Справа № 420/32892/25
05 січня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у письмовому провадженні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить суд визнання протиправним та скасувати наказ Одеської митниці (далі відповідач) від 19.09.2025 р. №152-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 ,
Ухвалою судді від 14.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
До суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що категорія та складність справи обумовлені необхідністю встановлення послідовності дій посадової особи, аналізу численних процесуальних документів, зокрема довідок, судових матеріалів та службових записок, що потребує глибокої оцінки доказів. Для повного з'ясування обставин може бути необхідним дослідження матеріалів декількох судових справ, оцінка правомірності дій за кожною з них та співвіднесення їх із нормами процесуального законодавства і внутрішніми регламентами митниці. Обсяг і характер доказів у цій справі є значними - вони включають службові документи митниці, матеріали внутрішніх перевірок, копії судових рішень, кореспонденцію між структурними підрозділами та пояснення посадових осіб. Ці докази потребують комплексного аналізу та зіставлення, що неможливо забезпечити в межах спрощеного позовного провадження. З огляду на викладене, розгляд справи за правилами загального позовного провадження є єдиним належним процесуальним шляхом, який дозволить установити всі фактичні обставини, дати належну оцінку діям ОСОБА_1 , визначити наявність чи відсутність дисциплінарних порушень і забезпечити повноцінний захист інтересів держави.
Від позивача надійшли заперечення щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до положень статті 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
За приписами частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1) значення справи для сторін;
2) обраний позивачем спосіб захисту;
3) категорію та складність справи;
4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;
5) кількість сторін та інших учасників справи;
6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас відповідно до частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, якою передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Як вбачається з позовної заяви предметом розглядом даної справи є визнання протиправним та скасування наказу Одеської митниці №152-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 » від 19.09.2025р.
Заявлений позивачем спір не входить до переліку справ, які мають бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до ч. 4 ст. 12 КАС України.
Дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, судом не встановлена наявність великої кількості обставин та фактів, які підлягають встановленню.
Отже, обставини даної справи та докази не є складними, не потребують додаткових пояснень чи спеціальних знать, тому для повного та всебічного встановлення її обставин не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання.
Статтею 166 КАС України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (ч. 4 ст. 159 КАС України).
Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч.ч.7,8 ст.44 КАС України).
З наведеного убачається, що процесуальним законодавством надане право сторонам подавати свої аргументи, пояснення і заперечення незалежно від форми судочинства та виду провадження (письмове чи судове засідання з викликом сторін).
Слід вказати, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справіv. Germany, заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 рокуAssalino contre le Portugal, заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.
Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які можуть бути висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Дослідивши матеріали справи, зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка є справою незначної складності, що визнається представником відповідача, суд не убачає підстав та необхідності призначати дану справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 248, 257-261 КАС України, суд,-
Клопотання представника відповідача про розгляд справи № 420/32892/25 за правилами загального позовного провадження залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Іванов Е.А.