вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
06.01.2026м. ДніпроСправа № 904/7499/25
За заявою Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра
про вжиття заходів забезпечення позову
У справі
за позовом Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра (49006, м. Дніпро, вул. Робоча, 24А, код ЄДРПОУ/умовний код: 0290993821) в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 37508596), позивача-2: Державного центру зайнятості (01601, місто Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 03491079)
до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення коштів у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання мікрогранту в сумі 147 000,00грн.
Суддя Панна С.П.
Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, позивача-2: Державного центру зайнятості звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача до Державного бюджету України в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України внаслідок неналежного виконання умов за договором про надання мікрогранту заборгованість у сумі 147 000 грн (сто сорок сім тисяч гривень) та перерахувати на р/рUA683004650000029093142000001 код ЄДРПОУ 00032129, МФО 300465 (юридична та поштова адреса AT «Ощадбанк»: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, тел.: +380(44)3630133) призначення платежу: повернення повної суми гранту на створення або розвиток власного бізнесу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання мікрогранту від 08.12.2022р.
Разом з позовною заявою прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, які належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах та на нерухоме майно, яке належать на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: частки на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 56,1 кв.м. (РНОНМ 1584998812101) та земельну ділянку, кадастровий номер 1221487500:02:009:0054, загальною площею 0,1962 га (РНОНМ 908410212214).
Прокурор зазначає, що з урахуванням предмету спору, а саме, стягнення із ОСОБА_1 бюджетних коштів у розмірі 147 000 грн, розпорядником яких є Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, через неналежне виконання умов договору надання мірогранту, у цьому випадку позовні вимоги спрямовані, перш за все, на задоволення потреб інтрересів держави.
Разом з цим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 56,1 кв.м. (РНОНМ 15849998812101) та право власності на земельну ділянку АДРЕСА_3 , кадастровий номер 1221487500:02:009:0054, загальною площею 0,1962 га (РНОНМ 908410212214). Державна реєстрація права власності на спірне майно за відповідачем, у разі відсутності забезпечення позову, дає право відповідачу здійснювати заходи щодо поділу, об'єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна та вчиняти інші дії, а саме вільно відчужувати його третім особам (як фізичним так і юридичним).
Таким чином, враховуючи правомочності власника, які визначені у ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України, обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження відповідачем спірного майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача в межах даної справи.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись майном або грошовими коштами, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (іншого речового права) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
На підставі ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
У п.п. 47-48 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3)співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості поданої позовної заяви є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 21.09.2023 у справі № 922/1856/23, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23 та від 07.11.2024 у справі № 915/538/24.
Також за правовим висновком, викладеним у п. 24 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Аналогічний правовий висновок про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.
Ненакладення арешту на нерухоме майно відповідача надалі унеможливить виконання судового рішення, що, у свою чергу, призведе до порушення принципу обов'язковості судового рішення, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України.
Отже, накладення арешту на належне відповідачу на праві власності нерухоме майно буде співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з нього грошових коштів.
Разом з тим, накладення арешту на грошові кошти боржника в межах суми стягнення співвідноситься з предметом позову про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок. Крім того, існує зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, а тому вжиття судом такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Суд звертає увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача. За таких обставин вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитись належними йому грошовими коштами) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає достатньо обґрунтованим припущення, що ненакладення арешту на грошові кошти відповідача може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовної заяви.
Здійснивши оцінку адекватності обраних заявником заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти відповідача, суд дійшов висновку, що запропоновані заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав боржника, оскільки нерухоме майно та грошові кошти фактично залишаться у володінні відповідача, а буде обмежено лише можливість розпоряджатись ними на час розгляду справи в суді.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
У даному випадку суд не вбачає підстав для застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін. Але лише в межах ціни позову.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра - задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти, які належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах та на нерухоме майно, яке належать на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: частки на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 56,1 кв.м. (РНОНМ 1584998812101) та земельну ділянку, кадастровий номер 1221487500:02:009:0054, загальною площею 0,1962 га (РНОНМ 908410212214), у межах ціни позову 147 000,00грн.
Стягувач: Західна окружна прокуратура міста Дніпра (49006, м. Дніпро, вул. Робоча, 24А, код ЄДРПОУ/умовний код: 0290993821) в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 37508596), позивача-2: Державного центру зайнятості (01601, місто Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 03491079)
Боржник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 06.01.2026.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки - до 06.01.2029.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню незалежно від пред'явлення до примусового виконання.
Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя С.П. Панна