вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" грудня 2025 р. Справа № 910/15201/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників:
від ОСОБА_1 : Мещанінов А.М.
від ОСОБА_2 : Дядюра Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 (дата підписання: 08.08.2025) (суддя Полякова К.В.)
у справі № 910/15201/24 Господарського суду міста Києва
за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Шарм-2000",
до ОСОБА_2
про відшкодування збитків у розмірі 933 000,00 грн
Короткий зміст заяви про винесення додаткового рішення (щодо вирішення питання про розподіл судових витрат)
17.06.2025 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про винесення додаткового рішення (щодо вирішення питання про розподіл судових витрат) у справі № 910/15201/24, в якій просив суд винести додаткове рішення в даній справі щодо вирішення питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), яким стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/15201/24 заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині заяви відмовлено.
Додаткове рішення мотивовано тим, що з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, враховуючи заперечення позивача, конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, складність та об'єм справи, кількість та обсяг підготовлених адвокатом відповідача процесуальних документів, кількість засідань та тривалість розгляду справи судом, необхідним та обґрунтованим є зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/15201/24, ОСОБА_2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні заяви та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви повністю.
За доводами скаржника, позивач, подаючи заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, не надав жодних належних та допустимих доказів, а також обґрунтованих підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, але при цьому суд першої інстанції самостійно визначив розмір понесених витрат на правничу допомогу відповідача.
Скаржник не погоджується з висновками та мотивами суду першої інстанції для зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу на 90 %. На переконання скаржника, враховуючи фактичний зміст та обсяг наданої адвокатом відповідача професійної правничої допомоги, витрачений адвокатом час на надання відповідних послуг, складність справи, витрати на професійну правничу допомогу мали бути відшкодовані відповідачу в повному обсязі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/15201/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 25.11.2025 о 10:40.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/15201/24; розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.12.2025 о 09:50.
Позиції учасників справи
ОСОБА_1 подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу є надмірним, неспіврозмірним розміру таких вимог категорії справи, а також відповідачем необґрунтовано завищено кількість часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, складання документів, що не були необхідними для розгляду даної справи, та заявлену тривалість судових засідань.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 16.12.2025 з'явились представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
ОСОБА_1, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Шарм-2000", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків у розмірі 933 000,00 грн, заподіяних Товариству з обмеженою відповідальністю "Шарм-2000" під час перебування відповідача на посаді директора товариства.
У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що орієнтовна сума судових витрат на правничу допомогу, які він очікує понести, становить 200 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Шарм-2000", відмовлено повністю.
20.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_2 про винесення додаткового рішення (щодо вирішення питання про розподіл судових витрат) у справі № 910/15201/24 (надіслана на адресу суду 17.06.2025), в якій відповідач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у даній справі в розмірі 200 000,00 грн.
ОСОБА_1 , у свою чергу, подав до Господарського суду міста Києва письмові заперечення на заяву відповідача про винесення додаткового рішення (щодо питання про розподіл судових витрат), в якій просив суд у задоволенні вказаної заяви відмовити.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з підстав ухвалення додаткового рішення є невирішення при ухваленні рішення питання про судові витрати.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
У відзиві на позовну заяву відповідачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн.
Суд враховує, що заява відповідача про винесення додаткового рішення (щодо вирішення питання про розподіл судових витрат) у даній справі з доказами понесення відповідних витрат надіслана 17.06.2025 засобами поштового зв'язку, тобто подана в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
У вказаній заяві відповідач просив суд стягнути з ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат заявником надано суду копії: договору № 16/03-20 про надання правової допомоги від 16.03.2020, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Унілекс" (Об'єднання) та ОСОБА_2 (Клієнт), за умовами якого Клієнт доручає, а Об'єднання зобов'язується надавати за винагороду Клієнту чи вказаним ним особам правову допомогу в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим Договором, його додатками; додатка № 3 від 20.01.2025 до Договору, згідно з яким сторони погодили обсяг робіт та розмір гонорару (винагороди) за надання правової допомоги у справі № 910/15201/24 у розмірі 200 000,00 грн; акта приймання-передачі наданих послуг від 13.06.2025, згідно з яким Об'єднанням надано Клієнту такі послуги: вивчення позовної заяви та додатків до неї по справі № 910/15201/24, підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з аналогічних справ, надання правової консультацій, роз'яснень Клієнту щодо можливих варіантів дій та розроблення стратегії захисту прав Клієнта; підготовка та подача відзиву на позовну заяву по справі № 910/15201/24 про відшкодування збитків; підготовка та подача заперечення на відповідь на відзив по справі № 910/15201/24; підготовка та подача заперечення на клопотання про витребування доказів по справі № 910/15201/24; підготовка та подача заперечення на клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження по справі № 910/15201/24; підготовка та подача заперечення на клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи № 910/15201/24; участь адвоката Об'єднання в судових засіданнях у Господарському суді міста Києва щодо представництва інтересів Клієнта по справі № 910/15201/24, які відбувалися 31.01.2025, 13.02.2025, 27.02.2025, 20.03.2025, 12.06.2025. Загальна вартість наданих послуг у справі № 910/15201/24 становить 200 000,00 грн.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).
Така правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.
Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З урахуванням наведеного, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.
Судом першої інстанції правильно враховано складність юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі та об'єм справи, кількість та обсяг підготовлених адвокатом документів, кількість засідань, конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із місцевим господарським судом, зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та ціною позову.
Відтак, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, у зв'язку із чим заява відповідача про ухвалення додаткового рішення в даній справі підлягає частковому задоволенню. Скаржник, звертаючись до суду апеляційної інстанції, вказаних висновків суду першої інстанції не спростував.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/15201/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
Виходячи з положень ст. 129 ГПК України, під час оскарження додаткового рішення, яким вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, що виключає необхідність здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.
Керуючись ст. 74, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/15201/24 залишити без змін.
3. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена та підписана - 05.01.2026.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська