Справа № 368/1644/23
6/368/8/25
"11" квітня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області
В складі:
Головуючий: суддя Закаблук О.В.
При секретарі: Токовенко Н.О.
- розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», первісний кредитор, - Акціонерне Товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», боржник - ОСОБА_1 , - про заміну стягувача у виконавчому листі, суд, -
12.03.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», первісний кредитор, - Акціонерне Товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», боржник - ОСОБА_1 , - про заміну стягувача у виконавчому листі, в прохальній частині якої заявник просить суд винести судове рішення, на підставі якого:
1. Прийняти заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» про заміну стягувача у виконавчому листі до розгляду та долучити до матеріалів справи.
2. Замінити стягувача Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» у виконавчому листі, виданого на підставі рішення Кагарлицького районного суду Київської області у справі № 368/1644/23 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014-RO-82-103026008 від 13 лютого 2019р., на його правонаступника ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АЕЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, Реквізити IBAN № НОМЕР_1 у AT «ТАСкомбанк»);
3. Судові засідання з розгляду справи проводити за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ»;
4. Процесуальні документи просить направляти в електронному вигляді на електронну адресу 35625014eapb@gmail.com.;
5. Рішення суду, прийняте за результатами розгляду даної заяви просимо направити ТОВ «ФК «ЄАПБ» поштою за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх №4.
12.03.2025 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання вищевказаної заяви був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно, - справа № 368/1644/23, провадження № 6/368/8/25.
Слухання цивільного провадження було призначено на 10 год. 00 хв. 11.04.2025 року.
В судове засідання, яке відбулося 11.04.2025 року, - сторони не з'явилися, хоча повідомлялися судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає за можливе - на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, - розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині заяви про заміну сторони виконавчого листа задовольнити, - шляхом винесення рішення у виді ухвали, як окремого процесуального документу, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні та застосування до них норм права:
1. Щодо підсудності справи:
- Велика палата Верховного Суду у Постанові від 12.10.2022р. у справі № 183/4196/21, відступивши від попередніх висновків, зазначила про те, що за вимогами ст. 446 Цивільного процесуальною кодексу України - процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень v цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Врегулювання цвого питання саме нормами Цивільного процесуального кодексу України обумовлено відсутністю спору між стороною виконавчого провадження та виконавцем, що свідчить про відсутність потреби в задіянні суду адміністративної юрисдикції. Адже сторона виконавчого провадження не оспорює його рішень, дій чи бездіяльності, бо вирішення вказаного питання перебуває поза межами компетенції виконавця. Однак саме цивільний суд спроможний кваліфіковано встановити, чи є правонаступником заявник, який просить замінити собою попереднього учасника виконавчого провадження.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 446 ЦК України, процесуальні питання, пов'язані виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення па підставі таких виконавчих документів: 3) виконавчих написів нотаріусів.
За змістом ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження», яка має назву «Місце виконання рішення», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Отже, законодавець пов'язує місце виконання рішення не з місцем знаходження кабінету/офісу приватного виконавця, а з місцем вчинення виконавчих дій.
Визначення змісту категорії місця виконання рішення, наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», - за правилами частини першої та другої наведеної статті виконавчі дії проваддяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Паво вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, шо можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватий виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 зауважив, що - «Виходячи зі змісту статті 24 "Закону» України «Про виконавче провадження», що місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.
Із матеріалів справи, - вбачається, що місцем зареєстрованого проживання боржника є: м. Кагарлик Київської області, відповідно, - дана справа належить до юрисдикції Кагарлицького районного суду Київської області.
Правове обгрунтування задоволення клопотання:
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків - є договори та інші правочини.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за нравочином (відступлення права вимоги), при цьому, відступлення прав вимоги - є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину та допускається протягом усього часу існування зобов'язання.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового Кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не всіановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом: первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 516 ЦК України), водночас, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги (ст. 519 Цивільного кодексу України).
Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено «Презумпцію правомірності правочину», а отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним, оскільки, презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин та полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно, водночас, своїм підґрунтям - встановлення презумпції правомірності правочину має визначальний принцип приватного права «Дозволено все, що прямо не заборонено законом», а також такі засади цивільного права, як свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства, а тому, згідно з цими засадами припускається, що особа може, реалізуючи своє право свободи договору (а точніше - право свободи правочину) вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов'язків будь-які правомірні дії, при цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.
Якщо керуватися Європейськими принципами оцінки доказів, то часто в рішеннях Європейського суду з прав людини можна зустріти такий стандарт доказування, як баланс ймовірностей. У справі "J.K. AND OTHERS v. SWEDEN" від 23.08.2016 p. ЄСПЛ зазначає, що на відміну від кримінального процесу, де основним стандартом оцінки доказів є формулювання «поза розумним сумнівом», у цивільному процесі закон не вимагає цього високого стандарту. Суддя повинен вирішити справу з огляду на баланс ймовірностей. Суддя повинен вирішити, чи з огляду на надані докази, а також правдивість тверджень заявника, ймовірно, що вимога цього заявника є достовірною.
Такий підхід позбавляє оцінку доказів абстракції, а її критерії становлять чіткий і злагоджений механізм.
Аналізуючи вищенаведене, на підтвердження вищенаведених фактів - у формі додатку залучені копії належних та допустимих доказів (копії Договорів відступлення права вимоги з додатками), які в повній мірі відповідають нормам чинного законодавства, при цьому, в судовому порядку недійсними не визнані, а так само, не суперечать нормам чинного законодавства України.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним, а тому реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише Фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87), водночас, тенденція недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов 'язаних із реалізаціє особою свого права на доступ до правосуддя, прослідковується у правових висновках Верховного Суду, зокрема, у Постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019р. у справі: №367/8573/17, від 18 грудня 2018р. у справі: №761/5894/17, від 09 липня 2019р. у справі: №826/6479/18.
Згідно ст. 442 ЦПК України підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступниитва, - є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах, а тому, при наявності доказів (належних та допустимих) правонаступниитва, право заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) - є беззаперечним.
Окрім наведеного, в Постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018р. (справа: №643/4902/14-ц) наведена аналогічна позиція, з правовим висновком, зокрема, тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, - це правочин, який опосередковує перехід права.
Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору:
- купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст.656 ЦКУ);
- дарування (ч. 2 ст. 718 ЦКУ);
- факторингу (гл 73 ЦКУ).
Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч. 5 т.15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи, водночас, такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 20.11.2013р. у справі №6-122цс13.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Заміна сторони у виконавчому написі, вчиненому нотаріусом, та заміна сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, - є відмінними правовими категоріями, оскільки заміна сторони у виконавчому провадженні є можливою виключно у разі відкриття відповідного виконавчого провадження, що передбачено спеціальним правилом статті 15 Закону № 1404-VIII.
Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа в розумінні статті 3 Закону № 1404-V1II, який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб'єктом та процедурою видання, отже, положення частини п'ятої статті 442 Цивільного процесуального кодексу України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.
Відповідно до статті 88 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-ХІІ) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Тобто саме нотаріус при вчиненні виконавчого напису перевіряє належність стягувача й у разі зміни сторони правовідношення саме новий учасник і буде стягувачем у новому виконавчому написі за зверненням нової сторони (нового учасника) правовідносин.
За вимогами статті 91 Закону № 3425-ХІІ виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону № 1404-VIII.
Вчинення виконавчих написів нотаріусами врегульовано у главі 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
У Правилах професійної етики нотаріусів України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 04 жовтня 2013 року № 2104/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2013 року за № 1730/24262, зазначено, що професійна поведінка нотаріусів Україні грунтується, зокрема, на принципі незалежності, який передбачає те, що специфіка цілей і завдань нотаріату вимагає належне здійснення нотаріальної діяльності, максимальну незалежність нотаріуса, свободу від будь-якого впливу чи тиску та від неправомірного втручання в його діяльність.
За правилами частини 5 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви (іншої заяви з процесуальних питань) всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються викладені вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Отже, - рішенням Кагарлицького районного суду Київської області у справі № 368/1644/23 позовні вимоги AT «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено (оригінал рішення суду, яке набрало законної сили, знаходиться в матеріалах справи № 368/1644/23).
20 листопада 2024 року між AT «Райффайзен Банк» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ" ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі по тексту - ТОВ «ФК «ЄАПБ» чи/або Заявник) укладено Договір відступлення права-вимоги № 114/2-73 (далі по тексту - Договір відступлення права вимоги), відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014- RO-82-103026008 від 13 лютого 2019 р., укладеним між AT «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 , - перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ» (копія витягу з Договору відступлення права вимоги, засвідчена належним чином, - міститься в матеріалах справи).
Відповідно до п. 2.1. Договору відступлення права вимоги на умовах, встановлених цим Договором та відповідно до ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, - AT «Райффайзен Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ», - приймає належні AT «Райффайзен Банк» Права Вимоги до Боржників, вказані у Реєстрі(ах) Боржників (Портфель Заборгованості).
Керуючись п. 2.2. Договору відступлення права вимоги, - відступлення до ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначених в Попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до Договору) Прав вимоги відбувається за умови виконання ТОВ «ФК «ЄАПБ» п. 3.2. Договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру(ів) Боржників, складених за формою, наведеною в Додатку № 2 до Договору. - Сторони погодили, що Реєстр(и) Боржників підписується(ються) Сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання Договору та Попереднього реєстру боржників.
Згідно п. 2.3. Договору відступлення права вимоги на умовах, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, ТОВ «ФК «ЄАПБ» заміняє AT «Райффайзен Банк» у Кредитних договорах та Договорах забезпечення, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог AT «Райффайзен Банк», включаючи право вимагати від Боржників та Поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами та Договорами забезпечення. Права Вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення.
Відповідно до Реєстру боржників від 21.11.2024 до Договору відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-103026008 від 13 лютого 2019р., в сумі 381802.74 грн ., з яких:
- 242135.37 грн. - заборгованість за основним боргом;
- 139667.37 грн. - заборгованість за відсотками.
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги, - здійснювались безпосередньо AT «Райффайзен Банк» станом на день відступлення права вимоги.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку, - не змінювалися.
Враховуючи те, що в Реєстрі Боржників міститься інформація щодо великої кількості боржників, що є банківською таємницею, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку, - заявником надано Витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані ОСОБА_1 .
Згідно ст. 55 ЦПК України (далі по тексту - ЦПК України), у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.
до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено'договором або законом.
Згідно положень ст.ст. 512, 513 ЦК України зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відстулаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об'єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 ЦК України, - вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 ЦК України, - можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов'язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, - є особливим способом зміни зобов'язання на боці кредитора.
Згідно ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Положення ст. 442 ЦПК України застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувана у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
У постановах ВС від 31.10.2018 у справі № 2-а-3494/11 та від 27.08.2020 у справі № 804/536/18, зроблено правовий висновок про те, що заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
У таких висновках необхідно керуватися принципом обов'язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд наголошує, що сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи на виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувана його правонаступником відбувається порушення принципу обов'язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Сама лише відсутність виконавчого листа не є та не може бути перешкодою у матеріальному правонаступництві у спірних правовідносинах товариства після банку. Такий висновок зробив ВС в постанові № 0417/7776/2012.
Конституційний суд України зазначає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року№ 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Конституційний суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 11.03.2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Крім того, обов'язкове виконання рішення суду покладається також Конвенцією про захист прав та свобод людини, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 р. Отже, її' положення є обов'язковими для виконання Україною.
Ст. 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено право на справедливий суд, однак дане право було б ізольованим, якщо допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали чинності. Тлумачення ч. 1 ст. 6 вказаної Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року), (Рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року).
Рішення суду, яке набуло законної сили, повинно бути виконане. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Сплата судового збору за подання Заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні Законом У країни «Про судовий збір», - не передбачена.
Враховуючи вищевикладене, керуючись постановою Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс 13, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, ст. 55, п. 1 ч. 1 ст. 258, 259 - 261, 263, 268, 442 ЦПК України, суд, -
Заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», первісний кредитор, - Акціонерне Товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», боржник - ОСОБА_1 , - про заміну стягувача у виконавчому листі, - задовольнити.
Замінити стягувача, - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» у виконавчому листі, виданого на підставі рішення Кагарлицького районного суду Київської області у справі № 368/1644/23 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014-RO-82-103026008 від 13 лютого 2019р., на його правонаступника, - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АЕЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, Реквізити IBAN № НОМЕР_1 у AT «ТАСкомбанк»).
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала на підставі п. 28 ч. 1 ст. 353 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частинісдового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ч. 2ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скаргаподана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ч. 1 ст. 35 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редкцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відповідно, ухвала може бути оскаржена до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.
Суддя: О.В. Закаблук