06 січня 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025262020004112 від 19.12.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Герцаївського районного суду Чернівецької області від 22 грудня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Герцаївського районного суду Чернівецької області від 22 грудня 2025 року задоволено клопотання слідчого відділення № 2 (м.Герца) СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною середньою освітою, який не працює, не одружений, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» строком до 16 лютого 2026 року в межах строку досудового розслідування.
На вказане рішення слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Герцаївського районного суду Чернівецької області від 22 грудня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого відділення № 2 (м.Герца) СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до останнього більш м'який запобіжний захід - домашній арешт.
ЄУНСС: 714/1842/25НП:11-сс/822/1/26 Слідчий-суддя: ОСОБА_9
Категорія: ч.1 ст.121 КК України Суддя - доповідач: ОСОБА_1
Уважає, вищевказану ухвалу незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та через невідповідність висновків суду фактичними обставинами справи.
Зазначає, що застосований слідчим суддею запобіжний захід є надмірно суворим, необґрунтованим та таким, що не відповідає принципам справедливості, пропорційності та гуманізму, а тому ухвала підлягає скасуванню.
Указує і на те, що слідчий суддя не взяв до уваги особу підозрюваного ОСОБА_7 , який є особою молодого віку, не судимий, має постійне місце проживання, проживає із матір'ю, яка є інвалідом ІІІ групи, постійно працює неофіційно, не перебуває на спеціальних обліках, що свідчить про те, що він не становить суспільної небезпеки та може належним чином виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки без ізоляції його від суспільства.
На думку апелянта, встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є безпідставними, а посилання лише на тяжкість вчиненого злочину не може виправдовувати тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги, думку захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення слідчого судді суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів доходить такого.
Положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого, слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.
Як вбачається із наданих в апеляційний суд матеріалів провадження, СВ ВП №2 (м. Герца) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025262020004112 від 19.12.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за яким 19.12.2025 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у його вчинені та того ж дня слідчий відділення № 2 (м.Герца) СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , яке 22.12.2025 р. ухвалою слідчого судді було задоволено.
Матеріали, додані до клопотання слідчого та досліджені слідчим суддею, свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України, яка в апеляційній скарзі не оскаржується.
Що стосується встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то такі знайшли своє підтвердження та об'єктивно існують, а тому задля їх попередження необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, при цьому доводи захисника про недоведеність ризиків апеляційний суд вважає безпідставними.
Так, апеляційним суд погоджується із висновком слідчого судді про існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі.
Оцінюючи існування вказаного ризику, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім цього, відповідно до практики ЄСПЛ, особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі «Летельє проти Франції»).
Об'єктивно існує і ризик незаконного впливу на потерпілого у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, поєднаного з насильством щодо потерпілого.
Також, зважаючи на встановлені досудовим розслідуванням обставини, існує ризик того, що, перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_7 може вчиняти інші кримінальні правопорушення.
За таких обставин, існування вказаних ризиків у сукупності з даними про особу підозрюваного ОСОБА_7 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вказують на наявність підстав для застосування щодо нього найсуворішого запобіжного заходу - у вигляді тримання під вартою.
Підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, як про це просить сторона захисту, колегія суддів не вбачає, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його особу, а також встановлені слідчим суддею ризики. Крім того, на думку колегії суддів, такий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного в майбутньому.
Що стосується доводів апелянта про те, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження існування ризиків, зазначених у клопотанні, то такі є безпідставними, оскільки ризиком, у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Апеляційний суд звертає увагу і на те, що вимоги апеляційної скарги захисника, яка заперечує існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та одночасно просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у цій частині є суперечливими оскільки за змістом ст.194 КПК України будь-який запобіжний захід може бути застосований лише за наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із наведених ризиків.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, є несудимим, за місцем проживання характеризується з позитивного боку, проживає разом з матір'ю, яка являється інвалідом ІІІ групи і потребує підтримки та допомоги, враховані апеляційним судом, проте вони не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують його висновків про обґрунтованість висунутої підозри та існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Посилання апелянта на те, що правова кваліфікація кримінального правопорушення є попередньою та може бути змінена, не спростовує законності застосування запобіжного заходу. Водночас колегія суддів зауважує, що запобіжний захід має тимчасовий характер та застосовується виключно з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. У разі зміни обставин, які стали підставою для його застосування, а також за наявності нових даних, що мають істотне значення для вирішення питання про доцільність подальшого застосування такого заходу, він може бути переглянутий слідчим суддею в порядку та з підстав, визначених КПК України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів уважає, що слідчий суддя суду першої інстанції обґрунтовано застосував до ОСОБА_7 такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить апелянт, немає.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів Чернівецького апеляційного суду з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Герцаївського районного суду Чернівецької області від 22 грудня 2025 року про застосування до ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий /підпис/ ОСОБА_1
Судді /підпис/ ОСОБА_2
/підпис/ ОСОБА_3
Виготовлено з АСДС:
суддя Чернівецького
апеляційного суду ( ОСОБА_1 )
(06.01.2026 р. - дата засвідчення копії)