вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
06.01.2026м. ДніпроСправа № 904/5442/25
За заявою Приватного підприємства "Фірма "ФБМ", м. Дніпро
про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
У справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок", м. Дніпро
до Приватного підприємства "Фірма "ФБМ", м. Дніпро
про усунення перешкод у користуванні майном
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить зобов'язати Приватне підприємство "Фірма "ФБМ" усунути перешкоди у здійсненні права користування своїм майном, розташованим за адресою: вул. Степана Бандери (колишня вул. Шмідта), 2, м. Дніпро, а саме: приміщення критого ринку літ. А-2, яке належить ТОВ "КП Центральний ринок", шляхом демонтажу власними силами за власний кошт прибудови літ. S1-2 до магазину "Авангард" літ. S-2 у строк 5 (п'ять) календарних днів з дня набрання чинності рішення суду у справі.
Відповідач у відзиві на позов просив в його задоволенні відмовити та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000грн. Зазначив, що докази остаточного розміру понесених витрат будуть надані до суду протягом 5-ти днів після ухвалення рішення по суті разом із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025 справу №904/5442/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 30.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.10.2025.
З 27.10.2025 оголошено перерву до 24.11.2025.
24 листопада 2025 року від позивача до господарського суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 24.11.2025 продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/5442/25 на тридцять днів до 29 грудня 2025 року включно, відкладено підготовче засідання у справі на 24 грудня 2025 року.
28 листопада 2025 року від відповідача до господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
16 грудня 2025 року від відповідача до господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
23 грудня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" до господарського суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду. Заява підписана представником, адвокатом Чимбар Андрієм Дмитровичем.
24 грудня 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" до господарського суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Директор товариства підтримує заяву представника позивача Чимбар А.Д., подану на адресу суду 23.12.2025, про залишення позову без розгляду.
Клопотання про залишення позову без розгляду мотивоване лише тим, що право на подання такого клопотання до початку розгляду справи по суті є абсолютним.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2025 клопотання позивача задоволено; позовну заяву про усунення перешкод у користуванні майном залишено без розгляду.
24 грудня 2025 року від Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" до господарського суду надійшла заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000,00грн.
Заява мотивована посиланням на приписи частини п'ятої статті 130 ГПК України, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" заперечує щодо задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому відповідачем розмірі з наступних підстав:
по-перше, як зазначається безпосередньо в заяві відповідача та за приписами частини п'ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.Тобто, такі витрати мають бути здійснені на момент пред'явлення відповідної заяви. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу, що унеможливоює задоволення відповідних вимог;
по-друге, заява про відшкодування витрат на правничу допомогу не містить обставин, які б свідчили про необґрунтовані дії з боку позивача;
по-третє, первісно витрати на професійну правничу допомогу складали 30 000,00 грн, але в заяві позивач збільшив суму витрат до 42000,00грн, при цьому жодних обґрунтувань збільшення суми відповідачем не наведено;
по-четверте, заявлена відповідачем сума на професійну правову допомогу не відповідає ринковим цінам на юридичні послуги, які склалися у Дніпропетровському регіоні, навіть сума вказана в попередньому розрахунку в 30 000 грн витрат відповідача на професійну правничу допомогу є завеликою. З детального опису виконаних робіт та акту виконаних робіт не вбачається скільки саме часу було витрачено на надання послуг в період з 30.09.2025 по 16.12.2025, хоча послуг перелічено 6 (шість) штук та витрачено на їх надання 10 годин. Відповідна обставина не надає можливості обґрунтовано визначити правомірність здійсненого відповідачем та представником останнього розрахунку часу, витраченого на надання професійної правничої допомоги. Судові засідання, які відбувалися 27.10.25, 24.11.25 та 24.12.25 тривали менше години кожне.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу прийнято до розгляду; постановлено розглядати заяву без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи доказами.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 про прийняття до розгляду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій запропоновано позивачу надати відзив на заяву про розподіл цих витрат, направлено ТОВ "КП Центральний ринок" в його електронний кабінет 25.12.2024 о 17:24.
Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у справі 26.12.2025.
Позивач надав заперечення на заяву про розподіл витрат на правничу допомогу (вх. від 05.01.2026).
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї докази, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" до Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" про усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 226 ГПК України за заявою позивача.
Пункт 5 частини першої статті 226 ГПК України передбачає право позивача до початку розгляду справи по суті подати заяву про залишення позову без розгляду.
За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду (п.1 ч.2 ст. 185 ГПК України).
Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (частина друга статті 226 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
При постановленні ухвали про залишення позову без розгляду від 24.12.2025 питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось.
Відповідно до частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина п'ята статті 244 ГПК України).
Згідно пунктів 1-3 частини першої статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови.
Тобто, з урахуванням вищенаведеного, у разі, якщо закінчено судове провадження (закрито провадження у справі/залишено позов без розгляду/вирішено спір по суті), і судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд у порядку статті 244 ГПК України має право за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення до основного рішення у справі (ухвали про закриття провадження у справі; ухвали про залишення позову без розгляду; рішення/постанови за результатом розгляду справи по суті), яким закінчено провадження у справі.
Порядок ухвалення додаткового рішення встановлений, зокрема частиною третьою статті 244 (якщо вирішено спір по суті спору) та частиною шостою статті 130 ГПК України (у разі закриття провадження у справі/залишення позову без розгляду).
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою статті 130 ГПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (п.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Так, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).
Отже відповідач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги за рахунок позивача, який ініціював судовий спір, а надалі попросив залишити його без розгляду.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.
Положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
Разом з тим, у статті 130 ГПК України закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду.
Згідно з частиною 5 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 903/1079/23, від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі №921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22, від 10.10.2023 у справі № 907/636/20).
Такі критерії (необґрунтованих дій) встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Компенсація витрат на правничу допомогу здійснюється з дотриманням загальних правил відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема щодо надання позивачу права заявити клопотання про зменшення їх розміру, якщо позивач вважає їх неспівмірними відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України.
Отже, господарським процесуальним кодексом передбачено однакові процесуальні гарантії для сторони щодо можливості подання клопотання про неспівмірність заявлених до стягнення витрат за правничу допомогу за рахунок позивача у випадку здійснення судом розподілу таких витрат як за наслідком розгляду справи по суті, так і у випадку залишення позовної заяви без розгляду.
При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п'ятої статті 130 ГПК України (частини п'ятої статті 142 ЦПК України) має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше) (п. 7.19. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).
Залишення позову без розгляду не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору.
Подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити, і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. При цьому самим фактом звернення до суду із такою заявою позивач визнав передчасність пред'явлення позову до відповідача, а, отже, необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії (п.14 постанови Верховного Суду від 06.02.2023 у справі № 917/243/22).
У даному випадку (залишення позову без розгляду з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України) позивач усвідомлював ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в т.ч. передбачених частиною п'ятою статті 130 ГПК України.
Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п'ятою статті 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України.
Відповідно до частини вісім статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката надані суду в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (Постанова ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Так, 14 січня 2020 року між Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Валерія Гейка" (адвокатське бюро) та Приватним підприємством "Фірма "ФБМ" (клієнт, позивач) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги (а.с.84 том 2).
За умовами пункту 1 договору клієнт в порядку та на умовах визначених цим договором дає завдання-доручення, а адвокатське бюро зобов'язується відповідно до завдання - доручення клієнта надати йому за плату, правничу допомогу щодо здійснення представництва і захисту прав та інтересів клієнта в судах усіх інстанцій та юрисдикцій України, у тому числі у господарських судах України та Верховному Суді за будь-якими спорами, у тому числі, але не виключно, щодо виниклого спору стосовно усунення клієнту перешкод у використанні належним йому на праві власності майном, розміщеним на території центрального ринку міста Дніпра "Озерка", в підприємницькій діяльності.
Клієнт делегує адвокатському бюро наступні права, представництво інтересів клієнта у судах всіх інстанцій та юрисдикцій, зокрема: приймати участь у судових засіданнях; розробляти правову позицію у справі; складати, підписувати та подавати від імені клієнта заяви, клопотання, скарги та інші документи, у тому числі, але не виключно, позовні заяви (у т.ч. - зустрічні), заяви про відмову від позову, заяви про залишення позову без розгляду, мирові угоди; готувати позовні матеріали та подавати їх в суд; знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, постанов, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають підчас судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення, постанови і ухвали суду, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовитись від позову, визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов, укладати мирову угоду, користуватися усіма без виключення процесуальними правами, наданими учасникам справи положеннями чинних в Україні Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 1.2 договору).
Згідно п. 2.1.1 договору адвокатське бюро зобов'язується належним чином і в повному обсязі надавати вказану в п.1 даного договору правничу допомогу.
Клієнт зобов'язується відповідно до порядку та строків, що зазначаються в договорі та/або у додаткових угодах до нього, які є його невід'ємною частиною, оплатити адвокатському бюро гонорар-винагороду за надання правничої допомоги клієнту. Окрім гонорару сплачувати адвокатському бюро інші обов'язкові платежі, пов'язані з виконанням доручення (державне мито, судовий збір, плата за проведення експертизи, транспортні видатки, тощо) (п. 2.2.5, 2.2.6 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору клієнт зобов'язується сплатити адвокатському бюро гонорар - винагороду за надання правничої допомоги клієнту, що надається шляхом оплати виставлених адвокатським бюро рахунків за надання правничої допомоги протягом 365 календарних днів з дня отримання рахунку, в порядку почасової оплати виходячи із розрахунку вартості 1 години допомоги/3000грн шляхом оплати готівкою або в безготівковому порядку на банківський рахунок адвокатського бюро. Датою оплати гонорару є дата надходження готівкових грошових коштів або на банківський рахунок адвокатського бюро. Під годиною, витраченою адвокатським бюро, співробітниками, партнерами у даному пункті розуміється кожна розпочата година незалежно від кількості витрачених в ній хвилин.
При розрахунку розміру гонорару враховується час, витрачений адвокатським бюро, його партнерами та співробітниками, які надають правничу допомогу, передбачену умовами даного договору, клієнту в робочий час. Під робочим часом у цьому випадку розуміється, час: з 9-00 годин до 18-00 годин у робочі дні, визначені згідно чинного трудового законодавства України. У разі надання адвокатським бюро правничої допомоги, на вимогу клієнта, в неробочий час, святкові та вихідні дні оплата такої правничої допомоги здійснюється у подвійному розмірі (п. 3.2 договору).
Пунктом 3.5 договору визначено, що за результатами надання правничої допомоги складається Акт про надання правничої допомоги, який підписується повноважними представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро правничої допомоги і її вартість. На письмову вимогу клієнта адвокатське бюро може надавати Акти про надання правничої допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правничої допомоги із конкретизацією видів наданої допомоги. Акт надається клієнту особисто, або надсилається нарочним, факсимільним зв'язком, електронною поштою або поштою за адресою клієнта, зазначеною в цьому договорі.
В Акті про надання правничої допомоги сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи розмір гонорару. В цьому випадку в питаннях щодо розміру гонорару та порядку його оплати сторони керуються умовами Акту про надання правничої допомоги (п. 3.8 договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє 5 (п'ять) років (п. 5.1 договору).
Додатковою угодою №1 від 10.01.2025 до договору про надання правничої допомоги сторони внесли зміни до п.5.1. договору, виклали цей пункт в наступній редакції: "Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє 10 (десять) років, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором" (а.с.85 том 2).
Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Валерія Гейка" складено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги №1 від 14.01.2020, з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.01.2025, укладеним між Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Валерія Гейка" та Приватним підприємством "Фірма "ФБМ" (а.с. 83 том 2).
24 грудня 2024 року Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Валерія Гейка" (адвокатське бюро) та Приватним підприємством "Фірма "ФБМ" (клієнт) складено та підписано Акт про надання правової допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги №1 від 14.01.2020 (а.с. 18-19 том 8).
Відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 14.01.2020 під час розгляду Господарським судом Дніпропетровської області судової справи №904/5442/25 за позовом Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" про усунення перешкод в користуванні майном, бюро надало клієнту, а клієнт прийняв наступну правничу (правову) допомогу:
30.09.2025 - 16.12.2025 - вивчення, попереднє опрацювання та правовий аналіз матеріалів, наданих клієнтом щодо предмету спору з ТОВ "КП Центральний ринок", по господарській справі №904/5442/25 - 10 годин, ставка погодинної оплати - 3000,00грн на загальну суму 30000,00грн;
Формування правової позиції клієнта. Консультування клієнта щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи. Підготовка, складання та подання заяви по суті - відзиву клієнта на позовну заяву до ТОВ "КП Центральний ринок", про усунення перешкод у користуванні майном (14.10.2025).
Підготовка, складання, оформлення та подання клопотання про долучення доказів (16.12.2025).
27.10.2025, 24.11.2025, 24.12.2025 - участь адвоката в якості представника клієнта у судових засіданнях Господарського суду Дніпропетровської області по справі - витрачено 3 години, ставка погодинної оплати - 3000,00грн на загальну суму 9000,00грн;
24.12.2025 - підготовка, складання, оформлення та подання до суду заяви клієнта про ухвалення додаткового рішення суду, детального опису виконаних робіт, акту виконаних робіт та ін. документів щодо стягнення з відповідачів по справі витрат на професійну правничу допомогу, 1год, 3000грн/за год, загальна вартість - 3 000,00грн.
Всього 14год, 3000грн/за год, загальна вартість - 42 000,00грн.
За змістом і результатами правової допомоги, що надані бюро, клієнт претензій не має.
Цей акт є підставою для проведення розрахунків за договором про надання правничої (правової) допомоги №1 від 14.01.2020.
Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір про надання правничої (правової) допомоги від 14.01.2020; ордер серії АЕ №1434115 від 14.10.2025 (а.с. 182 том 1). Статус адвоката Гейко Валерія Івановича підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії №1374 від 21.03.2005 (а.с. 88 том 2).
Адвокатське бюро "Адвокатське бюро Валерія Гейка" виставило Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" рахунок №24/12/25 від 24.12.2025 на оплату винагороди (гонорару) за надання правничої (правової) допомоги на суму 42000,00грн без ПДВ (а.с. 87 том 2).
Доказів оплати відповідачем послуг, наданих йому адвокатом у межах вказаного договору, на час розгляду заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не надано.
Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на таке.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (ст. 1312 Конституції України).
Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
У разі відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, які надаються адвокатом, суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (постанова Касаційного господарського суду від 09.12.2021 у справі №922/3812/19).
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 126 ГПК України).
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу заперечує, вважає заявлену суму витрат занадто великою для даної справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц)
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (ч.5 ст.126 ГПК, постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 ГПК неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Обґрунтовуючи свої доводи щодо неспівмірності заявлених вимог позивач не вказує розмір ринкових цін на юридичні послуги, які склалися у Дніпропетровському регіоні, лише зазначає, що заявлена відповідачем сума на професійну правову допомогу є занадто великою.
За розрахунком відповідача адвокатом Гейко В.Г. витрачено під час супроводження даної справи 14 годин на загальну суму 42000,00грн.
Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений в акті про надання правової допомоги від 24.12.2025 та встановлено, що до Акту про надання правової допомоги від 24.12.2025 включено така послуга, як: підготовка, складання, оформлення та подання до суду заяви клієнта про ухвалення додаткового рішення суду, детального опису виконаних робіт, акту виконаних робіт та ін. документів щодо стягнення з позивача по справі витрат на професійну правничу допомогу, 1год, 3000грн/за год, загальна вартість - 3 000,00грн.
Утім, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (Постанова об'єднаної палати КГС ВС від 02.02.2024 у справі №910/9714/22).
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат відповідачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); предметом позову та значенням справи для сторони, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" та стягнення на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 39 000,00грн.
Стосовно доводів позивача про те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснення ним фактичних витрат на професійну правничу допомогу, суд вже зазначав, що відповідно до норм господарського процесуального законодавства, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Матеріалами справи підтверджується обсяг наданих адвокатом послуг на правничу допомогу. Відповідно до п.3.1. договору на правничу допомогу № 1 від 14.01.2020, відповідач зобов'язується сплатити адвокатському бюро гонорар-винагороду за надання правничої допомоги протягом 365 календарних днів з дня отримання рахунку, в порядку почасової оплати.
Щодо тверджень про недоведеність відповідачем необґрунтованості дій позивача суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 у справі №917/243/22 вказував, що самим фактом звернення до суду із такою заявою (про залишення позову без розгляду) позивач визнав передчасність пред'явлення позову до відповідача, а, отже, необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії (п.14 постанови). При цьому суд враховує надання відповідачем усіх процесуальних заяв по суті справи в установлені строки: відзив на позовну заяву та перелік документів, доданих до нього (а.с.82-99 том 1); заперечення на відповідь на відзив (а.с.38-41 том 2), клопотання про долучення доказів (а.с.49-50 том 2) та участь адвоката в кожному судовому засіданні.
Позивач звертає уваг, що судові засідання, які відбувалися 27.10.25, 24.11.25 та 24.12.25 тривали менше години кожне. Оскільки, за умовами договору на правничу допомогу під годиною, витраченою адвокатським бюро, співробітниками, партнерами у даному пункті розуміється кожна розпочата година незалежно від кількості витрачених у ній хвилин, обчислення вартості наданих послуг за участь адвоката у судовому засіданні як за повну годину є правомірним.
За таких обставин, суд вбачає підстави для часткового задоволення заяви Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" про розподіл судових витрат на правову допомогу та стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39000,00грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" про розподіл судових витрат на правову допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" (ідентифікаційний код 01557911, місцезнаходження: вул. Степана Бандери, буд.2, м. Дніпро, 49038) на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" (ідентифікаційний код 19151859; проспект Науки, будинок 8А, м. Дніпро, 49000) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39000,00грн (тридцять дев'ять тисяч гривень 00 копійок).
В іншій частині заяви Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" - відмовити.
Видати наказ після набрання додатковою ухвалою законної сили.
Додаткова ухвала набирає законної сили 06.01.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.М. Євстигнеєва