Справа № 369/14208/24
Провадження № 2/369/181/26
Іменем України
06.01.2026 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі судових засідань Осіпова В.І.,
за участю
представника позивача Сидорченко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про захист прав споживачів,
встановив:
У серпні 2024 року представник позивача звернулась до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.08.2008 між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» (з 25.10.2010 ВАТ «Морський транспортний банк» змінило назву на ПАТ «Марфін Банк», який був правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Морський транспортний банк», а з 20.02.2018 ПАТ «Марфін Банк» офіційно змінив назву на ПАТ «МТБ Банк», який є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Марфін Банк» ), був укладений кредитний договір №00546/RK з Додатковою угодою № 1 від 20.12.2013, відповідно до п.1.1. в редакції Додаткової угоди №1, банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у сумі 104 846,32 доларів США з 11.08.2008 і терміном до 10.08.2028 включно на споживчі цілі, у сумі 85 000,00 доларів США,а також у сумі 19 846,32 доларів США на сплату страхових платежів під 12,9 річних за період користування за кредитом з моменту укладання цього договору по 24.11.2013 року включно; 6,8% річних за період користування кредитом з 25.11.2013 по 24.10.2014 включно; 13,35 % річних за період користування кредитом з 25.10.2014 до закінчення строку цього Договору, за фактичне користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та зі сплати комісії за надання кредиту у розмірі 0,5%,яка сплачується у момент надання кредиту.
На виконання вимог п.1.3.Кредитного договору між відповідачем та чоловіком позивача - ОСОБА_2 , як майновим поручителем та власником (іпотекодавець) предмета іпотеки, 11.08.2008 укладено нотаріально посвідчений договір, предметом якого є 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Також 11.08.2008 між відповідачем та донькою позивача ОСОБА_3 укладено Договір поруки №00637rК.
12.01.2015 та 14.06.2015 ПАТ «Марфін Банк» направляв позивачу письмові вимоги про дострокове погашення заборгованості по кредиту, процентами та пені.
23.12.2015 заочним рішенням Києво-Святошинський районний суд Київської області задоволено позовну заяву ПАТ «Марфін Банк» про стягнення з позивача та ОСОБА_4 , як поручителя, заборгованості за кредитним договором №00546/RK від 11.08.2008 103 642,57 доларів США, що в еквіваленті становить 2 283 325,52 грн., яка складається із заборгованості по кредиту 78 415,91 доларів США, що в еквіваленті становить 1 727 562,80 грн., заборгованості по відсоткам - 25 226,66 доларів США, що в еквіваленті становить 555 762,72 грн., заборгованість по пені 149 960,20 грн.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.09.2017 у справі №369/7640/16-ц ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Марфін Банк» до позивача,третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості позивача перед ПАТ «Марфін Банк» за кредитним договором №00546/RK з додатковою угодою №1 від 20.12.2013 в сумі 103 642,57 доларів США, що в еквіваленті становить 2 283 325,52 грн., на належний ОСОБА_2 предмет іпотеки, щляхом його продажу з прилюдних торгів та початковою ціною 681 700,00 грн. у порядку передбаченому ст.38 « Про іпотеку».
23.07.2021 позивач відправив на адресу відповідача заяву про реструктуризацію заборгованості за валютним кредитом, яку відповідач отримав 27.07.2021. Відповідач відмовив у проведені реструктуризації заборгованості, мотивуючи це тим, що : згідно наданої позивачем інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності позичальника та майнового поручителя є інше житлове нерухоме майно; до заяви про реструктуризацію позичальником не зазначена інформація про членів родини з зазначенням ступеня спорідненості, відсутня довідка про склад сім'ї, видана компетентним органом, а також інформація про осіб,які фактично складають сім'ю позивача, але можуть бути не зазначені в довідці про склад сім'ї , про батьків, тощо; в заяві також не зазначаться, чи є позивач або члени його родини спадкоємцями нерухомого майна, право на спадщину на яке на даний час не оформлено в установленому законом порядку; відсутність таких відомостей, що передбачені вимогами Закону України ,унеможливлює перевірку інформації, зазначеної позивачем в заяві про реструктуризацію щодо місця проживання, наявності майна та доходів у членів родини позивача.
Просить суд визнати незаконною відмову Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» за заявою ОСОБА_1 про реструктуризацію заборгованості за валютним кредитом від 23.07.2021 стосовно кредитного договору №00546/RK, укладеного 11.08.2008 з ОСОБА_1 в порядку передбаченому п.7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».; зобов'язати Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» провести реструктуризацію зобов'язання у іноземній валюті стосовно кредитного договору №00546/RK, укладеного 11.08.2008 з ОСОБА_1 в порядку передбаченому п.7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче провадження .
09 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з позовними вимогами, зазначив, що до заяви про реструктуризацію заборгованості, позивачем надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , міститься архівний запис, що позивачу належить на праві власності житлове нерухоме майно, а саме: будинок з надвірними будівлями за адресою :Харківська обл., Куп'янський район, с Велика Шапківка. Крім того, згідно інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - фізичної особи ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , окрім предмету іпотеки на праві власності належить інше нерухоме майно, а саме квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (архівний запис) та 1/6 у трикімнатній кватирі, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 . Таким чином у власності позичальника та іпотекодавця станом на дату звернення до банку з заявою про реструктуризацію заборгованості було наявне інше окрім предмета іпотеки житлове нерухоме майно, і воно не розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганських областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі. Наявність у власності позичальника та майнового поручителя іншого (крім іпотечного) нерухомого житлового майна, а також ненадання банку передбаченої Законом інформації, унеможливлювало проведення банком обов'язкової реструктуризації заборгованості позичальника за кредитним договором №00546/RK. Просиди відмовити в задоволенні позовних вимог.
16 жовтня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив представника позивача зазначила, що позивач ніколи не була власником будинку у Харківська обл., Куп'янський район, с Велика Шапківка. Цей будинок не має поштової адреси, має знос 50% та був придбаний особою з таким самим прізвищем, ім'ям та по-батькові як і у позивача 13.09.1990 року на підставі договору купівлі-продажу і на день отримання інформаційної довідки від 15.08.2024 залишався у власності цієї особи з таким самим прізвищем, ім'ям та по-батькові як і у позивача. Також зазначає, що майновому поручителю не належить квартира в м.Бровари. Вказана квартира приватизована цілою сім'єю з таким самим прізвищем як і у поручителя позивача. Також зазначає, що з моменту пред'явлення позивачці вимоги про дострокове повернення грошових коштів, відповідач втратив в подальшому нараховувати проценти за кредитом та пеню, а тому у позивача не було простроченої заборгованості станом на 01.01.2014 у розмірі 442,52 дол. США. Просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду.
У судовому у засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про споживче кредитування", передбачено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3 Закону України "Про споживче кредитування" визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про споживче кредитування" реструктуризація зобов'язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.
13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" № 1381-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року.
Цим Законом внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування", а саме Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 7.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:
- наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника;
- відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;
- виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку" у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 ЗК України.
Крім того, зокрема, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
Закон України "Про споживче кредитування" визначає вичерпний перелік обставин при яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" критеріям (незалежно від дати укладення договору) та підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника: у разі пропуску позичальником строків, на подачу заяви, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування"); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення", кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування").
Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації. У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об'єкт нерухомого майна, віднесений до об'єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб'єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов'язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов'язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк'із заявою про проведення реструктуризації, до якої додала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якій зазначено про наявність у позивача майна.
Саме на підставі поданої позивачем довідки, що містить інформацію про майно, відповідач прийняв рішення про відмову у реструктуризації.
У судовому засіданні представник позивач стверджував, що інформація, зазначена в довідці реєстру, є недостовірною і вказане в ній майно позивачці ніколи не належало. Водночас стороною позивача не надано суду жодних документів, які б спростовували відомості, зазначені у довідці, або підтверджували факт помилковості записів у державному реєстрі. Не заявлено позивачем клопотань про витребування доказів у разі складнощів в їх отриманні. По суті позивач обмежився власними поясненнями.
До матеріалів справи позивачем долучено ще одну інформаційну довідку з того ж реєстру, яка також містить аналогічні відомості про наявність майна.
Відповідно до положень чинного законодавства та умов програм реструктуризації, обов'язок доведення свого майнового стану, доходів та відповідності критеріям реструктуризації покладається на заявника, який подає відповідні документи до банку.
Суд зазначає, що банк при розгляді заяви про реструктуризацію діє в межах поданих позивачем документів. Обов'язку здійснювати самостійну правову експертизу правовстановлюючих документів або перевіряти коректність інформації у державних реєстрах за позивача, чинним законодавством на банк не покладено.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У зв'язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд ,
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про захист прав споживачів залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 06 січня 2026 року .
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ