справа № 991/9831/25
провадження № 22-ц/991/33/25
Головуючий в І інстанції - Ткаченко О.
Суддя-доповідач: Никифоров А. С
25 грудня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
судді-доповідача Никифорова А. С.,
суддів Павлишина О. Ф.,
Чорної В. В.,
секретар судового засідання Стойка К. М.,
за участі:
представників відповідачів - адвокатів Коротюка М. Г., Лисенка С. М.,
прокурора Макара О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Коротюка Михайла Геннадійовича, представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Лисенка Сергія Миколайовича на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25.09.2025 про забезпечення позову, постановлену у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко О., судді Криклива Т. Г., Чернова О. В., 25.09.2025 у місті Києві, повний текст якої складено 22.10.2025,
1. Короткий зміст та мотиви
оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.09.2025 задоволено заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макара Олега Ігоровича про забезпечення позову про визнання необґрунтованими активів, накладено арешт на актив, який є предметом спору:
- транспортний засіб марки та моделі Mercedez-Benz GLK 220CDI, 2011 року випуску, VIN код: НОМЕР_1 , вартістю 425156 гривень, який на праві власності належить Відповідачу - ОСОБА_1 ,
а також на інші активи відповідачів, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а саме:
- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 ;
- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_3 .
Ухвала обґрунтована тим, що в провадженні колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває заява держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макара О. І. про визнання необґрунтованими активами на суму 2 845 696 грн і стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 цих активів (їх вартості).
Так, на думку прокурора, ОСОБА_1 набув необґрунтовані активи, а також надавав доручення на набуття таких активів іншим фізичним особам, та міг прямо чи опосередковано вчиняти щодо цих активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, перебуваючи на посаді заступника начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Одеській області, тобто будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до підпункту «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».
ОСОБА_2 , який є близькою особою (батьком) ОСОБА_1 , здійснив придбання активу, щодо якого ОСОБА_1 міг прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
ОСОБА_3 , яка є близькою особою (матір'ю) ОСОБА_1 , здійснила придбання активу, щодо якого ОСОБА_1 міг прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Із матеріалів провадження вбачається, що активом, який є предметом спору та щодо обґрунтованості набуття якого відповідачем у прокурора існує обґрунтований сумнів є рухоме майно - транспортний засіб марки та моделі Mercedez-Benz GLK 220CDІ, вартістю 425 156 грн., який був набутий 19.09.2020 тещею ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та у подальшому за договором купівлі-продажу від 22.03.2025 проданий ОСОБА_1 за 250 000 грн.
При цьому, частина активів, які позивач вважає необґрунтовано набутими, наразі не перебуває у власності відповідачів - транспортний засіб марки та моделі Lexus ES 250, 2016 року випуску, вартістю 750 000 грн, та транспортний засіб марки та моделі Mercedez-Benz GLE 350D, 2017 року випуску, вартістю 1 670 540 грн. А тому існує потреба в арешті іншого нерухомого майна відповідачів - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_2 , та квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить ОСОБА_3 , з огляду на те, що виконання у майбутньому судового рішення шляхом звернення стягнення на доходи боржників буде істотно ускладненим, оскільки їхні доходи є незначними порівняно із вартістю необґрунтованих активів.
Оскільки зазначені активи можуть бути визнані необґрунтованими та стягнуті в дохід держави, на переконання суду, існують правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову в цій категорії справ шляхом накладення арешту на актив, який є предметом спору - транспортний засіб марки та моделі Mercedez-Benz GLK 220CDІ, що належить відповідачу ОСОБА_1 , а також інші активи відповідачів, які відповідають їх вартості: нерухоме майно (квартири), що належать на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
2. Короткий зміст вимог
та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, а також невідповідність висновків суду матеріалам провадження, представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Кортюком М. Г. подано апеляційну скаргу, у якій апелянт прохає зазначене рішення скасувати; ухвалити нове рішення, яким заяву прокурора САП Макара О. І. про забезпечення позову повернути або відмовити у її задоволенні.
Представник відповідача зазначає, що прокурор САП Макар О. І. не сплатив судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, що б мало бути наслідком її повернення.
Прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. ОСОБА_1 не вчинив жодних дій на невиконання судового рішення, він залишається власником транспортного засобу, який є предметом спору.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лисенко С. М. стверджує про порушення судом норм процесуального та матеріального права, прохає ухвалу ВАКС від 25.09.2025 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви прокурора САП про забезпечення позову.
Адвокат зазначає, що суд здійснив формальний розгляд клопотання прокурора про забезпечення позову без повідомлення відповідачів, порушивши гарантію для відповідачів у даній категорії справ, передбачену ч. 5 ст. 153 ЦПК.
Відповідно до заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що було виявлено факт набуття ОСОБА_1 , а також за його дорученням іншими фізичними особами активів з ознаками необґрунтованості вартістю 2 845 696 грн. Обґрунтовуючи співмірність арешту, прокурор зазначив вартість двох об'єктів нерухомого майна, що належать відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить 864655 грн та 60 000 грн, та є меншою ніж вартість відчужених транспортирних засобів - автомобілів Lexus ES 250 та Mercedez-Benz GLE 350D. Суд сприйняв такий довід прокурора та вважав, що такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
При чому предметом позову прокурора є матеріально-правова вимога про стягнення з ОСОБА_2 750000 грн в якості вартості транспортного засобу марки Lexus ES 250, який на його думку є необґрунтованим активом.
Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості майна на теперішній час ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 становить 3 189 579 грн.
Накладення арешту на квартиру ОСОБА_2 повинно бути співмірним із позовною вимогою до нього - а саме вартістю транспортного засобу Lexus ES 250 в розмірі 750 000 грн.
Прокурор не навів у чому полягають ризики невиконання або унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Лисенко С. М. в апеляційній скарзі стверджує про порушення судом норм процесуального та матеріального права, прохає ухвалу ВАКС від 25.09.2025 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви прокурора САП про забезпечення позову.
Адвокат зазначає, що суд здійснив формальний розгляд клопотання прокурора про забезпечення позову без повідомлення відповідачів, порушивши гарантію для відповідачів у даній категорії справ, передбачену ч. 5 ст. 153 ЦПК.
Також зауважує про неспівмірність застосованих заходів забезпечення позову із заявленими прокурором вимогами.
Прокурор не надав до заяви про забезпечення позову докази ринкової вартості квартири, що належить ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , що позбавило суд можливості оцінити співмірність такого заходу забезпечення позову.
Адвокат зауважує, що прокурор не навів у чому полягають ризики невиконання або унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову
3.Узагальнений виклад позицій
учасників апеляційного провадження.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Коротюк М. Г. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Також підтримав доводи апеляційних скарг адвоката Лисенка С. М.
Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Лисенко С. М. наполягав на незаконності оскаржуваної ухали ВАКС, яку прохав скасувати з підстав, викладених в його апеляційних скаргах.
Прокурор САП Макар О. І. заперечував проти апеляційних скарг, посилаючись на відсутність доводів, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Наголосив, що при поданні заяви про забезпечення позову ним ставилось питання про її розгляд без повідомлення відповідачів, що відповідало вимогам ч. 5 ст. 153 ЦПК України. Також пояснив, що при врахуванні співмірності вартості активів відповідача ОСОБА_2 із заявленими позовними вимогам до нього, він керувався оцінкою майнових прав станом на 2016 рік.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, про поважність причин неприбуття суду не повідомили.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відтак, враховуючи викладене та позицію представників відповідачів, які не заперечували проти розгляду апеляційних скарг за відсутності осіб, яких вони представляють, апеляційний розгляд проведено за відсутності вказаних учасників.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів та заперечення прокурора, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються Вищим антикорупційним судом у відповідності до ч. 4 ст. 23 ЦПК України. Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави у суді здійснюється прокурором САП.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
У заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи. Якщо у такій заяві про забезпечення позову порушується питання про її розгляд без повідомлення відповідача, у ній також має бути наведено належне обґрунтування такої необхідності (ч. 3 ст. 151 ЦПК).
У пунктах 47-48 постанови від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.
Водночас, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається із матеріалів апеляційного провадження, прокурор САП звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів про визнання необґрунтованими активів, в якій ставить вимогу про стягнення в дохід держави:
1)транспортного засобу марки та моделі Mercedez-Benz GLK 220CDI, 2011 року випуску, VIN код: НОМЕР_1 , вартістю 425156 гривень, який на праві власності належить ОСОБА_1 ;
2)вартості транспортного засобу марки та моделі Lexus ES 250, 2016 року випуску, VIN код: НОМЕР_2 , 750000 гривень з відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
3)вартості транспортного засобу марки та моделі Mercedez-Benz GLE 350D, 2017 року випуску, VIN код: НОМЕР_3 , мінімальною ринковою вартістю 1670540 гривень з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
У заяві про забезпечення позову прокурор САП прохав вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на актив, який безпосередньо є предметом спору - транспортний засіб марки та моделі Mercedez-Benz GLK 220CDI, а також на активи відповідачів, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а саме:
- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , вартість якої за даними Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 26.09.2016 становить 864 655,45 грн;
- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_3 , вартість якої за даними Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 28.05.2021 становить 60 000 грн.
Із таким доводами позивача погодився і суд першої інстанції, задовольнивши заяву прокурора в повному обсязі.
Колегія суддів не може погодиться з висновками суду першої інстанції в частині накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , виходячи із наступного.
В заяві про забезпечення позову в частині позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_2 , прокурор зазначав, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , придбана ОСОБА_2 26.09.2016 за 864655,45 грн, що вбачається з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Однак, відповідно до наявної в матеріалах провадження інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т. 1 а. п. 46-49) вбачається, що право власності на вказану квартиру було зареєстроване за ОСОБА_2 20.09.2019 без зазначення вартості даного об'єкту нерухомого майна.
Таким чином, матеріали провадження не містять відомостей, наданих позивачем про вартість квартири АДРЕСА_4 .
При цьому серед додатків до позовної заяви прокурора міститься копія договору № 1-9-7/32 від 26.09.2016 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_5 між ТОВ «Кадорр-Каманіна» та ОСОБА_5 , вартістю 864655,45 грн. Згодом на підставі додаткової угоди від 06.03.2019 права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав від ОСОБА_5 були передані ОСОБА_2 , без зміни вартості (т.1 а. п. 50 DVD-диск, «диск НАЗК32 жемчужинаДог на квартиру_32 жемчужина_батько.pdf», «диск НАЗК32 жемчужинаДод угода_32 жемчужина_батько.pdf»).
Поняття майнового права визначено у ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», відповідно до якої майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності, а також інші специфічні права та права вимоги.
Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (ч. 2 ст. 190 ЦК України).
Згідно зі ст. 656 ЦК України, майнові права можуть бути предметом договору купівлі-продажу. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.
Тобто, за договором купівлі-продажу майнових прав покупець отримує у власність не індивідуально визначене нерухоме майно з усіма притаманними йому властивостями, а майнові права на ще не існуюче майно, яке може стати таким при сукупності всіх передбачених договором обставин.
Таким чином, оскільки законодавцем не ототожнюються такі об'єкти цивільних прав як майнові права та нерухоме майно, невідповідним буде і застосування вартості майнового права до готового об'єкту нерухомого майна.
Як вже зазначалось, із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_4 як об'єкт житлової нерухомості зареєстроване за ОСОБА_2 20.09.2019 (а.п. 47).
Заперечуючи проти висновків суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову до відповідача ОСОБА_2 , адвокатом Лисенком С. М. суду апеляційної інстанції було надано Звіт про незалежну оцінку вартості житлової однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого ринкова вартість такого майна станом на 06.11.2025 становить 3 189 579,00 (а.п. 146-150), що значно перевищує розмір позовних вимог до ОСОБА_2 .
Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи заяву прокурора про забезпечення позову до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з нього та відповідача ОСОБА_1 (солідарно) вартості автомобіля Lexus ES 250 у 750 000,00 гривень, наклав арешт на майно, належне відповідачу ОСОБА_2 , вартістю 3 189 579, що явно не є співмірним із заявленими позивачем вимогами до даного відповідача.
Щодо доводів апеляційних скарг в інтересах відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , то, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прокурором доведено існування спору між сторонами та зв'язку між розміром позовних вимог із обраним заходом забезпечення позову і вартістю активів відповідачів.
Так, виходячи із матеріалів провадження, прокурором подано позов до ОСОБА_1 про стягнення в дохід держави транспортного засобу марки та моделі Mercedez-Benz GLK 220CDI, 2011 року випуску, вартістю 425156 гривень, що на праві власності належить ОСОБА_1 , який було набуто тещею останнього - ОСОБА_4 19.09.2020 та у подальшому за договором купівлі-продажу від 22.03.2025 відчужено ОСОБА_1 , та який, за твердженням позивача, набутий поза межами законних доходів відповідача ОСОБА_1 . Відтак накладення арешту на актив, який є предметом позову - транспортний засіб марки та моделі Mercedez-Benz GLK 220CDI, що належить ОСОБА_1 , відповідає меті та завданню застосуванню заходів забезпечення позову.
Що стосується доводів апеляційної скарги в частині забезпечення позову про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (солідарно) вартості транспортного засобу Mercedez-Benz GLE 350D, у розмірі 1 670 540 гривень, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині обґрунтованості застосування заходів забезпечення.
Так, прокурором заявлено позовні вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення солідарно в дохід держави вартості транспортного засобу марки та моделі Mercedez-Benz GLE 350D, 2017 року випуску, у 1670540 гривень, який було набуто ОСОБА_3 20.02.2021 і відчуженого у подальшому - 06.04.2024 третій особі.
Обґрунтовуючи розмір позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , прокурор посилається на вартість транспортного засобу марки та моделі Mercedez-Benz GLE 350D, 2017 року випуску, яка відповідно до консультації № 02/09/2025 від 02.09.2025 суб'єкта оціночної діяльності ПП «Ажіо» станом на 20.02.2021 складала 1 670 540 гривень (т.1 а. п. 50 DVD-диск, «2 том.pdf»).
В свою чергу, прокурором на підтвердження вартості об'єкта нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить відповідачці ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2021, надано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого вартість даної квартири складає 60 000 грн (т. 1 а.п. 49).
Хоча представник відповідача ОСОБА_3 не погодився з даною оцінкою і вважав її такою, що не відповідає реальній ринковій вартості вказаного об'єкту нерухомого майна, доказів на підтвердження таких тверджень суду апеляційної інстанції не надав, у зв'язку з чим, у колегії суддів відсутні підстави вважати вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить відповідачці ОСОБА_3 , іншою ніж зазначено прокурором.
Таким чином, застосування заходу забезпечення солідарних позовних вимог до ОСОБА_3 в розмірі 1 670 540 гривень, шляхом накладення арешту на належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 60 000 грн, є цілком співмірним.
Щодо доводів апеляційних скарг про невідповідність вимогам ЦПК дій суду першої інстанції, який розглянув заяву прокурора про забезпечення позову без виклику відповідачів, колегія суддів оцінює їх наступним чином.
Процесуальна можливість розгляду заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, без повідомлення відповідача, якщо це є необхідним з метою ефективності заходу забезпечення, прямо передбачена у ч. 5 ст. 153 ЦПК України.
Обґрунтовуючи необхідність розгляду заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, прокурор зазначав, що повідомлення відповідачів про розгляд такої заяви може поставити під загрозу ефективність заходу забезпечення позову. При цьому, прокурором наведено підстави на обґрунтування такої позиції із посиланням на обізнаність ОСОБА_1 як особи уповноваженої на виконання функцій держави з вимогами антикорупційного законодавства, існування доказів про оформлення майна відповідачем на третіх осіб, приховування з боку відповідача ОСОБА_1 фактів володіння та користування майном, фактично належним йому, та надання останнім недостовірних відомостей на запити НАЗК.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, судом першої прийнято обґрунтоване рішення про розгляд заяви прокурора без повідомлення відповідачів.
Крім того, хоча в суді першої інстанції представники відповідачів були позбавлені можливості навести свої заперечення проти вимог позивача, в той же час свої доводи та заперечення, разом з матеріалами на їх підтвердження виклали в апеляційних скаргах та додатках до них, а в ході апеляційного розгляду мали можливість надати відповідні пояснення, задати питання прокурору та взяти участь у дослідженні матеріалів провадження. Таким чином, в ході апеляційного розгляду представникам відповідачів була надана можливість повноцінно обстоювати права своїх довірителів перед судом. А тому доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються колегією суддів.
Крім цього, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Коротюк М. Г. в апеляційній скарзі наголошує, що під час звернення прокурора з заявою про забезпечення позову, він мав сплатити судовий збір та надати суду докази сплати. Але оскільки такі вимоги законодавства прокурором виконані не були, суд першої інстанції мав повернути таку заяву прокурору, чого не зробив.
Втім, така позиція апелянта не ґрунтується на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Судовий збір не справляється за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (пункт 15 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір»).
При цьому, на переконання колегії суддів,наведену норму закону слід тлумачити так, що у «справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави» прокурор звільняється від сплати судового збору як при зверненні до суду із позовом, так і при поданні інших заяв у межах цієї справи, в тому числі заяви про забезпечення позову.
Саме такий підхід відповідає практиці Верховного Суду, що відображена, зокрема, в ухвалах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 991/3401/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/101138376, від 04.10.2022 у справі № 991/366/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/106636580.
А відтак, такі доводи апеляційної скарги відхиляються судом.
5.Висновки суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
Оскільки за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції застосовано заходи забезпечення позову, які є неспівмірними до заявлених позивачем вимог до відповідача ОСОБА_2 , ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25.09.2025 в частині накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності слід скасувати із постановленням у цій частині нової ухвали, якою відмовити у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову про визнання необґрунтованими активів в частині накладення арешту на зазначену квартиру.
В іншій частині оскаржувана ухвала відповідає вимогам законності, обґрунтованості та відповідає принципу пропорційності, у зв'язку з чим решта вимог апеляційних скарг задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 150, 153, 259, 376, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Коротюка Михайла Геннадійовича та представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Лисенка Сергія Миколайовича - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лисенка Сергія Миколайовича - задовольнити частково.
Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25.09.2025 в частині накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1921750651101), що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 - скасувати.
У цій частині постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макара Олега Ігоровича про забезпечення позову про визнання необґрунтованими активів в частині накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1921750651101), що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .
В іншій частині ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25.09.2025 - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лисенка Сергія Миколайовича - без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя-доповідач А. С. Никифоров
Судді В. В. Чорна
О. Ф. Павлишин
Повний текст постанови складений 05 січня 2026 року.