Справа № 344/22467/25
Провадження № 11-сс/4808/17/26
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
05 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 грудня 2025 року в кримінальному провадженні №12025090000000691 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 286-1 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_10 ,
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 грудня 2025 року клопотання задоволено, застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, в межах строку досудового розслідування - до 11 лютого 2026 року включно.
Також визначено заставу у вигляді 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а також вважав доведеними стороною обвинувачення наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При визначенні розміру застави, як альтернативного виду запобіжного заходу, слідчий суддя врахував обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_8 , особу підозрюваного, а тому вважав за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СУ ГУНП в Івано-Франківській області задовольнити, та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави.
Вважає ухвалу слідчого суддів в частині визначення альтернативного запобіжного заходу застави як таку, що винесена з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Так, слідчий суддя не наводячи достатніх підстав та обставин, як це передбачено ч. 4 ст. 183 КПК України, не мотивуючи належним чином можливість визначення застави, не беручи до уваги факт загибелі людини, постановив ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначив заставу як альтернативний запобіжний захід.
Зазначає, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину в стані алкогольного сп?яніння, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років, та за скоєння якого не допускається застосування ст.ст. 69, 75 КК України.
Сторона обвинувачення вважає доведеним наявність ризику, передбачених п.1 ч.1 ст.177КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Судом при застосуванні запобіжного заходу, в тому числі застави не враховано, що ОСОБА_8 на своєму автомобілі марки Мерседес-Benz Е220, реєстраційний номер НОМЕР_1 покинув місце ДТП та автомобіль залишив на СТО, неподалік ДТП і тільки через тривалий час повернувся пішки на місце ДТП, тобто вже вчинив дії з метою приховування та спотворення слідів злочину. ОСОБА_8 не покидаючи місце ДТП зміг би своєчасно надати першочергову медичну допомогу потерпілому, в тому числі одразу завезти в медичний заклад для надання такої допомоги що би врятувало йому життя, оскільки ОСОБА_11 в лікарні через тривалий час після того, як відбулося ДТП.
Крім того, вказує, що підозрюваний звільнений із Збройних Силу України і відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, що дозволяє йому виїжджати за межі України в період дії воєнного стану, що підтверджує факт можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом виїзду за межі території України.
Підставами вважати, що ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілого та свідків є те, що він через своє перебування на волі та відчуваючи неминучість покарання і знаючи установчі дані свідків (тобто вони є його односельчанами) може впливати на них різними способами.
Вищевказане у сукупності вказує на підвищену небезпеку як самого діяння, так і особи підозрюваного, а також на те, що обставини, які враховувалися судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України вказують на відсутність підстав застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
В судовому засіданні апеляційного суду:
- прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги;
- підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_10 заперечував проти її задоволення. Підозрюваним сплачено заставу.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З апеляційної скарги прокурора вбачається, що апелянт не оспорює наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 286-1 КК України та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, свою незгоду висловив лише в частині визначення розміру застави, вважаючи за недостатній в даному випадку розмір застави.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави належним чином врахував приписи ст. ст. 177, 178, 182, 183, 199 КПК України та практику Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про наявність достатніх підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , оскільки знайшли своє підтвердження обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, може вчинити такі дії; можливість незаконного впливу на свідків, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події, злочин вчинений неподалік місця проживання підозрюваного, а тому свідками події можуть бути особи, з якими підозрюваний знайомий; можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний, може не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду та переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
В ч. 4 ст. 182 КПК зазначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, що щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання переховуватися чи будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя, вирішуючи питання про можливість визначення застави як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні в повній мірі врахував та оцінив у сукупності підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, зокрема наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тяжкість покарання, наявність ризиків згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідність забезпечення мети застосування запобіжного заходу, дані, які характеризують особу підозрюваного.
Слідчий суддя зробивши висновок про те, що в даному випадку мають місце відповідні ризики, враховував ті обставини, на які посилається прокурор, та перевірив можливість запобігання таким ризикам у випадку застосування щодо ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу триманню під вартою - застави.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, перевіряючи можливість визначення застави ОСОБА_8 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі взяв до уваги відомості, що були відомі на час розгляду клопотання відносно особи підозрюваного.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Вербівці, Заставнівського району Чернівецької області, зареєстрований та проживаючий АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, розлучений, не працюючий, раніше не судимий.
Твердження прокурора про те, що факт загибелі потерпілого сам по собі унеможливлює застосування застави, не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.
Так, КПК України не містить заборони на визначення застави виключно з огляду на наслідки кримінального правопорушення, а вимагає індивідуальної оцінки ризиків та обставин у кожному конкретному випадку.
Посилання апелянта на перебування підозрюваного у стані алкогольного сп'яніння та санкцію статті КК України також не можуть вважатися самостійними та безумовними підставами для відмови у визначенні застави, оскільки зазначені обставини вже були враховані слідчим суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу та визначення його розміру.
Доводи прокурора щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами. Сам по собі факт того, що підозрюваний ОСОБА_8 залишив місце ДТП, а згодом повернувся, не свідчить беззаперечно про намір переховуватись у майбутньому, зокрема з урахуванням його подальшої процесуальної поведінки.
Посилання апелянта на можливість виїзду підозрюваного за межі України у зв'язку зі звільненням із Збройних Сил України колегія суддів вважає, що саме по собі право на виїзд не свідчить про намір переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у зв'язку із сплатою застави на підозрюваного ОСОБА_8 покладено обов'язок здати на зберігання до органів державної міграційної служби України в Івано-Франківській області свій паспорт для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
З огляду на сукупність всіх обставин, встановлених під час розгляду клопотання та апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді про те, що застава як альтернативний запобіжний захід триманню під вартою в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде достатньою для забезпечення виконання ОСОБА_8 як підозрюваним, покладених на нього обов'язків, та зможе забезпечити виконання завдань кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції погоджується з визначеним слідчим суддею розміром застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є помірним для ОСОБА_8 , оскільки він є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи дані, які містяться в матеріалах клопотання, та обставин кримінального правопорушення, в якому він підозрюється.
Під час апеляційного розгляду прокурором не доведено фактів порушення покладених слідчим суддею на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Суд апеляційної інстанції не вбачає на даний час підстав для обрання щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що не перешкоджає у подальшому прийняття такого рішення в порядку передбаченому КПК України.
Таким чином, під час апеляційного розгляду не знайшли своє підтвердження доводи прокурора про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_8 альтернативного запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалу слідчого судді суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 грудня 2025 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 в кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 286-1 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання з визначенням розміру застави залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5