79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"31" грудня 2025 р. Справа №926/2187/25
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянув апеляційну скаргу Чернівецької міської ради №01/02-18-12513/1 від 15.10.2025
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025, суддя Гурин М.О., м. Чернівці, повний текст ухвали складено 07.10.2025
про зупинення провадження у справі
у справі № 926/2187/25
за позовом Чернівецької міської ради
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «БУДДЕТАЛЬ»
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 964 913,97 грн.,
Короткий зміст заяви про зупинення провадження у справі
02.07.2025 до Господарського суду Чернівецької області надійшла позовна заява Чернівецької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Буддеталь» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 964 913,97 грн.
06.10.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Буддеталь» подало клопотання до Господарського суду Чернівецької області про зупинення провадження у справі №926/2187/25.
Клопотання про зупинення провадження у справі обґрунтовано неможливістю розгляду справи № 926/2187/25 до вирішення Чернівецьким окружним адміністративним судом пов'язаної адміністративної справи №600/5948/24-а за позовом ТОВ «Буддеталь» до ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконною та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105, розташованої в м. Чернівці вул. Лейтенанта Маланчука Олександра, 40, площею 1,8017 га.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025 клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№3335) задоволено. Зупинено провадження у справі №926/2187/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №600/5948/24-а, яка розглядається Чернівецьким окружним адміністративним судом. Зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у цій справі.
Ухвала суду обґрунтована тим, що Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням у справі №600/5948/24-а визнав протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області щодо здійснення 28.11.2023 державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105 за адресою: вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 40, м. Чернівці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).
Враховуючи те, що цільове призначення земельної ділянки є однією із складових, яка впливає на визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка в свою чергу є основою для визначення обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо стягнення безпідставно збережених коштів, та те, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/5948/24-а визнано протиправними дії орану щодо здійснення 28.11.2023 державної реєстрації земельної ділянки з даним цільовим призначенням та можливим визначенням іншого цільового призначення, що може вплинути на визначення як нормативної грошової оцінки земельних ділянок так і заявленої суми позову, місцевий господарський суд прийшов до висновку про неможливість її розгляду до набрання рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.09.2025 по справі №600/5948/24-а законної сили.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи
16.10.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга Чернівецької міської ради №01/02-18-12513/1 від 15.10.2025 на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025 про зупинення провадження у справі у справі № 926/2187/25.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі, неправильно застосував норми процесуального права та неповно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Зупиняючи провадження, суд безпідставно послався на пункт 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у цій справі відсутня об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення адміністративної справи №600/5948/24-а. Наявні у матеріалах справи докази дають змогу встановити та оцінити всі фактичні обставини, необхідні для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів, без очікування на результат розгляду іншої справи.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №600/5948/24-а не набрало законної сили та оскаржується в апеляційному порядку, а тому не може бути покладене в основу висновку про неможливість розгляду цієї справи. Навіть у разі набрання ним законної сили скасування державної реєстрації земельної ділянки можливе виключно з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням та за умови одночасного припинення речових прав, що свідчить про відсутність впливу такого рішення на правовідносини, які склалися у попередній період, за який заявлено вимоги про стягнення коштів.
Предмет спору у цій справі та предмет розгляду адміністративної справи є різними, а сама по собі взаємопов'язаність справ не свідчить про неможливість їх самостійного розгляду. Незалежно від результату розгляду справи №600/5948/24-а господарський суд має достатні правові підстави для вирішення спору по суті з урахуванням підстав позову та наданих доказів.
Крім того, позиція суду першої інстанції є суперечливою, оскільки аналогічне клопотання відповідача про зупинення провадження у справі вже розглядалося судом та було відхилене ухвалою від 05.08.2025, однак за відсутності нових обґрунтованих підстав суд повторно розглядаючи останнє задовольнив таке клопотання.
Висновки суду щодо можливого визначення іншого цільового призначення земельної ділянки та впливу цього на нормативну грошову оцінку і розмір позовних вимог є припущеннями, не ґрунтуються на вимогах земельного законодавства та суперечать встановленій процедурі формування, зміни або скасування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.
Отже, зважаючи на вищевикладене, скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025 у справі №926/2187/25 про зупинення провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
27.10.2025 від відповідача-товариства з обмеженою відповідальністю «БУДДЕТАЛЬ» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує про те, що Господарський суд Чернівецької області при винесенні ухвали про зупинення провадження у справі № 926/2187/25 правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги Чернівецької міської ради висновків Господарського суду Чернівецької області не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. З огляду на це, просить у задоволенні апеляційної скарги Чернівецької міської ради на ухвалу Господарського суду в справі №926/2187/25 відмовити в повному обсязі. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025 року про зупинення провадження у справі № 926/2187/25 залишити без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2025 справу №926/2187/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернівецької міської ради №01/02-18-12513/1 від 15.10.2025 на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025 про зупинення провадження у справі у справі № 926/2187/25. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Переглянувши ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Водночас відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має права самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4 та 6 статті 75 ГПК України).
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19.
Також колегія суддів враховує постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, в якій зазначено: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Крім того, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога у вигляді компенсації міській раді вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України за використання землекористувачем(відповідачем) сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди.
Розмір стягнення розрахований на основі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за відповідачем зареєстровано право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Чернівецька обл., м.Чернівці, вул.Лейтенанта Олександра Маланчука, 40.
Зазначений об'єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105. Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №600/5948/24-а, яка розглядається Чернівецьким окружним адміністративним судом.
Апеляційним судом встановлено, що предметом розгляду справи №600/5948/24-а є питання визнання незаконною та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105 розташованої в м. Чернівці, вулиця лейтенанта Маланчука Олександра, 40 площею 1,8017 га.
Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру регламентована Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Законом №1952-IV). За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами Закону №1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пункті 127 постанови від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)].
Абзацами другим та четвертим частини третьої статті 26 Закону №1952-IV у чинній редакції передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі якщо в Державному реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV у чинній редакції державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
У той же час, предметом розгляду у цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю за період з 28.11.2023 по 07.05.2025.
Апеляційний суд зазначає, що положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі N 905/1680/20.
Апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження про відсутність підстав стверджувати про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи і встановлення та оцінку певних конкретних обставин (фактів), що мають суттєве значення для вирішення цього спору в межах господарського судочинства, оскільки цей спір відноситься до юрисдикції господарських судів.
При цьому, взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у інший справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №600/5948/24-а, суд першої інстанції має можливість самостійно встановити обставини на підставі наявних доказів у цій справі, надати їм правову оцінку з урахуванням предмету та підстав позову, на які покликався позивач.
З огляду на викладене, судом першої інстанції не наведено об'єктивної неможливості встановлення обставин у цій господарській справі, оскільки до компетенції господарського суду належить оцінка доказів щодо розміру стягнення безпідставно збережених коштів, що входить до предмета доказування в цій справі.
Колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі, не дотримавшись при цьому приписів пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.
Водночас варто звернути увагу на те, що виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 910/31771/18, від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19, від 20.01.2021 у справі № 906/129/20, від 01.04.2021 у справі № 902/1177/15, від 13.05.2021 у справі № 917/349/20.
Отже, оскаржувана ухвала постановлена з неповним дотриманням пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, оскільки не містить аргументованих та переконливих мотивів щодо необхідності зупинення провадження у справі як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 600/5948/24-а, так і стосовно того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При цьому наявність або відсутність підстав для зупинення провадження у справі в порядку п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України оцінюється судами в кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи та наявних у них доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Ухвала Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025 у цій справі підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу Чернівецької міської ради №01/02-18-12513/1 від 15.10.2025-задоволити.
Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025 у справі № 926/2187/25-скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду для продовження розгляду по суті.
Головуючий (суддя-доповідач) С.М. Бойко
Судді Т.Б. Бонк
Г.Г. Якімець