснено достатніх заходів, що спрямовані на захист державних інтересів, зокрема щодо звернення до суду з відповідним позовом.
Крім того, сам факт не звернення Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу із заявою до суду свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, чим завдається шкода екологічним інтересам держави.
Вказане вище узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №903/129/18 від 15.10.2019.
У свою чергу Роздільнянською окружною прокуратурою перед пред'явленням даного позову на адресу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу надіслано лист від 17.03.2025 про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов Роздільнянської окружної прокуратури, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Роздільнянської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Роздільнянської міської ради Одеської області щодо невжиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Роздільнянської міської ради Одеської області на відстані 0,2 км на південний захід від с. Кам'янка Роздільнянського району Одеської області (46°47 29,95 п.ш. 30°6 31.35 с.д.) орієнтовною площею 1,0 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.
Зобов'язати Роздільнянську міську раду Одеської області вжити заходи із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться на відстані 0,2 км на південний захід від с. Кам'янка Роздільнянського району Одеської області (46 4729,95" п.ш. 30 631.35" с.д.) орієнтовною площею 1,0 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роздільнянська окружна прокуратура (адреса: 67400, Одеська область, Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, буд. 8, ЄДРПОУ 0352855233, електронна пошта: Rozdilna@od.gp.gov.ua)
Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (адреса: 65114, Одеська область, Одеський район, м. Одеса, 6 ст. Люстдорфської дороги, вул. Лінія 12, буд. 22, ЄДРПОУ 43879780, електронна пошта: sw@dei.gov.ua)
Роздільнянська міська рада (адреса: 67400, Одеська область, Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17, ЄДРПОУ 33356925, електронна пошта: rozdilnatg@od.gov.ua)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА